Перейти до вмісту

Марія Огісало

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Марія Огісало
фін. Maria Ohisalo Редагувати інформацію у Вікіданих
Міністр внутрішніх справ Фінляндії
Нині на посаді
На посаді з6.6.2019–
ПрезидентСаулі Нійністе
Прем'єр-міністрАнтті Рінне
Санна Марін
ПопередникКай Миккянен
Лідерка Зелених
На посаді з15.6.2019–
ПопередникПекка Гаавісто
Народилася8 березня 1985(1985-03-08)[1][2] (41 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Гельсінкі, Фінляндія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Виборчий округГельсінкі
Відома якполітична діячка, соціологиня Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Фінляндія[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьфінка
ОсвітаУніверситет Гельсінкі
Університет Східної Фінляндії
Alma materMäkelänrinne Upper Secondary Schoold (2004), Гельсінський університет (2011) і University of Eastern Finlandd (2017) Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіяЗелений союз
У шлюбі зМійка Йоханссон
Релігіяєвангельсько-лютеранська[4]
Нагороди
Commander of the Order of the White Rose of Finland Cross of Merit of the Frontier Guards
mariaohisalo.fi
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Марія Кароліїна Огісало (фін. Maria Karoliina Ohisalo; нар. 8 березня 1985, Гельсінкі) — фінська політична діячка та дослідниця. Міністерка внутрішніх справ Фінляндії з 2019 року, голова зелених з 2019 року[5], співголова Союзу зеленої молоді та студентів з 2013 по 2014 рік[6][7]. Членкиня Гельсінської міської ради з 2017 року. На парламентських виборах 2019 року була обрана членкинею парламенту від Гельсінського виборчого округу.

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Огісало народилася 1985 року у Весалі, Гельсінкі, в сім'ї 20-річних батьків. Дитинство провела бідно в передмісті Гельсінкі. Один рік, однак, провела у притулку. Батьки іноді були безробітними, іноді на тимчасових роботах, і через алкоголізм батька врешті розійшлися. Мати продовжувала вчитися, працюючи вечорами й у вихідні дні. У юності Марія займалася футболом і легкою атлетикою[8].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Огісало закінчила спортивну гімназію Мякелянрінне 2004 року й здобула ступінь магістра політичних наук в Гельсінському університеті 2011 року за спеціальністю соціальна політика[9][10]. 2017 року Огісало захистила докторську дисертацію з соціології на кафедрі соціальних наук Університету Східної Фінляндії[11]. У 2014—2017 роки була членкинею Ради Спілки студентів вищих навчальних закладів в області соціальних наук[12].

Огісало професійно вивчала феномен бідності у Сокці, центрі компетенції соціального сектору столичного району Гельсінкі, та продовольчу допомогу в Університеті Східної Фінляндії, а також працювала дослідницею у Фонді Y[11][9][10][13].

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]
Марія Огісало виступила на партійній конференції «Зелених» в Оулу 2015 року

Вона приєдналася до зелених 2008 року[14]. На муніципальних виборах 2012 року Огісало отримала 612 голосів у Гельсінкі та була обрана заступницею уповноваженого[9][15]. 2013 року вона входила до молодіжної ради, а протягом решти 2014—2017 років була членкинею правління лікарняного округу Гельсінкі й Уусімаа[16][17]. Огісало була обрана до Гельсінської міської ради на муніципальних виборах 2017 року 4400 голосами[18].

Огісало очолювала робочу групу з міжнародних справ Союзу зеленої молоді та студентів (ViNO) 2011 року[9]. 2012 року вона входила до правління організації та відповідала за міжнародні відносини. 2013 року вона була співголовою ViNO разом з Велі-Матті Партаненом, а 2014 року з Ааро Гаккіненом[7][6].

Була членкинею робочої групи з програми соціальної та медичної політики Зеленого союзу з 2010 по 2011 рік[19]. Входила до делегації партії зелених з 2013 по 2015 рік[20]. У червні 2015 року була обрана заступницею голови партії[21].

Огісало була кандидаткою на виборах до європейського парламенту 2014 року[22] і набрала 3 089 голосів[23]. Вона також була кандидаткою на парламентських виборах 2015 року, отримавши 4087 голосів і залишившись на відстані 109 голосів від місця в парламенті[24][25].

На парафіяльних виборах 2010 року Огісало була обрана до парафіяльної ради Калліо, але подала у відставку, коли переїхала з району в жовтні 2011 року[9][26]. У 2015—2018 вона входила до Гельсінської об'єднаної церковної ради та парафіяльної ради парафії Павла[27].

2012 року Огісало очолювала молодіжну робочу групу при Міністерстві закордонних справ з питань з питань майбутньої співпраці Північних країн[28] та була членкинею правління Молодіжної асоціації Похйола-Норден 2012 року[9].

