Могильник Мамай-Гора

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Могильник Мамай-Гора

Курганний могильник "Мамай-могила"
47°26′08″ пн. ш. 34°16′31″ сх. д. / 47.435555555583327703° пн. ш. 34.27527777780555596° сх. д. / 47.435555555583327703; 34.27527777780555596Координати: 47°26′08″ пн. ш. 34°16′31″ сх. д. / 47.435555555583327703° пн. ш. 34.27527777780555596° сх. д. / 47.435555555583327703; 34.27527777780555596
Країна  Україна
Розташування Запорізька область
Тип могильник
Висота 80 м
Дата заснування 6 століття до н. е.
Могильник Мамай-Гора. Карта розташування: Україна
Могильник Мамай-Гора
Могильник Мамай-Гора
Могильник Мамай-Гора (Україна)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Мамай-Гора — найбільший мультикомплексний могильник Північного Причорномор'я. Розташований на височині Мамай-гора недалеко від с. Велика Знам'янка Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, на лівому березі Каховського водосховища.

Мамай-гора. Скіфський могильник

Історія вивчення[ред. | ред. код]

Вперше план могильника складений експедицією Б. М. Гракова в 1946—1947гг., пізніше він був уточнений топографічною зйомкою співробітників ІА НАНУ в 1976 р. В 1988 р. до дослідження розпочала археологічна експедиція ЗНУ на чолі з Г. Н. Тощевим та С. І. Андрух. В перші роки розкопок вивчалися невеликі рельєфні насипи. На початку 90-х рр. зроблена аерофотозйомка і додаткове топографічне обстеження. Підсумком стала фіксація сотень як окремих «плям», так і тих що злилися між собою, а також встановлення приблизних меж могильника, площа якого орієнтовно досягає 30 га. Можливо, площа пам'ятника була значно більшою і істотно зменшилася у зв'язку з катастрофічним обваленням більше 300 м берегової лінії після створення Каховського моря. Підтвердження тому — знахідки зруйнованих поховань безпосередньо у воді. З середини 90-х рр. по теперішній час роботи ведуться вручну. В цілому досліджено близько 8 га. Всього виявлено більше 600 похоронних комплексів, сконцентрованих в курганах і ґрунтових могильниках, або окремі поховання.

Культури[ред. | ред. код]

Неоліт-енеоліт[ред. | ред. код]

Всього виявлено 26 поховань епохи неоліту, і, 4 — енеоліту. Інвентар представлений прикрасами із зубів благородного оленя і глиняними горщиками. Інгумація здійснена як в ґрунтових, так і в курганних могильниках.

Епоха бронзи[ред. | ред. код]

Звичай зведення курганів набуває широкого поширення в подальший час — епоху бронзи. В досліджуваних на Мамай-Горі насипах виявлені поховання усіх відомих для цього часу культур — ямної, катакомбної, багатопружкової та зрубної. Для кожної з них характерні свої похоронні конструкції, обряд поховання, виробу з глини, бронзи, каменю і кременя. У похованнях широко застосовувалося дерево — дуб, ясен. Поряд з одним з курганів виявлено сховище — яма з рудою, із якої випалювали фарбу, і пишно орнаментовану посудину катакомбної культури.

Ямна культура[ред. | ред. код]

Ямна культура представлена 14 похованими як в курганному так і грантовому могильниках. Інвентар — розписні горщики.

Катакомбна культура[ред. | ред. код]

Основні поховання катакомбної культури відмічені в ґрунтовому могильнику, декілька — впущені в кургани епохи енеоліту. Всього — 33 поховання. Інвентар незначний, представлений розписними глиняними горщиками, культовими сокирами.

Культура багатопружкової кераміки[ред. | ред. код]

Впускні поховання бабинської (КБК) культури одиничні. Всього — 9.

Білозерська культура[ред. | ред. код]

Ґрунтовий могильник білозерського часу містить 5 поховань.

Новочеркаський етап Кімерійської культури[ред. | ред. код]

Межа епохи бронзи — ранньої залізної доби на цьому пам'ятнику фіксується двома похованнями новочеркаської доби кімерійської культури[1][2].

