Меггі Де Блок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Меггі Де Блок
нід. Maggie De Block[1]
Ім'я при народженні нід. Maggie Celine Louise De Block[1]
Народилася 28 квітня 1962(1962-04-28)[1] (61 рік)
Merchtemd, Галле-Вілвордеd, Бельгія[1]
Країна  Бельгія
Діяльність політична діячка, сімейний лікар
Галузь політика
Alma mater Брюссельський вільний університет[1]
Науковий ступінь доктор медицини[1] (1988)
Знання мов нідерландська
Посада член Палати представників Бельгіїd, State Secretary of Asylum, Migration, Social Integration and Poverty Reductiond, міністр юстиції Бельгіїd, член Палати представників Бельгіїd[2] і член Палати представників Бельгіїd
Партія Відкриті фламандські ліберали і демократи
Брати, сестри Eddie De Blockd
У шлюбі з Luc Asselmand
Нагороди
Командор ордена Леопольда ІІ офіцер ордена Леопольда І
Сайт maggiedeblock.be

Меггі Селін Луїза Де Блок ([ˈmɛɡi sɛˈlin luˈiz də ˈblɔk], (28 квітня 1962(1962-04-28), Merchtemd, Галле-Вілвордеd) — бельгійський політик із Open VLD[3], яка з 2020 року очолює фракцію своєї партії в Палаті представників.[4]

Де Блок обіймала посаду міністра соціальних справ та охорони здоров'я в урядах прем'єр-міністрів Бельгії Шарля Мішеля та Софі Вільмес з 2014 по 2020 рік[5]. Після перестановок 9 грудня 2018 року, щоб запобігти розвалу уряду, до її повноважень міністра увійшли міграційні питання та надання притулку.[6]

Ранній життєпис та кар'єра[ред. | ред. код]

Меггі Селін Луїза Де Блок народилася 1962 року в Мерхтемі, провінція Брабант в сучасному Фламандському Брабанті)[7]. Вона була першою з трьох дітей, народжених в родині Яні Де Блока, який працював у бельгійській залізничній компанії NMBS/SNCB. Після народження її першого брата мати стала домогосподаркою, щоб доглядати за дітьми. Коли Меггі виповнилося 7 років, її батько загинув в автокатастрофі. Через п'ять місяців її мати народила Меггі другого брата, якого вони назвали Яном на честь батька.

Меггі Де Блок навчалася в колишній середній школі Koninklijk Lyceum (нині Lyceum Martha Somers Brussel) у Лакені. Після закінчення школи вона вивчала медицину в Vrije Universiteit Brussel. У 1982 році, ще будучи студенткою, Де Блок вийшла заміж[7] за Люка Ассельмана. У шлюбі народилося двоє дітей.[8] Здобула кваліфікацію сімейного лікаря.[7][8]

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Депутатська діяльність, 1999—2011 роки[ред. | ред. код]

У 1999 році Де Блок була самовисуванцем на федеральних виборах як член ліберальної партії Vlaamse Liberalen en Democraten також відомої як VLD.[7] Під час виборів вона була обрана членом Палати представників Бельгії від виборчого округу Брюссель-Галле-Вілворде.

Початок кар'єри в уряді, 2011—2014 роки[ред. | ред. код]

Через чотири роки після виборів Меггі Де Блок обрали секретарем Палати представників на чотири роки. У 2010 році Де Блок також обійняла посаду голови Комітету з інфраструктури і обіймала її протягом року.[8] Де Блок у грудні 2011 року була обрана державним секретарем з питань притулку, імміграції та соціальної інтеграції в новому федеральному уряді Ді Рупо, відразу після його формування.[9][10][11]

У грудні 2012 року Де Блок призначили віце-головою Open VLD.[12] У березні 2013 року читачі франкомовної газети La Libre Belgique визнали її «Жінкою року».[13] В опитуваннях 2013 та 2014 років вона стала найпопулярнішим фламандським політиком, випередивши міністра-президента Фландрії Кріса Петерса.[14]

Де Блок у липні 2014 році знову увійшла до уряду, обійнявши посаду міністра юстиції, відповідальним в уряді Ді Рупо за надання притулку, імміграцію, соціальну інтеграцію та скорочення бідності[15].

