Морське сміття

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Морське сміття на гавайському пляжі.

Морське сміття — тверді побутові відходи у плаваючому стані, викинуті в море людиною або винесені туди вітром. Морське сміття збирається в морі на берегах, у бухтах і в центрах сходжень систем морських приповерхневих течій. Найбільші скупчення утворюють сміттєві острови (чи плями), такі як Велика тихоокеанська сміттєва пляма. Якщо плавники, плаваючі колоди і гілки були морським сміттям упродовж тисяч років, то пластик, скло і інші подібні предмети з'явилися у морських екосистемах нещодавно. Пластик занадто повільно розкладається і представляє небезпеку для морських мешканців: від зоопланктону[1] до більших тварин (риб, птахів і тому подібне). Через привабливість мілкого сміття, будучи проковтнутим або з'їденим, сміття ушкоджує травну систему тварини, що часто стає причиною смерті.[2]

Типи сміття[ред.ред. код]

Прибирання сміття з акваторії Перлинної річки в Гуанчжоу за допомогою спеціалізованого судна

В основному це різні види матеріалів, створених людиною, що стали поширеними через масове споживання: пляшки, банки, етикетки і т. д.

Серед морського сміття досить багато екзотичних предметів, викинутих в море десятки років назад. Так, наприклад, можна знайти на багатьох пляжах скляні і металеві поплавці, які зараз практично не використовуються. Це свідчить про те, що плаваючий предмет може знаходитися в морі десятиліттями і весь цей час справляти небажаний вплив в місцях своєї появи.

Дослідження показали, що 80 % морського сміття становить пластмаса — компонент, який почав швидко накопичуватися з кінця Другої світової війни. Причиною його накопичення є те, що пластмаса не розкладається, проте фотодиссоціює під впливом сонячних променів. Варто відмітити, що волога перешкоджає процесу фотодиссоціації.

Мережі-примари[ред.ред. код]

Рибальські мережі, забуті або кинуті в просторах океану рибалками, є серйозною загрозою для риби, дельфінів, морських черепах, дюгонів, морських птахів і інших мешканців водних просторів. Мережі обмежують рух тварин, внаслідок чого ті помирають від голоду і інфекції, а тварини, яким потрібно піднятися на поверхню, щоб дихати, — від задухи.

Поліетиленові пакети[ред.ред. код]

Поліетиленові пакети при поглинанні тваринам можуть заблокувати травний тракт, таким чином призводячи до голодування тварини, оскільки заважають надходженню їжі або/і створюють відчуття, що шлунок повний.

Дослідження морського дна, проведені в 1993—1994 році при використанні трала в північно-західному Середземномор'ї поблизу узбереж Іспанії, Франції і Італії показали, на квадратний кілометр доводиться майже 2 тисячі одиниць сміття, пластмасового сміття виявилося 77 %, з якого 93 % становили поліетиленові пакети[3][4].

Джерела сміття[ред.ред. код]

Було виявлено, що щорічно контейнеровози гублять 10 000 контейнерів в морі (зазвичай під час штормів). Один з відомих випадків стався в Тихому океані в 1992 році, тоді тисячі гумових качечок і інших іграшок виявилися за бортом. Понині ці іграшки, відомі як Friendly Floatees, можна знайти в різних куточках світу. Втім, учені використали цей інцидент для глибшого розуміння морських течій. І ця далеко не одинична подія.

Законодавство[ред.ред. код]

Шаблон:Заготовка розділу

Вплив на довкілля[ред.ред. код]

Шаблон:Заготовка розділу

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Учёные впервые доказали, что зоопланктон ест микропластик, находящийся в океане (ru-RU). ecobeing.ru. Процитовано 2017-02-13. 
  2. http://www.unep.org/regionalseas/marinelitter/publications/docs/trash_that_kills.pdf
  3. Plastic Debris in the World’s Oceans (en). Greenpeace International. 9 November 2006. с. 24–25. Процитовано 2016-08-09. «4.2.2 Seafloor Debris: .. A study of the seafloor using trawl nets in the North-Western Mediterranean around the coasts of Spain, France and Italy in 1993/4 reported a particularly high mean concentration of debris (1935 items/km2 or 19.35 items/hectare) (Galgani et al. 1995). 77% of the debris was plastics and of this, 92.8% were plastic bags.» 
  4. Galgani F., Jaunet S., Campillo A., Guenegen X. and His E. (1995). Distribution and abundance of debris on the continental shelf of the North-Western Mediterranean. Marine Pollution Bulletin 30 (11): 713—717 doi:10.1016/0025-326X(95)00055-R