Архив Юго-Западной России

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Архи́в Юго-За́падной Росси́и» («Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе», ч. 1—8, К., 1859—1914; АЮЗР) — видання історичних документів і літературних пам'яток Правобережної і Західної України XIVXVIII століття в 35 томах. Видане Тимчасовою комісією для розгляду давніх актів у Києві.

Опис[ред. | ред. код]

Серія складається з восьми тематичних частин, що репрезентують документи Центрального архіву давніх актів при Київському університеті та акти приватних осіб, які стосуються історії православної церкви та її боротьби з католицькою, історії Визвольної війни, селянських та гайдамацьких рухів, становища різних соціальних станів, колонізації Правобережної України, розвитку місцевого управління, землеволодіння, судочинства.

Більшість томів має передмову з детальним аналізом документів. До них додані іменні і географічні покажчики.

Систематизація різнорідних документів у тематичні групи (частини) надає всьому виданню чіткості і послідовності, що вигідно відрізняв його від інших публікацій того часу. АЮЗР опублікував багатий фактичний матеріал, який і досі не втратив наукового значення для висвітлення історії України XIV—XVIII ст.

Цензурне обмеження[ред. | ред. код]

Хоча була проведена фундаментальна робота зі збору матеріалу, проте ця робота обмежувалася цензурою. До томів потрапили лише ті документи, які вписувалися в офіційну позицію історіографії Російської імперії. Із 8000 актів, відібраних для АЮЗР, туди потрапило тільки 2220[1]. Є також дослідники, які під час архівної роботи неодноразово натрапляли на документи із відміткою про облік Тимчасовою Комісією, які однак не ввійшли до АЮЗРу[2].

Неопублікований том[ред. | ред. код]

У рамках першої частини мав вийти ще один том — 13-й. Його автором був професор Київської духовної академії Степан Голубєв. Він містив, як і томи 7—9, пам'ятки полемічної літератури. Серед них «Кройніка» Феодосія Софоновича, «Київський синопсис» та «Літопис Густинського монастиря». Проте повільна робота з набором тому і проблеми викликані Першою світовою війною призвели до затримки друку. В підсумку вже в 1922 р. історик Сергій Маслов констатував, що вдалося врятувати лише 2 примірники тому, і то з втратою окремих аркушів. В подальшому й ці примірники згубилися і видання не побачило світ[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Антонович В. Моя сповідь. Київ, 1995. С. 59.
  2. Довбищенко М. В. Волинська шляхта у релігійних рухах кінця XVI — першої половини XVII ст. Київ, 2008. С. 18.
  3. Ульяновський В. І. Незнаний том «Архива Юго-Западной России». Записки Наукового товариства ім. Шевченка. Т. CCXXII : Праці історико-філософської секції. Львів, 1991. С. 360—69.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]