Скіфи[ред. | ред. код]

Найдавніші скіфські поховання датується кінцем VII—VI ст. до н. е. Інші комплекси припадають на період V—IV ст. до н. е. Загальна кількість поховань цього часу досягає 370[3]. В багатьох із них, за напрацюваннями Е.Фіалко, поховані амазонки[4].

До цього ж часу відноситься і велика кількість культових ям (уламки амфор, ліпної кераміки, кістки тварин), що розташовувалися на периферії скіфського могильника[5].

Інвентар різноманітний. Це посуд, як місцевого виробництва, так і завезений з грецьких центрів.

Зброя представлена мечами різних розмірів, дротиками, наконечниками списів і стріл. Серед прикрас — браслети, гривні, підвіски, сережки, кільця, нашивні бляшки, намисто.

Сармати[ред. | ред. код]

Одне сарматське поховання впущене в курган скіфського часу.

Половці[ред. | ред. код]

Розкрито 2 половецьких ґрунтових могильника, інші впущені в більш ранні насипи, або утворюють самостійні комплекси. Виявлено 25 поховань. Інвентар різноманітний і представлений прикрасами, предметами побуту та зброєю.

Золота Орда[ред. | ред. код]

Ґрунтовий могильник 1-ї пол. XIV ст. Досліджено 19 кочівницьких поховань і культова яма золотоординського періоду. Серед інвентарю чоловічих поховань — предмети озброєння деталі кінської збруї, поясні пряжки, сережки, шило, намисто, залишки головних уборів. Серед жіночих — прикраси, предмети господарчо-побутового призначення, залишки головних уборів. У складі дитячих поховань намисто.

Курганний могильник середини — другої половини XIV ст. Виявлено 23 поховання. Основні відмічені в 5 насипах, інші є спущеними в кургани скіфського часу.

Також, в 700 м на схід від могильника Мамай-Гора досліджений ґрунтовий могильник Мамай-Сурка кінця XIII — початку XV ст., де було досліджено 1162 поховань[6][7].

Новий сплеск активного використання місцевості як кладовища відноситься до XV ст. На 2015 р. розкриті 126 поховань цього часу, що утворюють ґрунтовий могильник[8].

Загроза зникнення[ред. | ред. код]

До моменту планомірних, рятувальних робіт, територія могильника скоротилася на 300—400 м.

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Тощев Г. Н. Памятники предскифского времени на Мамай-Горе // Древнее Причерноморье. — IX. — Одесса, ФЛП «Фридман А. С.», 2011. — С. 494—495
  2. ↑ Дігтяр, П.А. Історія української культури (PDF). Київська політехніка. Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 14 березня 2019.
  3. ↑ Андрух С. И., Тощев Г. Н. Могильник скифского времени Мамай-Гора, // Wojciech Blajer (ред.), Peregrinationes archaeologicae in Asia et Europa Joanni Chochorowski dedicatae, Wydawnictwo Profil-Archeo / Uniwersytet Jagielloski Instytut Archeologii. — Krakow, 2012. — С. 485—490.
  4. ↑ Фиалко E. Е. Погребения амазонок из могильника Мамай-Гора // Stratum plus. 2010. № 3 . — С. 187—196
  5. ↑ Андрух С. И. Могильник Мамай-Гора. Кн. ІІ. — Запорожье, 2000.
  6. ↑ Ельников М. В. Средневековый могильник Мамай-Сурка (по материалам исследований 1989—1992 гг.) / Отв. ред. Г. Н. Тощев. — Запорожье: ЗГУ., Т. I. — 275 с.
  7. ↑ Ельников М. В. Средневековый могильник Мамай-Сурка (по материалам исследований 1993—1994 гг.). — Запорожье (ЗНУ), Т. II. — 356 с.
  8. ↑ Тощев А. Г. Новые археологические сведения по истории степных кочевников на юге Украины // Древнее Причерноморье, вып Х. — Одесса, 2013. — С. 583—586.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Могильник_Мамай-Гора&oldid=38195065