Паломництво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прочанин до Святих місць Києва, 1870-ті рр. Ілюстрація до книги «Земля і люди. Загальна географія» (т.5), Жана Жака Елізе Реклю, 1880
Сучасна православна прочанка, Києво-Печерська лавра, 2011 рік

Пало́мництво або проща — мандрування віруючих людей до святих місць (наприклад, у християн — до Єрусалима, у мусульман — до Мекки й Медини тощо). Людей, що здійснюють паломництва, називають паломниками або прочанами.

Слово паломник утворене від *палъма (від лат. palma) — «пальма», «пальмова гілка». Це пов'язано з тим, що богомільці, які відвідували Палестину, привозили з собою додому пальмові листи, що слугували їм у дорозі парасолями. Надалі «паломниками» стали називати і тих релігійних мандрівників, що не залишали меж своєї країни. Слов'янське слово аналогічно лат. palmarius, palmatus («паломник»), утвореному від palma[1].

Історія[ред. | ред. код]

Неорганізоване індивідуальне і масове паломництво зародилося в Європі ще у доантичні часи. Початком організованого паломництва вважається ХІХ ст. Починаючи з 1861 р. щорічно у Франції формуються групи паломників до Єрусалиму та Ватикану. Через кілька років каравани паломників почали організовуватися в Австрії та Німеччині. Їхньою кінцевою метою були відвідини релігійних святинь Єрусалиму, Ватикану та міст Італії [2]

Сучасність[ред. | ред. код]

У світі виділяються декілька головних макрорегіонів паломництва: 1. християнська Європа, яка є головним світовим регіоном паломництва; 2. Північна Америка з домінуванням християнства та численними іншими релігіями; 3. Латинська Америка, де переважає християнство і поширені місцеві традиційні релігії; 4. Північна Африка, де переважає іслам; 5. Західна та Східна Африка, де панує іслам та присутні окремі центри християнства і традиційних місцевих релігій; 6. Західна Азія з домінуванням ісламу й анклавами християнства та іудаїзму; 7. Південна Азія, де отримали поширення індуїзм і буддизм, а також окремі центри християнства, джайнізму, сикхізму та ісламу; 8. Південно-Східна Азія, де переважає буддизм та сформувалися значні осередки ісламу, християнства й анклави індуїзму; 9. Східна Азія з панівними буддизмом, конфуціанством, синтоїзмом та окремим осередками ісламу і християнства; 10. Центральна і Середня Азія з домінуванням буддизму та ісламу.

Духовне паломництво, із філософської постмодерністської точки зору, протиставляється класичній формі наративу, яку передбачено у слові "дорога", що має початок, середину та кінець. Паломництво не має ні визначеного початку, ні визначеного кінця. Воно розпочинається у "середині речей", вказуючи на зв'язки з минулим та майбутнім[2].

Заохочення паломництва в Україні здійснюють церкви. Багато віруючих людей мріють відвідати священні місця:

Паломницька галузь[ред. | ред. код]

Паломницька галузь (індустрія) дозволяє задовольняти духовно–суспільні потреби населення та є ефективною в економічному плані. Розвиток паломництва досягається через:

  • стимулювання підприємницької активності в цій сфері,
  • залучення інвестицій
  • забезпечення належного рівня розвитку соціальної та інженерної інфраструктур паломницьких місць,
  • підготовку кадрів,
  • екологічну безпеку,
  • створення належних умов для паломників,
  • забезпечення високого комфорту проживання корінних жителів регіону.

Розвиток паломницької галузі дозволяє:

  • розширювати зайнятість населення,
  • реалізовувати соціальні потреби держави на оздоровлення і відпочинок населення
  • надавати економічні вигоди на рівні територій.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерело[ред. | ред. код]

  • Короткий енциклопедичний словник з культури. — К.: Україна, 2003. — ISBN 966-524-105-2.
  • Ших Ю. А. ,Огірко І. В. Віртуальне паломництво — інтернет технології для задоволення духовних потреб. Поліграфія і видавнича справа. Львів. УАД. № 2 (58). 2012. с.77-81.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  2. а б Смаль, Ігор (2010). Географія туризму та рекреація: Словник-довідник (українська). Тернопіль: Навчальна книга - Богдан. с. 87. ISBN 978-966-10-0281-3.