Пляшкова пошта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пляшкова пошта, або Послання у пляшці — древній спосіб відправки повідомлень адресату за допомогою засмоленої пляшки, яка довільно носиться морською течією[1].

Пляшкова пошта (колаж)

Опис[ред. | ред. код]

Суть пляшкової пошти полягає в тому, що на шматку паперу або пергаменту пишеться текст, після чого послання згортається у вигляді сувою і кладеться в скляну пляшку. Пляшка закорковується і кидається в океан. Гнана течіями пляшка прибивається до берега, де її і знаходять.

На відміну від традиційних способів передачі повідомлень, цей вид передачі повідомлень не контролюється — куди течія занесе послання, можна тільки гадати, але бути упевненим неможливо.

Історія[ред. | ред. код]

Згідно з однією з легенд, винахідником пересилки послань у пляшках був грецький філософ Теофраст, який близько 310 року до н. е. кинув в океан за Гібралтаром кілька закоркованих посудин із записками для відстежування течій води з Атлантичного океану в Середземне море. Через декілька місяців одну з посудин було виявлена на березі Сицилії[2][3][4]. З тієї пори в історії описано безліч випадків використання пляшкової пошти.

Пляшкова пошта і мореплавання[ред. | ред. код]

У мореплаванні є сотні історій, коли послання з пляшок виявлялися єдиними відомостями про долю зниклого судна і його екіпажа. Часто послання в пляшці ставало останньою надією на порятунок, ось тільки рідко коли лист приходив вчасно, щоб встигнути врятувати посилача[5].

У 1960 році при події з радянською самохідною баржею Т-36 члени її екіпажу на 48-ій добі перебування в океані вдалися до допомоги пляшкової пошти: вони спорудили буй із скляної кулі від риболовецьких мереж, жердини і патронної гільзи, в яку поклали записку. На жердині закріпили саморобний прапор ВМС СРСР. Вже наступного дня вони були врятовані, проте не завдяки «посланню у пляшці», доля буя так і залишається загадкою[6].

Пляшкова пошта і наука[ред. | ред. код]

Учені звернулися до подібного методу дослідження океанів[1] тільки у XVIII столітті, коли французький вчений метеоролог Лагеньєр, повертаючись у Францію з чергування Сан-Домінго, кидав в океан пляшки із записками, одну з яких виловили у Бретані через декілька місяців.

У Росії дослідження течій[1] так само проводилися в 1907—1912 роках в ході вивчення Японського і Охотських морів, коли за борт було викинуто понад 10 тис. пляшок.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Мореплавець і першовідкривач Христофор Колумб на шляху до Індії відправляв донесення іспанській королеві Ізабеллі, надійно закоркувавши їх в пляшки і кидаючи в океан. Деякі з цих послань, гнані течіями, були виловлені з води і доставлені в палац її величності. Одна з пляшок Колумба була підібрана в Гібралтарській протоці в 1852 році капітаном американського судна[7].
  • В Англії з 1590 року і до кінця XVIII століття існував закон, згідно якого кожного, хто наважиться самостійно розбити виловлену в морі або знайдену на березі закорковану пляшку, чекає страта. Для читання подібних послань при дворі була заснована посада «відкорковувача океанських пляшок». Першим відкорковувачем при дворі королеви Єлизавети I став лорд Томас Тонфілд, який тільки за перший рік перебування на посаді витягнув з пляшок 52 листи. За деякими відомостями, коли він з'являвся до королеви з черговою доповіддю, вона незмінно його запитувала: «Ну, що пише нам Нептун»?[8].
  • Посланнями в пляшці як способом передачі повідомлень досі користуються жителі деяких індонезійських островів[1][9].
  • До 1983 року найпротяжнішим дрейфом пляшки вважалася пляшка, відправлена в 1909 році з борта російського канонерського човна «Манджур» для дослідження морських течій: вона була підібрана поблизу Острова Беринга (Командорські острови) в 1967 році. 6 червня 1983 року рекорд був побитий: на острові Мортон було виявлено пляшку з-під лосьйону, кинуту з борта англійського пароплава «Араватта» поблизу берегів Австралії в 1910 році[7].
  • У 2005 році в Коста-Риці було врятовано 88 іммігрантів, які відправили в пляшці у відкрите море повідомлення про крах свого судна. На щастя, послання досить швидко потрапило в сіті місцевого рибалки[10].
  • Капітан шотландського риболовецького судна виловив пляшку із запискою, викинуту в море майже століття тому. Ендрю Ліпер виявив послання в пляшці під час рибного лову. У посланні, що датується 10 червня 1914 року, було сказано, що капітан Браун зі школи навігації виплатить винагороду у розмірі 6 пенсів тому, хто виявить цю пляшку. Моряки з того ж корабля вже виловлювали пляшку із запискою 1915 року, яку відправили до моря 98 років тому з метою вивчення підводних течій навколо Шотландії (із 1980 пляшок були знайдені 315)[11].
  • Незвичайний профіль обрав священик батюшка Джордж. Його назвали «пляшковим пастором» за те, що він кидав в море пляшки з молитвами-напученнями від алкоголізму. Кажуть, що ті, хто виловлював таку пляшку, вважали це божим провидінням і кидали пити. На рахунку пастора Джорджа — 20 тисяч таких послань![12]
  • Не завжди пляшкова пошта використовується для повідомлень про катастрофи. У 1957 році 22-річний шведський моряк Аке Вікинг кинув в море закорковану пляшку із запискою на декількох мовах. Він просив, щоб яка-небудь молода дівчина відповіла на його послання і прислала свою фотографію. Пляшку знайшов дядько 16-річної Паоліни Пуццо, сицилійський рибалка. Дівчина відповіла шведському хлопцю і незабаром між ними зав'язалося жваве листування, яке закінчилося весіллям.

