Шарль Мішель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шарль Мішель
фр. Charles Michel
Шарль Мішель
Голова Європейської Ради
Нині на посаді
На посаді з 1 грудня 2019
Попередник Дональд Туск
69-й прем'єр-міністр Бельгії
11 жовтня 2014 — 27 жовтня 2019
Попередник Еліо ді Рупо
Наступник Софі Вільмес
Народився 21 грудня 1975(1975-12-21)[1][2][3] (47 років)
Намюр, Бельгія[4]
Відомий як політик, адвокат, учасник міжнародних форумів
Країна Бельгія
Alma mater Вільний університет Брюсселя і Амстердамський університет
Політична партія Реформаторський рух
Батько Луї Мішель
Нагороди
charlesmichel.be

Шарль Мішель (фр. Charles Michel; нар. 21 грудня 1975, Намюр, провінція Намюр, Валлонія, Бельгія) — бельгійський та європейський політик і державний діяч, голова Європейської Ради з 1 грудня 2019 року[5]. 69-й прем'єр-міністр Бельгії (2014—2019).

Представник франкомовної спільноти, лідер партії «Реформаторський рух» (2011—2014, 2019). Наймолодший прем'єр-міністром Бельгії з 1845 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Шарль Мішель народився 21 грудня 1975 року в місті Намюр, в Бельгії, в сім'ї Луї та Мартін Мішель, валлонець[6].

Освіта[ред. | ред. код]

У 1998 році Шарль закінчив юридичний факультет Брюссельського франкомовного вільного університету та Амстердамського університету, після чого він став адвокатом[7].

Вільно володіє французькою (як рідною), нідерландською та англійською мовами[8].

Політична діяльність в Бельгії[ред. | ред. код]

Шарль Мішель розпочав свою політичну діяльність у 1994 році як провінційний депутат у Валлонському Брабанті. У 2000 році він став міністром внутрішніх справ в уряді Валлонії у віці 25 років, що зробило його наймолодшим регіональним міністром в історії Бельгії[9].

В 2007—2010 роках займав пост міністра розвитку і співробітництва Бельгії[10][11]. В 2010 році став головою ліберальної валлонської партії Реформаторський рух замість Дідьє Рейндерса після поразки партії на парламентських виборах 2010[12].

Після парламентських виборів в Бельгії в 2014 році, коаліція нового парламенту вибрала Мішеля кандидатом на пост прем'єр-міністра. Його кандидатуру підтримали Християнські демократи і фламандці, Новий фламандський альянс та інші партії.

11 жовтня 2014 король Філіп I офіційно привів Шарля Мішеля до присяги на посаду прем'єр-міністра Бельгії[13][14].

У грудні 2018 року уряд розпався через внутрішні суперечки щодо Глобального міграційного пакту[en]. Зрештою Мішель подав у відставку й став тимчасовим виконувачем обов'язків прем'єра[15]. Після федеральних виборів 2019 року Реформатський Рух втратив низку місць, хоча Мішель усе ще лишався виконувачем обов'язків під час обговорень уряду.

Голова Європейського Союзу[ред. | ред. код]

Через тиждень після федеральних урядів, 2 липня 2019 року, Європейська рада проголосувала за обрання Мішеля головою Європейської ради. Перейняв обов'язки Дональда Туска на церемонії 29 листопада 2019 року, офіційно на посаді з 1 грудня 2019[16].

24 березня 2022 року Шарль Мішель був обраний президентом Ради Євросоюзу ще на два з половиною роки (з 1 червня 2022 року по 30 листопада 2024 року[17].

Російсько-українська війна (2022—2023)[ред. | ред. код]

Після вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року ініціював запровадження санкцій проти РФ, що також передбачали заморожування активів Центрального банку Росії[18], який зберігає 630 мільярдів доларів валютних резервів[19], щоб запобігти компенсації впливу санкцій[20].  

5 травня 2022 року Шарль Мішель сказав: «Я абсолютно переконаний, що це надзвичайно важливо не тільки заморозити активи, але й зробити можливим їх конфіскацію, зробити їх доступними для відновлення України»[21].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Мішель і його партнерка Амелі Дербодренг'єн мають двох дітей. На тлі пандемії COVID-19 пара відклала весілля, яке мало відбутися у Франції в серпні 2020 року, щоб уникнути карантину після повернення до Бельгії[22].

