П'ятаков Юрій Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юрій (Георгій) Леонідович П'ятаков
Юрій (Георгій) Леонідович П'ятаков

Emblem of the Ukrainian SSR.svg 1-й Секретар ЦК КП(б)У FlafUSRR.gif
Час на посаді:
12 липня 1918 — 9 вересня 1918
Попередник посада щойно заснована
Наступник Серафима Гопнер

FlafUSRR.gif 2-й Голова Тимчасового робітничо-селянського уряду
Час на посаді:
28 листопада 1918 — 6 січня 1919
Попередник Християн Раковський
Наступник посада щойно скасована; він сам як Глава РНК УРСР

FlafUSRR.gif Глава РНК УРСР
Час на посаді:
6 січня 1919 — 29 січня 1919
Попередник посада щойно заснована; він сам як Голова Тимчасового робітничо-селянського уряду
Наступник Християн Раковський

Голова Держбанку СРСР
Час на посаді:
19.04.1929 — 18.10.1930

Народився 6 (18) серпня 1890(1890-08-18)
селище Мар'їнського цукрозаводу, Черкаський повіт, Київська губернія, Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 30 січня 1937(1937-01-30) (46 років)
Москва, Російська РФСР, СРСР СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Підданство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність росіянин
Політична партія ВКП(б)

П'ятако́в Ю́рій (Гео́ргій) Леоні́дович (6 (18) серпня 1890(18900818), селище Мар'їнського цукрозаводу, Черкаський повіт, Київська губернія, Російська імперія — 30 січня 1937, Москва, РРФСР, СРСР) — революціонер, більшовицький державний діяч. Голова Тимчасового робітничо-селянського уряду України.

Організатор червоного терору у Криму у 1920 році силами ЧК.

Жертва сталінських репресій.

Біографія[ред.ред. код]

Син російського дворянина-цукрозаводчика Леоніда Тимофійовича П'ятакова. Народився в селищі Мар'їнського цукрового заводу Черкаського повіту Київської губернії.

Вивчав економіку в Петербурзькому університеті та в Західній Європі. Починав політичну діяльність як анархіст. За участь у студентському большовицькому русі був засланий у Сибір. У 1915–1919 роках полемізував з Леніном у національному питанні; «люксембурґіянець», за визначенням Леніна, російський шовініст — за Володимиром Винниченком.

На перших демократичних (всенародних) виборах у Київську міську думу, що відбулися 23 липня (5 серпня) 1917 року, був обраний гласним за списком РСДРП(б)[1]. У 1917 році голова більшовицького комітету в Києві й член Української Центральної Ради. З 12 липня 1918 року по 9 вересня 1918 року — секретар ЦК КП(б)У та, одночасно, член Всеукраїнського центрального військово-революційного комітету. У жовтні 1918 року призначений Головним комісаром Народного банку РРФСР. 17 листопада того ж року увійшов до складу Української Революційної військової ради, що керувала військами курського напрямку. Фактично, в роботі РВР участі не брав, бо від 28 листопада 1918 року до 29 січня 1919 року зосередився на роботі в Тимчасовому «робітничо-селянському» уряді України як його голова.

Провадив крайньоліву соціально-економічну політику, зокрема відбирав у селян поміщицьке майно і землю та створював радгоспи і комуни; офіційно заперечував існування національного питання в Україні, поборював боротьбистів. 1921–1923 роках очолював Центральне управління вугільної промисловості Донбасу і відзначився як один з найкращих більшовицьких господарників.

У «Заповіті» Ленін назвав П'ятакова одним з двох найздібніших працівників у партії (інший — Микола Бухарін).

Член ЦК ВКП(б) у 1923–1927 і 1930–1937 роках.

У 1923–1927 роках — заступник голови Вищої Ради народного господарства СРСР; розробив проект першої п'ятирічки на 1926–1930 роки, в якому обстоював прискорений розвиток промисловості в Україні, а не на Уралі (цей проект підтримали троцькісти, а сталіністи обстоювали Урал). Пізніше П'ятаков очолював Держбанк СРСР та інші установи.

Сталінський терор[ред.ред. код]

На другому показовому процесі в Москві проти так званого «антиряданського троцькістського центру» у січні 1937 року П'ятаков «признався», що очолював троцькістів в Україні «з метою відриву України від СРСР», і був разом з іншими розстріляний.

Родина[ред.ред. код]

Був одружений на Євгенії Бош. Старший брат — Леонід П'ятаков[ru] 1888 року народження — вбитий у Києві на початку січня 1918 року.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Выборы въ Городскую думу // Кіевскія городскія извѣстія. — № 8. — 1917. — август. — С. 48—62.(рос. дореф.)

Джерела[ред.ред. код]