Міністр охорони здоров'я, 2014—2020 роки[ред. | ред. код]

В уряді прем'єр-міністра Шарля Мішеля, сформованому в жовтні 2014 року, Меггі Де Блок була призначена міністром соціальних справ і охорони здоров'я. Присягаючи, вона назвала цю посаду «своєю давньою мрією».[16] Критики сказали, що вона не подає правильний приклад як міністр охорони здоров'я через своє ожиріння, і вона відповіла, що «я знаю, що я не модель, але ви повинні дивитися, що всередині, а не упаковку».[17]

Під час перебування на посаді міністра Де Блок брала участь в організації участі Бельгії в ліквідації наслідків епідемії гарячки Ебола в Західній Африці. У 2015 році Меггі координувала роботу представників міністерств здоров'я Бельгії та Нідерландів під час переговорів про придбання ліків від рідкісних захворювань із фармацевтичними групами.[18] У червні 2015 року вона підписала королівський указ про легалізацію обмеженого використання медичного канабісу, який на той час включав лише оральний спрей Sativex для лікування розсіяного склерозу.[19]

До 2015 року Де Блок була найпопулярнішим політиком у Фландрії, Валлонії та Брюсселі, що зробило її найпопулярнішим політиком у всій Бельгії.[20]

У 2018 році під керівництвом Меггі Де Блок як міністерки охорони здоров'я стратегічний резерв респіраторів класу FFP2 було знищено через те, що він застарів і не поповнювався.[21] Вона стверджувала, що не поповнювала їх, щоб заощадити гроші платників податків. Це рішення зазнало критики під час пандемії COVID-19, коли через дефіцит масок Бельгію однією з найбільш постраждалих країн від пандемії.[22][23]

У вересні 2018 року компанія De Block вирішила запровадити уніфіковану упаковку для всіх тютюнових виробів у Бельгії.[24]

9 грудня 2018 року було оголошено, що Де Блок знову відповідатиме за питання притулку та міграції, замінивши на цій посаді Тео Франкена.[6][25] Вона займала цю посаду в попередньому уряді.[26] Її офіційна посада в тимчасовому уряді Мішеля II і в наступному уряді Вільмеса іменувалася як міністерка соціальних справ і охорони здоров'я, а також політики надання притулку та міграції.[27]

Під час ранньої фази пандемії COVID-19 у Бельгії Де Блок спостерігала за реакцією уряду. У травні 2020 року вона закликала країни Європейського Союзу бути «єдними» у розповсюдженні захисних масок.[28] У липні 2020 року вона публічно розкритикувала відсутність більшої координації з сусідами Бельгії — Францією, Німеччиною та Нідерландами — як «велике занепокоєння».[29]

Де Блок не було повторно призначено до уряду на чолі з Александером Де Кроо, а замість цього вона знову стала постійним членом бельгійського парламенту.[30]

Інші види діяльності[ред. | ред. код]

У 2020 році Європейське регіональне бюро Всесвітньої організації охорони здоров'я призначило Меггі Де Блок членом Пан'європейської комісії з охорони здоров'я та сталого розвитку під головуванням Маріо Монті.[31]