Погляди[ред. | ред. код]

У 2009 році Шарль Мішель заявив, що шокований заявою папи римського Бенедикта XVI про те, що презервативи сприяють поширенню СНІДу, назвавши його докази «вражаючими, скандальними і навіть безвідповідальними»[23].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден князя Ярослава Мудрого I ст. (Україна, 23 серпня 2021) — за визначний особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку незалежності та територіальної цілісності України[25].
  • Орден «За заслуги» I ст. (Україна, 23 серпня 2022) — за значні особисті заслуги у зміцненні міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий внесок у популяризацію Української держави у світі[26].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
  2. Dictionnaire des WallonsFédération Wallonie-Bruxelles, Institut Jules-Destrée.
  3. GeneaStar
  4. http://chancellerie.belgium.be/en/content/charles-michel
  5. Європейська рада погодила майбутніх керівників інститутів ЄС [Архівовано 29 жовтня 2019 у Wayback Machine.] Інтерфакс-Україна (02.07.2019)
  6. Charles Michel, un jeune Premier ministre libéral pour la Belgique. L'Express (фр.). 7 жовтня 2014. Процитовано 30 січня 2023. 
  7. DPG Media Privacy Gate. myprivacy.dpgmedia.be. Процитовано 30 січня 2023. 
  8. BELGA. MR: Charles Michel a pris la relève de Didier Reynders à la tête du Mouvement. La Libre.be (фр.). Процитовано 30 січня 2023. 
  9. Vif, La rédaction du (13 грудня 2010). Charles Michel officiellement candidat à la présidence du MR. Le Vif (fr-BE). Процитовано 31 січня 2023. 
  10. Charles Michel. Minister van Ontwikkelingssamenwerking. 
  11. 20 March 2008 – Royal Orders. Government – Dismissals – Appointments. 21 березня 2008. 
  12. Vif, La rédaction du (13 грудня 2010). Charles Michel officiellement candidat à la présidence du MR. Le Vif (fr-BE). Процитовано 30 січня 2023. 
  13. Belgium’s ‘kamikaze coalition’ to be sworn in 138 days after elections. the Guardian (англ.). 10 жовтня 2014. Процитовано 30 січня 2023. 
  14. Belgium swears in new Prime Minister Charles Michel. The Independent (англ.). 11 жовтня 2014. Процитовано 30 січня 2023. 
  15. Dunst, Charles. Charles Michel to head Belgian caretaker government – POLITICO (англійською). Politico. Архів оригіналу за 18 серпня 2020. Процитовано 12 квітня 2021. 
  16. Charles Michel takes over from Donald Tusk as President of the European Council. General Secretariat of the Council (англійською). 29 листопада 2019. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 12 квітня 2021 року. 
  17. Charles Michel als EU-Ratspräsident wiedergewählt. Der Spiegel (нім.). 24 березня 2022. ISSN 2195-1349. Процитовано 30 січня 2023. 
  18. Now is not the time to confiscate Russia’s central bank reserves. Bruegel | The Brussels-based economic think tank (англ.). Процитовано 31 січня 2023. 
  19. Davidson, Kate; Weaver, Aubree Eliza. The West declares economic war on Russia. POLITICO (англ.). Процитовано 31 січня 2023. 
  20. EU leaders agree more Russia sanctions, but save some for later. Financial Times. 25 лютого 2022. Процитовано 31 січня 2023. 
  21. Noyan, Oliver (17 травня 2022). Germany open to Russian Central Bank asset seizure to finance Ukraine's recovery. www.euractiv.com (en-GB). Процитовано 31 січня 2023. 
  22. Charles Michel postpones wedding to avoid quarantine. POLITICO (амер.). 20 серпня 2020. Процитовано 31 січня 2023. 
  23. DPG Media Privacy Gate. myprivacy.dpgmedia.be. Процитовано 31 січня 2023. 
  24. Moniteur Belge - Belgisch Staatsblad. www.ejustice.just.fgov.be. Процитовано 30 січня 2023. 
  25. Указ Президента України від 23 серпня 2021 року № 394/2021 «Про нагородження Ш.Мішеля орденом князя Ярослава Мудрого»
  26. Указ Президента України від 23 серпня 2022 року № 595/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання[ред. | ред. код]