Микола Косович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Косович.
Слуга Божий
о. Микола Косович
Косович Микола Михайлович
Народився 17 грудня 1901(1901-12-17)
Розділ, Жидачівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер 28 червня 1941(1941-06-28) (39 років)
Тернопіль, Українська РСР, СРСР
·вогнепальне поранення
Поховання Микулинецький цвинтар
Країна  Австро-Угорщина
 ЗУНР
 Польська Республіка
Національність українець
Діяльність священник
Alma mater Львівська духовна семінарія
Посада парох с. Бишки
Військове звання підхорунжий
Термін 1937 —1940
Попередник о. Йосиф Скульський
Наступник о. Іван Недільський
Конфесія Українська греко-католицька церква
Рід Косовичі
Батько Михайло
Мати Марія
У шлюбі з Надія-Марія Бачинська
Діти Ігор[1], Тетяна, Оксана

Микола Косович (17 грудня 1901, Розділ — 28 червня 1941, Тернопіль) — український греко-католицький священник, жертва радянських репресій. Слуга Божий.

Життєпис[ред. | ред. код]

Микола Косович народився 17 грудня 1901 року в містечку Розділ Жидачівського повіту (нині Миколаївський район Львівської області) в сім'ї Михайла і його дружини Марії з дому Турко. Мав чотирьох братів і дві сестри[2]. Його батько був будівничим, між іншим, реалізував проект будівництва Рогатинської гімназії в 1910–1911 роках. Микола навчався в Рогатинській гімназії (один рік) і Львівській академічній гімназії (1913–1918). Після шостого класу у 1918 році перервав навчання і вступив до Української Галицької Армії, де служив у ранзі підхорунжого. У червні 1919 року потрапив у полон до поляків і був інтернований спочатку в Пикуличах біля Перемишля, а потім у Ланьцуті. Повернувся з полону в 1920 році і записався до Стрийської гімназії[2], де 5 червня 1921 року склав іспит зрілості[3]. Восени 1921 року вступив до Львівської духовної семінарії й провчився там упродовж 1921–1925 років.

21 листопада 1926 року в с. Жеребки Королівські повінчався з дочкою священника Надією Бачинською[2] і 12 червня 1927 року митрополитом Андреєм Шептицьким в соборі Святого Юра у Львові був висвячений у священничий сан. Першим місцем служіння була парафія в селі Волцнів на Жидачівщині (філіальні храми в селах Дем'янка-Лісна і Дем'янка-Наддністрянська), де він був адміністратором з 20 червня 1927 до 25 квітня 1929 року[3]. Потім був адміністратором парафії (1929–1932) і парохом (1932–1935) в селі Крушельниця на Сколівщині. Наступним місцем душпастирської праці була парафія в с. Помонята в Рогатинському повіті (1935–1937)[4], а з 1937 року був на парафії в селі Бишки в Бережанському повіті (нині село Козівського району Тернопільської області) з філіальним храмом у селі Потік. Всюди, де о. Микола Косович був на парафіях, гідно виконував свої душпастирські обов'язки, піклувався про духовність своїх вірних, дбав про розвиток читальні «Просвіти» та інших громадських організацій. Під його керівництвом було збудовано і освячено нові храми в Бишках і Потоці, спроектовані його рідним братом Омеляном[5] і технічно оформлені його другим братом Романом Косовичем. Посвячення обох храмів здійснив львівський єпископ-помічник Іван Бучко[6].

У грудні 1940 року о. Микола Косович був заарештований НКВС і ув'язнений спочатку в Бережанській тюрмі, а потім переведений до Тернопільської тюрми[7]. 4 квітня 1941 року Тернопільський обласний суд засудив його до 8 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах. Перед приходом німців 28 червня 1941 року був розстріляний у Тернопільській тюрмі[8]. Похований у спільній могилі закатованих більшовиками в'язнів на Микулинецькому цвинтарі в Тернополі.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

26 червня 2008 року в селі Бишки відбулося урочисте святкування 80-ї річниці освячення храму Воскресіння Христового, збудованого під проводом о. Миколи Косовича. На молитві був присутній правнук отця Миколи Косовича — о. Роман Косович. Отець Роман молився в ризах, в яких його прадідусь освячував храм і які збереглися й були передані для молитви нащадкові. Духовенство відслужило Панахиду за о. Миколою Косовичем і всіма спочилими будівничими, жертводавцями і священниками, які служили на парафії[9][10].

Беатифікаційний процес[ред. | ред. код]

Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення о. Миколи Косовича до лику блаженних[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Головин Б. Косович Ігор Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 305. — ISBN 978-966-528-318-8.
  2. ↑ а б в ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 1в, спр. 411: Особова справа священика Косовича Миколи, арк. 15 — Curriculum vitae.
  3. ↑ а б ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 1в, спр. 411: Особова справа священика Косовича Миколи, арк. 45 — Евіденційний листок.
  4. ↑ Kosovyč Mykola // Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — Т. 2 : Духовенство і релігійні згромадження. — С. 214. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
  5. ↑ Лабінська-Снігур К. Вірні до кінця… — С. 81.
  6. ↑ Бережанська Земля. Історично-мемуарний збірник. Український архів. [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.] — Нью Йорк: Комітет «Видавництва Бережани», 1970. — С. 528.
  7. ↑ Лабінська-Снігур К. Вірні до кінця… — С. 82.
  8. ↑ Косович Микола Михайлович [Архівовано 29 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Реабілітовані історією… — 119.
  9. ↑ Прес-секретар. У Бишках відсвяткували 80-тиліття освячення храму. www.tze.org.ua (uk-ua) . Архів оригіналу за 25 листопада 2019. Процитовано 6 травня 2020.
  10. ↑ На Козівщині урочисто відсвяткували 80-ту річницю освячення храму – Polis.te.ua (укр.). Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 6 травня 2020.
  11. ↑ “Маю моральну певність, що усі ці люди дійсно потерпіли за віру”. risu.org.ua (англ.). Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 5 травня 2020.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Косович Микола Михайлович [Архівовано 29 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Реабілітовані історією. Тернопільська область. Книга третя / упор. Бажан О. Г., Гуцал П. З., Кіт Л. М. — Тернопіль: ТзОВ «Тернограф», 2013. — С. 119.
  • Лабінська-Снігур К. Вірні до кінця. Мученики й ісповідники віри ХХ століття. — Львів: Свічадо, 2017. — 176 с. — ISBN 978-966-938-021-0
  • Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Микола_Косович&oldid=38037508