Мещеряков Володимир Миколайович (політик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мещеряков Володимир Миколайович
Мещеряков Володимир Миколайович.jpg
Народився 23 листопада 1885(1885-11-23)
Тамбовська губернія, Російська імперія
Помер 1946(1946)
Москва, РРФСР, СРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Партія РСДРП(б)

Володимир Миколайович Мещеряков (* 1885 — † 1946) — партійний і державний діяч радянських часів, дипломат.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з родини доглядача міської лікарні Тамбова. З огляду на бідність родини засоби на освіту здобував уроками та переписуванням казенних паперів. Після закінчення навчання в гімназії поступає в Петербурзький політехнічний інститут. Член Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків) з 1905 року, був ув'язнений в ізоляторі «Хрести», Шліссельбурзькій фортеці, висланий на вічне поселення до Сибіру.

На засланні перебував до 1911 року, згодом втік за кордон та оселився в Парижі, де познаймився з Володимиром Леніним.

Після Лютневої революції повертається до Петрограда, член Рождественської районної міської ради. Займався створенням в місті загонів Червоної гвардії. Осінь — 1917 — учасник Жовтневого перевороту в Петрограді, за червоної влади- член колегії Наркомзему.

1919 — народний комісар земельних справ УСРР, кандидат у члени політбюро ЦК КП(б)У. Виступає спільно з головою РНК УСРР Х.Раковським і секретарем ЦК КП(б)У Пятаковим ініціатором галоповано пришвидшеного запровадження «хлібних фабрик» — радгоспів і сільськогосподарських комун.

Земельна політика в його виконанні була аж такою непопулярною і антиселянською, що стала однією із складових, котрі призводили до збройних виступів українського селянства проти радянської влади. Влітку 1919 її вимушено визнало хибною ЦК РКП(б).

Після громадянської війни в Україні — на партійній, радянській і дипломатичній роботі. В листопаді 1919 — липні 1920 — голова виконкому Новгородської губернської ради та голова губернського комітету РСДРП (б). 1921 року — секретар Симбірського губкому партії, 1922 — замісник завідуючого Головполітпросвітом та член колегії Наркомпросу. Перебував на дипломатичній роботі в Франції — 1930, Швеції — 1930, секретар посольства у Норвегії — 1931—1935.

Член ВЦВК кількох скликань та делегат партійних з'їздів, член центральної лічильної комісії 14-го з'їзду ВКП(б). 1935—1937 роки — генеральний консул СРСР у вільному місті Данциг. З 1937 року працював у ЦК радянської партії. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]