Молчановський Никандр Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Молчановський Никандр Васильович
Народився 1858[1]
Благовіщенський район, Кіровоградська область, Українська Радянська Соціалістична Республіка
Помер 17 грудня 1906(1906-12-17)
Київ, Російська імперія
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність історик
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка[2]
Знання мов російська

Ника́ндр Васи́льович Молчано́вський (1858, с. Лозувата, нині Благовіщенського району Кіровоградської області, Україна — 4 грудня (17 грудня) 1906, Київ) — український історик, учень Володимира Антоновича.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1858 року в с. Лозувата Балтського повіту Подільської губернії (нині у Благовіщенському районі Кіровоградської області, Україна) в родині сільського священика[3].

У 1877 році Никандр закінчив Другу Київську чоловічу гімназію[4] і вступив на історико-філологічний факультет Київського університетуСвятого Володимира[5].

За участь у студентських заворушеннях у березні 1878 року Молчановський "за рішенням університетського Суду виключений з університету з тим, щоб протягом трьох років (з 1878 р.) не було прийнято ні в який навчальний заклад, а по закінченні цього терміну міг вступити в них не інакше як під відповідальність начальства того навчального закладу, який зважився б його прийняти як з дозволу головного управління відомства, до якому навчальний заклад належить. Потім за розпорядженням Київського генерал-губернатора Молчановський був висланий під нагляд поліції в Вятську губернію"[6].

У 1881 році Никандру Васильовичу дозволили продовжити перервану навчання і в 1884 році він закінчив університет зі званням кандидата.

Незважаючи на низку цінних робіт, через неблагонадійність Молчановського не залишили при університеті для підготовки до професорського звання. Після закінчення університету отримав посаду секретаря З'їзду Мирових Суддів Київського судово-мирового округу. У 1890 році призначений на посаду секретаря прокурора Київського окружного суду.

У 1891 році зайняв посаду начальника відділення в канцелярії генерал-губернатора Південно-Західного краю. У 1902 році став керуючим канцелярією генерал-губернатора. У 1904 році отримав чин дійсного статського радника.

Нагороджений орденами Святої Анни 2-го ступеня (1901) та Святого Володимира 4 ступеня (1905), медаллю «В пам'ять царювання Імператора Олександра III».

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Автор праць «Нарис відомостей про Подільську землю др 1434 року» (1885), «Київське міське управління в 1786 році» («Киевская старина» за 1889 рік, № 5—7), «Лівобережна Україна у XV—XVII ст.» («Киевская старина» за 1896 рік, № 4—6) та ін.

У 1898—1899 роках працював у Шведському державному архіві над документами з історії України 17 століття. Опублікував їх в «Архиве Юго-Западной России».

Активно співпрацював з історичним журналом «Киевская старина». Через зайнятість на службі він не міг писати об'ємні праці, тому обмежувався науковими статтями, рецензіями, публікаціями архівних джерел, а також перекладів з польської та німецької мов історичних та літературних творів. Тільки в «Киевской старине» він здійснив 108 таких публікацій (30 статей і майже вдвічі більше рецензій).

Радянська історіографія класифікувала Молчановського як буржуазно-ліберального історика [7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Молчановский, Никандр Васильевич // Энциклопедический словарьСанкт-Петербург: Брокгауз — Ефрон, 1896. — Т. XIXа. — С. 680.
  2. Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский, К. К. Арсеньев, Ф. Ф. ПетрушевскийСанкт-Петербург: Брокгауз — Ефрон, 1907.
  3. Державний архів Хмельницької області, фонд 315, опис 1, справа 8591 Сповідальна відомість церкви с. Лозувата 1862 року.
  4. Державний архів м. Києва, фонд 81.
  5. Державний архів м. Києва, фонд 16, опис 465, справа 550, арк. 18; справа 548, арк. 3зв; справа 549, аркуш 2зв.
  6. Державний архів Російської Федерації, фонд 109, опис 230, справа 4084.
  7. Українська радянська енциклопедія : [в 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — Т. 7 : Мікроклін — Олеум. — К. : Голов. ред. УРЕ, 1982. — С. 96.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]