Білозерська культура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Білозерська культура
Зображення
Місце розташування Україна
Молдова
Попередник Бережнівсько-маївська зрубна культура, Сабатинівська культура і Культура Ноа
Наступник Білогрудівська культура і Чорногорівська група
Час/дата початку 12 століття до н. е.
Час/дата закінчення 10 століття до н. е.

Білозерська культура — археологічна культура епохи фінальної бронзи (XII—X ст. до н. е.). Назва походить від поселення на березі Білозерського лиману (нині Каховського водосховища) в м. Кам'янка-Дніпровська.

Поширена в степовій смузі України та Молдови, окремі пам'ятки представлені на Нижньому Доні, на території Кубані і в Криму.

До пам'яток білозерської культури належать поселення на берегах річок і лиманів (Тудорове, Воронівка, Зміївка), кургани (Широка Могила, Степовий, Кочковате) та ґрунтові могильники (Брилівка, Широке, Будуржель), комплекси ливарних форм (Завадівка, Новоолександрівка), майстерні ливарників (Кардашинка), скарби металевих речей (Новогригор'ївка) та інші.

До білозерської культури відноситься місто людей кімерійських (городище Дикий Сад) — стародавнє місто-порт кімерійців на території сучасного Миколаєва, яке існувало близько 1250—925 років до н. е. Це найстаріше місто на території України, що згадується в писемних джерелах.

За К. В. Горбенком[1], в часи свого розквіту місто, ймовірно, існувало як важливий і найпівнічніший чорноморський порт, що поєднував торгові зв'язки кімерійців з греками та ассирійцями. В місто водними шляхами стікалися люди і товари зі всієї Кімерії та інших північних племен.

Артефакти матеріальної культури репрезентовані керамікою, знаряддями праці, тальковими ливарними формами, зброєю, прикрасами.

Основними заняттями представників білозерської культури були скотарство, землеробство, металообробка.

У 1980-х роках виділена як самостійна археологічна культура дослідниками Віталієм Отрощенком, Іваном Черняковим і В. П. Ванчуговим.

Дослідники білозерської культури вважають, що її населення спілкувалося на діалекті давньоіранської мовної спільноти. Сергій Сегеда вважає носіїв Білозерської культури кіммерійцями[2], що пішли зі степів з появою скитів.

За дослідженнями С. Круц, Л. Литвинова та інших антропологічно білозерці належали до одного з різновидів давньосередземноморського типу з високим зростом (171 см у чоловіків), здебільшого видовженою формою голови з добре розвинутим м'язовим рельєфом, вузьким і високим лицем, досить широким носом[2].

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
  • Отрощенко В. В., Белозерская культура. В кн.: Культуры эпохи бронзы на территории Украины. К., 1986; (рос.)
  • Ванчугов В. П., Белозерская культура в Северо-Западном Причерноморье. К., 1990. (рос.)
  • Оленковський Микола Петрович, Археологічні пам'ятки Білозерського району Херсонської області: каталог-довідник / М. П. Оленковський ; Херсонська обласна інспекція по охороні пам'яток історії та культури. Відділ археології. — Херсон: Айлант, 2004. — 76 с.: рис. — Бібліогр.: с. 69-73.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. археолог, керівник розкопок, старший викладач Миколаївського Національного університету ім. Сухомлинського
  2. а б Сегеда Сергій, Антропологічні особливості давнього населення території України (доба раннього заліза — пізнє середньовіччя) [Архівовано 3 січня 2008 у Wayback Machine.], сайт «Ізборник»
  1. План-схема розкопок Дикого Саду
  2. Черняков І. Т. Місто людей кімерійських // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 754. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  3. Известия Гомельского государственного университета имени Ф.Скорины, No 4 (85), 2014 УДК902.2 (477.73)Городище «Дикий Сад» в контексте социально-экономических и культурных связей балтийского и черноморского регионов XІII –XI вв. до н.э. К. В.ГОРБЕНКО
  4. КІммерІйцІ
  5. «Дикий сад», сучасник Трої. Чому він досі не став музеєм?
  6. УДК 902.2(477.73) К. В. Горбенко м. Миколаїв Археологічні дослідження на території городища Дикий сад у 2013—2014 роках

Посилання[ред. | ред. код]