Огісало була висунута на посаду голови зелених на засіданні партії в Тампере 2017 року та привернула увагу після того, як зайняла друге місце як відносно невідома на той час кандидатка[29]. Огісало була призначена офіційною заступницею голови зелених 18 вересня 2018 року після того, як Тоуко Аалто взяв відпустку через хворобу[30].

Парламентарка і міністерка 2019 року

[ред. | ред. код]

Марія Огісало брала участь у парламентських виборах 2019 року і була обрана до парламенту від Гельсінського виборчого округу. Огісало отримала 11 897 голосів і стала сьомою кандидатурою серед жінок у країні[31][32]. У червні 2019 року зелені вирішили призначити Огісало на посаду міністерки внутрішніх справ в уряду Антті Рінте[33].

Вона була обрана головою Партії Зелених на конференції Партії Зелених в Порі 15 червня 2019 року. У своєму програмному виступі Огісало підкреслила, що боротьба зі зміною клімату і бідністю є ключовим політичним завданням[34]. «Я знаю, що таке бідність у цьому суспільстві. Я жила в ній, я бачила її, я вивчала її» — сказала Огісало, посилаючись на своє дитинство і кар'єру дослідниці соціальних проблем[35].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Огісало грала у футбол у «ФК Конту» та «ФК Вікінг», а також займалася легкою атлетикою в «Кіса-Вейко» в Гельсінкі[36][37]. В дорослому віці вигравала нагороди з велоспорту[38]. Nintendo була для неї важливим захопленням[11].

В грудні 2019 року одружилася з Мійка Йоганссоном[39]. Влітку 2021 року вона повідомила, що вагітна і що передбачувана дата пологів ― грудень того ж року[40].