Крім того, з 2020 року Де Блок є альтернативним членом Глобальної групи лідерів із антимікробної резистентності, співголовами якої є Шейх Хасіна та Міа Моттлі.[32] Вона також приєдналася до Технічної консультативної групи ВООЗ (TAG) за єдине здоров'я.[33]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж https://www.deblock.belgium.be/nl/biografie
  2. ↑ La Chambre des représentants de Belgique: Les Députés
  3. ↑ Madame Maggie De Block. Belgium.be. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 15 квітня 2013.
  4. ↑ Maggie De Block devient cheffe de groupe Open VLD à la Chambre Le Soir, 4 жовтня 2020 року.
  5. ↑ Jillian Deutsch and Barbara Moens (30 September 2020), De Block out as health minister in new Belgian government Politico Europe.
  6. ↑ а б Belgium sets up minority government after migration dispute breaks coalition. POLITICO. 9 грудня 2018. Процитовано 8 травня 2023.
  7. ↑ а б в г Levenslijn [Lifeline]. maggiedeblock.be (нід.). Процитовано 8 травня 2023.
  8. ↑ а б в Maggie De Block: Minister van Sociale Zaken en Volksgezondheid, en van Asiel en Migratie [Maggie De Block: Minister of Social Affairs and Health, and of Asylum and Migration]. deblock.belgium.be (нід.). Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 8 травня 2023.
  9. ↑ Wie Heeft Welke Rol in Regering-Di Rupo? [Who Has What Role in Government-Di Rupo?]. VRT NWS. 5 грудня 2011. Процитовано 8 травня 2023.
  10. ↑ Regeringsonderhandelingen: Een Calvarie van 545 Dagen [Government Negotiations: A 545-Day Calvary]. De Morgen (нід.). 10 грудня 2011. Процитовано 8 травня 2023.
  11. ↑ Ms Maggie De Block Appointed as State Secretary for Migration and Asylum Policy. emnbelgium.be. 6 грудня 2011. Процитовано 8 травня 2023.
  12. ↑ Gwendolyn Rutten Nieuwe Voorzitter Open VLD [Gwendolyn Rutten New Chairman of the Open VLD]. VRT NWS (нід.). 8 грудня 2012. Процитовано 8 травня 2023.
  13. ↑ Maggie De Block, Femme de l'année de LaLibre.be. La Libre. 8 березня 2013. Процитовано 15 квітня 2013.
  14. ↑ Maggie De Block is populairste politicus. deredactie.be. 12 листопада 2013.
  15. ↑ Maggie De Block CV. процитовано 8 травня 2023 року.
  16. ↑ Maggie De Block: "Dit is een droom die uitkomt". Het Laatste Nieuws. 11 жовтня 2014.
  17. ↑ Is she too fat to be a Health Minister?. Mirror.
  18. ↑ Robert-Jan Bartunek (21 April 2015), Belgium, Netherlands plan joint purchase of rare disease drugs Reuters.
  19. ↑ Medical cannabis plantation offers patients new perspectives - Flanders Today. www.flanderstoday.eu. Архів оригіналу за 25 березня 2019. Процитовано 8 травня 2023.
  20. ↑ lbo. Maggie De Block nu ook populairste in Wallonië en Brussel. De Standaard (нід.).
  21. ↑ Jim Brunsden and Mehreen Khan (25 March 2020), Coronavirus crisis brings fragmented Brussels together Financial Times.
  22. ↑ Coronavirus : la Belgique, toujours en manque de masques, possédait un stock important mais l'a détruit. Le Monde.fr (фр.). 25 березня 2020. Процитовано 22 травня 2020.
  23. ↑ Coronavirus: former health minister slams mask destruction. The Brussels Times (англ.). 25 березня 2020. Процитовано 22 травня 2020.
  24. ↑ Plain cigarette packets coming to Belgium. The Bulletin (Belgian magazine). 9 вересня 2018. Архів оригіналу за 10 September 2018. Процитовано 7 січня 2022.
  25. ↑ Daniel Boffey (9 December 2018), Belgium's government loses majority over UN migration pact The Guardian.
  26. ↑ Belgium's PM reshuffles cabinet after N-VA quits in migration row. dpa International (англ.). Процитовано 11 грудня 2018.
  27. ↑ Belgian Federal Government. Retrieved on 12 June 2019.
  28. ↑ Amie Tsang (7 March 2020), E.U. Seeks Solidarity as Nations Restrict Medical Exports New York Times.
  29. ↑ Philip Blenkinsop (10 July 2020), Belgium sees summer dangers, but is better prepared, health minister says Reuters.
  30. ↑ Jillian Deutsch and Barbara Moens (30 September 2020), De Block out as health minister in new Belgian government Politico Europe.
  31. ↑ Members of the Pan-European Commission on Health and Sustainable Development World Health Organization, Regional Office for Europe.
  32. ↑ Global Leaders Group on Antimicrobial Resistance World Health Organization.
  33. ↑ TAG for One Health members World Health Organization.
  34. ↑ Нагороджена королівським указом від 21 травня 2014 року.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Меггі Де Блок

Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Меггі_Де_Блок&oldid=40631366