Мошинський Євген Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євген Іванович Мошинський
Мошинський Євген Іванович.jpeg
Народження 13 грудня 1881(1881-12-13)
с. Городище, Сквирський повіт, Київська губернія.
Смерть 29 липня 1925(1925-07-29) (43 роки)
м. Лунинець, Поліське воєводство, Польська Республіка,
(зараз Білорусь Білорусь)
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Звання Imperial Russian Army LtCol 1917 h.png Підполковник (6.8.1917)
12 УНР 30-03-1920 Генерал-хорунжий.svg Генерал-хорунжий (5.10.1920)
Командування начальник Законодавчої управи Головного військово-юридичного управління Військового міністерства УНР.
Війни / битви Перша Світова війна
Українсько-радянська війна
Нагороди
Хрест Симона Петлюри

Євге́н Іва́нович Мошин́ський (13 грудня 1881 с. Городище, Сквирський повіт, Київська губернія — † 29 липня 1925, м. Лунинець, Поліське воєводство, Польська Республіка, зараз Білорусь) — генерал-хорунжий Армії УНР.

Біографія[ред. | ред. код]

Походив з селян с. Городище Сквирського повіту Київської губернії.

В Російській армії[ред. | ред. код]

30 вересня 1902 р. був покликаний на військову службу до 165-го піхотного Луцького полку (Київ) на правах однорічника 2-го розряду. 31 серпня 1903 р. вступив до Чугуївського піхотного юнкерського училища, яке закінчив 26 лютого 1906 р. першим — з занесенням на мармурову дошку. Після закінчення училища служив у 131-му піхотному Тираспольському полку.

7 грудня 1906 р. — 2 червня 1907 р. викладав російську мову у школі підпрапорщиків 33-ї піхотної дивізії. 20 червня—5 вересня 1907 р. був відряджений у справі охорони кордону в с. Каракурт Карської області. 2 лютого 1908 р. перевівся до Ковненської фортечної артилерії.

26 вересня 1911 р. після вступних іспитів був зарахований до Олександрівської Військово-юридичної академії. З 31 серпня 1913 р — штабс-капітан. 26 травня 1914 р. закінчив академію за 1-м розрядом. Поступив у розпорядження Головного Військово-судового управління.

З початком Першої світової війни за власним бажанням повернувся до Ковненської фортечної артилерії, де прийняв роту. Брав участь у боях за фортецю Ковно. З 24 жовтня 1915 р. був переведений на військово-прокурорську посаду до корпусного суду 4-го армійського корпусу. З вересня 1915 р. обіймав посади військового слідчого 35-го, 31-го, 1-го Гвардійського корпусів, Окремої армії. З 21 серпня 1917 рр. — товариш військового прокурора Південно-Західного фронту. З 6 серпня 1917 р. — підполковник.

На службі Україні[ред. | ред. код]

З 1 січня 1918 р. — начальник кодифікаційного відділу Судового управління Генерального військового секретаріату УНР. З 09 серпня 1918 р. — начальник юрисконсульського відділу Головної військово-юридичної управи Військового міністерства Української Держави. З 1 вересня 1918 р. — товариш прокурора Київського військового вищого суду.

З 23 березня 1919 р. — начальник Законодавчої управи Головного військово-юридичного управління Військового міністерства УНР. З 14 червня 1919 р. — начальник Головного військово-юридичного управління та головний військовий прокурор УНР. З 31 січня 1920 р. — начальник Головного військово-юридичного управління. З 5 жовтня 1920 р. — генерал-хорунжий. Літом 1921 Головний військовий прокурор УНР Мошинський розробив Положення про повстанський суд та Присяжну обітницю.

Помер та похований у м. Лунинець на Поліссі.

Джерела та література[ред. | ред. код]