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 Finnish MP database — Едускунта.
  2. ↑ ČSFD — 2001.
  3. ↑ Members of the European Parliament, Членове на Европейския парламент, Diputados al Parlamento Europeo, Poslanci Evropského parlamentu, Medlemmer af Europa-Parlamentet, Mitglieder des Europäischen Parlaments, Euroopa Parlamendi liikmed, Βουλευτές του Ευρωπαϊκού Κοινοβουλίου, Députés au Parlement européen, Feisirí Pharlaimint na hEorpa, Zastupnici u Europskom parlamentu, Deputati al Parlamento europeo, Eiropas Parlamenta deputāti, Europos Parlamento nariai, Az Európai Parlament képviselői, Il-Membri tal-Parlament Ewropew, Leden van het Europees Parlement, Posłowie do Parlamentu Europejskiego, Deputados ao Parlamento Europeu, Deputații în Parlamentul European, Poslanci Európskeho parlamentu, Poslanci Evropskega parlamenta, Euroopan parlamentin jäsenet, Europaparlamentets ledamöter
  4. ↑ Ylen Vaalikone 2015: Maria Ohisalo. Ylen Vaalikone 2015 (фін.). Архів оригіналу за 5 червня 2019. Процитовано 27 березня 2021.
  5. ↑ de Fresnes, Tulikukka (15.6.2019). Maria Ohisalo – parissa kuukaudessa ensin kansanedustajaksi, sitten ministeriksi ja nyt vihreiden puheenjohtajaksi. Yle Uutiset. Архів оригіналу за 18 червня 2019. Процитовано 15.6.2019.
  6. 1 2 Pohjanpalo, Olli (11.4.2013). Vihreät kohti kahden puheenjohtajan mallia. Helsingin Sanomat. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 2.10.2013.
  7. 1 2 Lapintie, Lassi (23.11.2013). Vihreät nuoret valitsivat uudet puheenjohtajat. YLE Uutiset. Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 25.11.2013.
  8. ↑ Yksivuotispäivä turvakodissa – Maria Ohisalo nousi syrjäytymisvaarasta politiikan huipulle. kotiliesi.fi. 14.1.2018. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 26.6.2018.
  9. 1 2 3 4 5 6 Ohisalo, Maria. Curriculum Vitae (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 листопада 2013. Процитовано 2.10.2013.
  10. 1 2 Hujanen, Miikka (27.8.2013). ”Kukaan ei käy leipäjonossa huvin vuoksi”. Helsingin Uutiset. Архів оригіналу за 11 грудня 2013. Процитовано 2.10.2013.
  11. 1 2 3 Yksivuotispäivä turvakodissa – Maria Ohisalo nousi syrjäytymisvaarasta politiikan huipulle. Kotiliesi.fi (fi-FI) . 14 січня 2018. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 18 червня 2018.
  12. ↑ Uusi valtuusto on valittu. Yhteiskunta-alan korkeakoulutetut ry. 29.11.2013. Архів оригіналу за 15 липня 2019. Процитовано 3.12.2013.
  13. ↑ Tutkijat selvittävät leipäjonojen organisointia Suomessa. Itä-Suomen yliopisto. 12.8.2013. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 2.10.2013.
  14. ↑ Ilari Tapio: «Vihreiden uusi Super-Maria», Kainuun Sanomat 15.6.2019, s. A8
  15. ↑ Ehdokkaiden äänet – Helsinki. Vaalit. 14.6.2013. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 2.10.2013.
  16. ↑ Hallitus. HUS. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 11.2.2014.
  17. ↑ Nuorisolautakunnan jäsenen valinta. Kaupunginvaltuuston pöytäkirja. Helsingin kaupunki. 11.12.2013. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 11.2.2014.
  18. ↑ Valitut - Helsinki. Oikeusministeriö. 13.4.2017. Архів оригіналу за 23 січня 2018. Процитовано 14.4.2017.
  19. ↑ Työryhmät 2010-2011 (arkistosivu). Vihreät De Gröna. с. Sosiaali- ja terveyspoliittinen työryhmä. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 2.10.2013.
  20. ↑ Puoluevaltuuskunta 2013–2015. Vihreät De Gröna. Архів оригіналу за 20 жовтня 2014. Процитовано 6.12.2013.
  21. ↑ Korkki, Jari (6.6.2015). Vihreiden uusi varapuheenjohtaja toivoo yhteistyötä perustulosta. Yle Uutiset. Архів оригіналу за 30 жовтня 2015. Процитовано 6.6.2015.
  22. ↑ Vihreiltä nimekäs lista: Kasvi ja Cronberg eurovaaleihin. Uusi Suomi. 29.10.2013. Архів оригіналу за 15 липня 2019. Процитовано 29.10.2013.
  23. ↑ Ehdokkaiden äänet – Koko maa. Vaalit. 30.5.2014. Архів оригіналу за 27 травня 2014. Процитовано 4.6.2014.
  24. ↑ Ehdokkaiden äänet – Helsingin vaalipiiri. Vaalit. 22.4.2015. Архів оригіналу за 12 квітня 2017. Процитовано 6.6.2015.
  25. ↑ Vihreiden nuorten ja opiskelijoiden liiton puheenjohtaja Maria Ohisalo eduskuntavaaliehdokkaaksi. Vino.fi. 17.6.2014. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 27.7.2014.
  26. ↑ Seurakuntaneuvoston kokous 09/2011 (PDF). Kallion seurakunta. 13.10.2011. Архів оригіналу (PDF) за 7 листопада 2021. Процитовано 2.10.2013.
  27. ↑ Paavalin seurakunnan uudet luottamushenkilöt. Paavalin seurakunta. 9.11.2014. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 11.3.2015.
  28. ↑ Nuoret haastoivat Pohjoismaat. Ulkoasiainministeriö. 24.10.2012. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 2.10.2013.
  29. ↑ Puheenjohtajavaalin suurimman yllätyksen tarjosi Maria Ohisalo. Vihreä Lanka. 18.6.2017. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 30.4.2019.
  30. ↑ Vihreät: He korvaavat Touko Aallon. Ilta-Sanomat. 18.9.2018. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 18.9.2018.
  31. ↑ Yle vaalikone Mari Ohisalo. Yle. 18.4.2019. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 6.3.2020.
  32. ↑ Neihumn, Alec (15.4.2019). Tässä ovat eduskuntavaalien äänikuninkaat ja äänikuningattaret! Joukossa tutut nimet ja jättiyllättäjä perussuomalaisista. MTV Uutiset. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 15.4.2019.
  33. ↑ Vihreiden yli viiden tunnin kokous päättyi, tässä vihreiden ministerit: Haavisto, Ohisalo ja Mikkonen - Tynkkynen hävisi ministeripaikan vain yhdellä äänellä. Iltalehti (фін.). Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 5 червня 2019.
  34. ↑ Maria Ohisalo valittiin Vihreiden puheenjohtajaksi. Vihreät (фін.). Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 30 березня 2021.
  35. ↑ Мария Охисало выбрана председателем партии «Зеленый союз». Yle Uutiset (рос.). Архів оригіналу за 17 липня 2021. Процитовано 17 липня 2021.
  36. ↑ Ohisalo, Maria. Kuka Maria?. Maria Ohisalon verkkosivut. Архів оригіналу за 9 грудня 2013. Процитовано 18.10.2013.
  37. ↑ Markus Vilen teki kaksi ikäkausiennätystä. 25.8.1998. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 19 квітня 2022. {{cite journal}}: Cite journal вимагає |journal= (довідка)
  38. ↑ Muhonen, Teemy & Luukka, Teemu (18.9.2018). Vihreiden puheenjohtajan sijaiseksi nouseva Maria Ohisalo ei aio soitella yhtenään Touko Aallolle – ”Ei siitä mitään tule”. Helsingin Sanomat. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 19.9.2018.
  39. ↑ Sisäministeri Maria Ohisalo naimisiin! Julkaisi romanttisen hääkuvan. www.iltalehti.fi (фін.). Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 31 грудня 2019.
  40. ↑ Maria Ohisalo odottaa lasta – liikuttui kyyneliin tiedotustilaisuudessa. Ilta-Sanomat (фін.). 7 липня 2021. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 9 липня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марія_Огісало&oldid=45325759