Очікує на перевірку

Михальченко Микола Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михальченко Микола Іванович
Народився15 лютого 1942(1942-02-15)
Косичі Суразький район Брянська область
Помер28 лютого 2021(2021-02-28) (79 років)
Діяльністьполітолог, соціолог, викладач університету
Alma materфілософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1969)
Галузьсоціальна філософія[1] і політологія[1]
ЗакладІнститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України
Посадазавідувач відділом теорії та історії політичної науки
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор філософських наук
Аспіранти, докторантиПустовіт Світлана Віталіївна
ЧленствоНАНУ
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений діяч науки і техніки України

Миха́льченко Мико́ла Іва́нович (нар. 15 лютого 1942, Косичі Суразького району Брянської області — 28 лютого 2021, місто Київ) — український соціальний філософ радянської і порадянської епох, студент, співробітник і викладач шкіл і установ Київської Академії, автор статей і підручників, політолог, соціолог; завідувач відділом теорії та історії політичної науки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, доктор філософських наук, професор, член-кореспондент НАН України; почесний президент Української академії політичних наук, перший віцепрезидент Асоціації політичних наук України, генеральний директор Всеукраїнської соціологічної служби, Заслужений діяч науки і техніки України.

https://ipiend.gov.ua/employee/mykhalchenko-mykola-ivanovych/

https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/nz_75_79.pdf

https://www.youtube.com/watch?v=VaLxHAQJlZE

Біографічна довідка

[ред. | ред. код]

Микола Іванович Михальченко народився 15 лютого 1942 року в с. Косичі Суразького району Брянської області. Закінчив залізничне відділення Харківського технікуму промислового транспорту в 1960 році.

  • 1960—1961 — Єнакієвський металургійний завод, старший складач потягів;
  • 1961—1964 — служба в лавах Радянської Армії;
  • 1961—1969 — філософський факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка;
  • 1969—1991 — Національна академія наук України: в Інститутах філософії та соціології пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до завідувача відділом;
  • 1973 — захист кандидатської дисертації;
  • 1987 — захист докторської дисертації;
  • 1988 — професор;
Зовнішні зображення
Михальченко Микола Іванович
В робочому кабінеті
Він є Президентом Академії політичних наук України
Ділянка 59, місце 11-12

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Дружина — Скоблікова Людмила Вадимівна (1948), її дочка Ксенія, зять Юрій та онуки Ігор і Аріна, син — Олександр (1975) — юрист.

Наукові інтереси

[ред. | ред. код]

Коло наукових інтересів: філософія історії, філософія політики, філософія освіти, духовне і політичне життя суспільства, соціальні інститути та суспільні відносини, світоглядні проблеми українського суспільства.

У працях розглядає методологічні та світоглядні проблеми соціального пізнання; об'єктивні та суб'єктивні фактори історичного процесу; рушійні сили політичного і духовного життя суспільства; філософські та світоглядні процеси освіти, зокрема, вищої; генезис суспільних відносин і соціальних інститутів у різного типу цивілізаціях, регіонах, країнах; процес розвитку вищої освіти як системи підготовки кадрів. Підготував 38 кандидатів і 34 доктори наук.

Праці

[ред. | ред. код]

М. І. Михальченко є автором (співавтором) понад 350 наукових праць, зокрема 15 монографій (6 індивідуальних і 8 у співавторстві).

Основні наукові праці:

  • Н. И. Михальченко. Коммунистическая идеология и деятельность масс. — К. : Наук. думка, 1976
  • Н. И. Михальченко. Политическая идеология как форма общественного сознания. К. : Наукова думка,1981, — 262 с.
  • Н. И. Михальченко. XXVII съезд КПСС о формировании политического сознания масс. — К. : «Знание», 1987.
  • Н. И. Михальченко. Марксистская политическая идеология. — К. : Наук. думка, 1991. — 277 с.; ISBN 5120013880
  • Н. И. Михальченко. Беловежье. Л. Кравчук. Украина 1991—1995. — К. : Український центр духовної культури, 1996
  • М. І. Михальченко, Самчук З. Ф. Україна доби межичасся — Дрогобич: «Відродження», 1998
  • М. І. Михальченко, B.C.Журавський, О. Ю. Кучеренко. Політична еліта України: теорія і практика трансформації. — К. : Логос, 1999.
  • Н. И. Михальченко. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? — К. : Институт социологии НАН України, 2001. — 440 с.
  • М. І. Михальченко. Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи. — Дрогобич, 2004
  • М. Михальченко, Л. Губерський, В. Андрущенко. Соціальна філософія. Історія, теорія, методологія. — К. : Генеза, 2006
  • М. Михальченко. Украинская региональная цивилизация: прошлое, настоящее, будущее. — К. : ИПиЭНИ, 2013.

Державні нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Чеська національна авторитетна база даних
  2. Указ Президента України № 265/2001 від 19 квітня 2001 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій». Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 15 вересня 2013.
  3. Указ Президента України № 28/2012 від 21 січня 2012 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності та Свободи України». Архів оригіналу за 27 жовтня 2018. Процитовано 15 вересня 2013.

Література

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]