Згадки у творах культури[ред. | ред. код]

У літературі[ред. | ред. код]

У музиці[ред. | ред. код]

I'll send an SOS to the world.
I hope that someone gets my
Message in a bottle

У кінематографі[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Филателистический словарь / сост. О. Я. Басин. — М. : Связь, 1968. — 164 с.
  2. ↑ Колистратова А. И. Функционирование научной лексики в стихотворении И. Бродского «Письмо в бутылке», Актуальные вопросы филологической науки XXI века: сборник статей по материалам III Всероссийской научной конференции молодых учёных с международным участием (8 февраля 2013 г.). Ч. 2. — Екатеринбург: УрФУ, 2013. — С. 32—39.
  3. ↑ Послание в бутылке дошло до адресата спустя век [Архівовано 23 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // КоммерсантЪ, 16.04.2014 г.
  4. ↑ Бутылочная почта [Архівовано 1 липня 2017 у Wayback Machine.] // журнал Motor Boat & Yachting, № 3, 2012 г.
  5. ↑ Катеруша А. (29 березня 2011). «Комсомолка» отыскала в Германии автора послания в бутылке!. Общество. М.: Комсомольская правда. Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 1 лютого 2016.
  6. ↑ Послание в бутылке дошло до адресата спустя век. Коммерсантъ FM: Подробно. М.: АО «Коммерсантъ». 16 квітня 2014. Архів оригіналу за 23 жовтня 2016. Процитовано 1 лютого 2016.
  7. ↑ а б Сафонов А.1.shtml Пливе послання по хвилях // ru/ Planet of Diaspora.[недоступне посилання з липня 2019] — 1999. — № 16. — 14 жовтня.
  8. ↑ Скрягин Л.Пошта нептуна. З історії «пляшкової пошти» [Архівовано 7 листопада 2018 у Wayback Machine.] // На суші і на морі. — М., 1979. — № 19. — С. 426—435.
  9. ↑ Соркин Е. Б. Послания в бутылках [Архівовано 1 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Почта спешит к людям / Е. Б. Соркин. — М.: Знание, 1977. — 128 с.
  10. ↑ «Message in bottle saves drifting migrants» [Архівовано 29 липня 2005 у Wayback Machine.], CNN.(англ.)
  11. ↑ Капітан судна виловив пляшку з посланням 1914 року [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.].
  12. ↑ Морська пляшкова пошта: люди і події крізь час. proboating.ru. Архів оригіналу за 22 червня 2017. Процитовано 15 квітня 2016.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пляшкова_пошта&oldid=42313026