Монастир Високі Дечани

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Монастир Високі Дечани
Manastir Visoki Dečani
Манастир Високи Дечани, Метохија 1.JPG
Вид спереду
42°32′48″ пн. ш. 20°15′59″ сх. д. / 42.54694444444400148° пн. ш. 20.26638888888900070° сх. д. / 42.54694444444400148; 20.26638888888900070Координати: 42°32′48″ пн. ш. 20°15′59″ сх. д. / 42.54694444444400148° пн. ш. 20.26638888888900070° сх. д. / 42.54694444444400148; 20.26638888888900070
Тип споруди монастир, пам'ятка історії і пам'ятка археології[1]
Розташування Косово Частково визнана республіка КосовоДечани
Засновник Стефан Урош III
Поч. будівництва 1327 рік
Будівельна система необов'язковий
Стиль Сербсько-візантійський стиль[d]
Належність Сербська православна церква
Стан пам'ятка культури Сербії виняткового значення[d] і cultural heritage monument of Kosovo[d][1]
Єпархія Eparchy of Raška and Prizren[d]
Монастир Високі Дечани. Карта розташування: Республіка Косово
Монастир Високі Дечани
Монастир Високі Дечани (Республіка Косово)
Монастир Високі Дечани у Вікісховищі?

Монастир Високі Дечани (серб. Manastir Visoki Dečani) — головний православний монастир в частково визнаній республіці Косово. Розташований в 12 км на південь від міста Печ біля підніжжя гір Проклетьє, у західній частині Косово. Головний собор монастиря — найбільший середньовічний храм на Балканах, найбільший зі збережених зібрань візантійських фресок.

Історія[ред.ред. код]

Монастир був заснований королем Стефаном Урошем III в 1327 році. Грамота про заснування датована 1330 роком. У 1331 році король Стефан помер і був похований у стінах монастиря, який з того часу перетворився на місце паломництва. Епітет «Дечанський» говорить про короля, як засновника монастиря. Будівництво було продовжено його сином Стефаном Душаном аж до 1335, а розпис стін було завершено тільки до 1350-го.

Епоха реставрації Печської патріархії, у другій половині XVI століття стає найсприятливішим періодом історії монастиря. У цей час і протягом XVII століття монастирська ризниця, бібліотека та інші монастирські будівлі поповнюються дорогоцінними реліквіями. Особливо важливою в цей період стає робота монастирських книжників, переписували богослужбові та богословські книги. Під час «великого переселення сербів» і правління патріарха Арсенія III Чарноевіча монастир грабують турки. Настають важкі часи, коли монастир ледь зумів зберегти чисельність своєї чернечої братії.

Князь Милош Обренович будує допоміжну будівлю монастиря в 1836 році, а князь Олександр в 1849 році дарує монастирю мощі святого короля Стефана Дечанского. Протягом XIX століття оновлені всі монастирські будівлі.

Головний собор, присвячений Спасу Всемогутнього (Пантократора) і складний з пурпурного, світло-жовтого і чорного мармуру. Роботу здійснювали будівельники під керівництвом францисканського ченця Віта з Котора. Він відрізняється від інших сербських храмів того часу своїми значними розмірами і помітними романськими рисами. Церква Пантократора має складну структура. Поєднує риси базиліки і хрестово-купольного храму церква відрізняється стрункими, гармонійними пропорціями, багатством декоративного оздоблення (двоколірні ряди полірованого мармуру на фасадах, біломармурові рельєфи з соковитими візерунками).

В інтер'єрі церкви — близько 1000 зображень окремих святих, всі основні сюжети Нового Завіту, фрески з портретами царів з роду Неманічей (XIV ст.). У монастирській ризниці збереглися також твори сербського ювелірного мистецтва, близько 60 ікон XIV-XVII століття, є дерев'яний іконостас XIV століття, трон ігумена і різьблена гробниця короля Стефана III.

У 2004 році монастир був внесений до переліку об'єктів Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО. Фрески монастиря були охарактеризовані як «одні з найбільш цінних експонатів палеологовского ренесансу у візантійському образотворчому мистецтві» і «цінне відображення життя XIV століття». У 2006-му році він був зарахований до переліку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою, з причини можливих атак албанських бойовиків. Знаходиться під захистом KFOR.

30 березня 2007 поруч з монастирем пролунав вибух. Єпископ Феодосій, настоятель монастиря, констатував, що вибух — наслідок мінометного обстрілу.

Світлини[ред.ред. код]

Visoki Dečani, by Bwangha Mbutto.jpg

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]