Музей Фрейда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Музей Фрейда
Freud Museum London 2.jpg
51°32′53″ пн. ш. 0°10′40″ зх. д. / 51.54829999999999757° пн. ш. 0.177778000° зх. д. / 51.54829999999999757; -0.177778000Координати: 51°32′53″ пн. ш. 0°10′40″ зх. д. / 51.54829999999999757° пн. ш. 0.177778000° зх. д. / 51.54829999999999757; -0.177778000
Тип меморіальний музей
Розташування Лондон, Велика Британія
Адреса 20 Maresfield Gardens, London NW3 5SX, UK
Засновано 1986
Відкрито 28 липня
Режим роботи ср.-нд. 12:00—17:00
Вартість £7, для пенсіонерів £5, для студентів, дітей 12-16 років £4, для детей до 12 років безкоштовно
Статус спадщини реєстрова будівля 2 ступеня[d]
Директор Кароль Сейгель
Куратор Софі Лейтон
Сайт freud.org.uk
Музей Фрейда is located in Сполучене Королівство
Музей Фрейда

CMNS: Музей Фрейда на Вікісховищі

Музе́й Фре́йда (англ. Freud Museum) — меморіальний музейний заклад, розташований у передмісті Лондона (Велика Британія). Відкритий 28 липня 1986 року. Експозиція музею присвячена пам'яті відомого психолога, засновника психоаналізу Зигмунда Фрейда. Вона розташована у приватному будинку, в якому Фрейд провів останній рік свого життя.

Історія[ред.ред. код]

Пам'ятні знаки на честь Зигмунда й Анни Фрейд на фасаді музею

В 1938 році був здійснений аншлюс Австрії нацистською Німеччиною, внаслідок чого в країні посилилися репресії проти євреїв. Найменшу доньку Зигмунда Фрейда заарештувало гестапо, а його самого декілька разів викликали на допит. Стало зрозуміло, що родина у великій небезпеці, тому Фрейд вирішив емігрувати у Велику Британію. Покинути Австрію виявилося досить складно, але застосувавши особисті знайомства з впливовими людьми, Зигмунду Фрейду вдалося здійснити цей намір. Він не тільки вивіз свою родину, а й зміг перевезти на нове місце значну частину особистих речей.

По приїзді до Лондона родина Фрейдів на короткий час зупинилася за адресою Elsworthy Road, 39, а потім переїхала до затишного передмістя Хемпстед за адресою Maresfield Gardens, 20. Тут вони замешкали в цегляному будинку, зведеному в 1920 році в стилі королеви Анни. Зигмунд Фрейд відзначав, що в новій оселі «було значно краще, ніж на Берггассе та навіть у Ґрінцінгу» (малось на увазі колишнє житло в Австрії).

На новому місці психолог продовжував працювати: він приймав пацієнтів, багато читав, завершив роботу над власною книгою «Мойсей і монотеїзм». Проте 82-річний Зигмунд Фрейд сильно страждав через рак ротової порожнини, з яким безуспішно боровся тривалий час. В 1939 році він здійснив евтаназію за допомогою свого друга Макса Шура, який ввів психоаналітику смертельну дозу морфію.

Після смерті Фрейда родина не полишала будинку. Останній з членів його сім'ї — донька Анна Фрейд, також відомий психолог — померла тільки в 1982 році. Чотири роки по тому в колишньому родинному маєтку Фрейдів відкрився музей.

Колекція[ред.ред. код]

Вкрита іранськими килимами «психоаналітична» кушетка

Ганна Фрейд турботливо зберігала все, пов'язане з іменем її батька, тому переважна більшість приміщень мають автентичний вигляд. За іронією долі на першому поверсі «втрачено» кухню і робочий кабінет самої Анни, які перетворилися на офіси музею. Проте збережені у первісному вигляді кабінет Зигмунда Фрейда, бібліотека, кімнати його учнів, їдальня та зала.

Оскільки родина Фрейдів привезла з Австрії значну кількість майна, Музей Фрейда в Лондоні фактично має найбільш представницьку у світі збірку меморіальних речей вченого. Історичну цінність становлять столи, шафи і комоди, оздоблені в стилі бідермаєр, австрійські дачні меблі XVIII–XIX ст., іранські килими. Прихильників великого психоаналітика зацікавить знаменита кушетка, на якій пацієнти відкривали лікареві своє підсвідоме.

В бібліотеці зберігаються книги улюблених авторів Фрейда, зокрема твори Шекспіра, Гете, Анатоля Франса, Генріха Гейне, Мультатулі. Поетичні збірки слугували не тільки розвагою на дозвіллі. Зигмунд Фрейд відзначав, що поети задовго до відкриття психоаналізу, описували підсвідоме людини, тому читав ці книги і з дослідницькою метою. Крім того, в бібліотеці експонуються картини і фотографії. Тут можна побачити полотна «Урок доктора Шарко», «Едіп і загадка Сфінкса», світлини дружини Марти Фрейд, його учениць та подруг Лу Андреас-Саломе, Іветти Гільбер, Марі Бонапарт, яка допомогла Фрейдам покинути Австрію. Але чи не найціннішим художнім твором слід вважати портрет самого Зигмунда Фрейда, написаний Сальвадором Далі, — подяка великого художника великому науковцю за допомогу в пізнанні себе.

Ще однією цікавою складовою колекції є збірка старожитностей, що нараховує близько 2000 предметів. Зигмунд Фрейд цікавився історією і мистецтвом Стародавнього Єгипту, Греції, Риму, Сходу; у віденських антикварів він придбав чимало старовинних речей, як от: статуетки, тотеми, амфори, документальні фотографії. Як він сам зазначав, колекціонування було його другою непереборною пристрастю після куріння сигар. Доречі, деякі з цих старожитностей він використовував у сеансах психотерапії, пропонуючи пацієнтам розповідати про випадкові асоціації, які у них виникали при демонстрації незнайомого предмета.

Сад[ред.ред. код]

Вигляд будинку із саду

В порівнянні з основною колекцією сад є другорядним експозиційним майданчиком, але його відвідини здатні доповнити образ родинного маєтку Фрейдів. Зигмунд та Анна дуже любили садок, тому що тісна і темна австрійська квартира не дозволяла в будь-який час дихати свіжим повітрям. В доглянутому садку Музею Фрейда можна побачити рослини, висаджені майже сторіччя тому: сливові, соснові та мигдалеві дерева, а також дбайливо відтворені квітники з гортензіями, геранню, трояндами, ломиносами.

Сад відкритий для відвідувачів лише при гарній погоді.

Діяльність закладу[ред.ред. код]

Пам'ятник Зигмунду Фрейду роботи Оскара Німона неподалік від музею

Музей щорічно проводить виставки, семінари, наукові конференції, присвячені розвитку психоаналізу, а також дослідженням мистецтва з точки зору теорій Фрейда. З цією метою на першому поверсі будинку облаштовано декілька експозиційних кімнат і відео-зал. Крім того, існують окремі освітні програми, призначені для викладачів.

Серед додаткових послуг музею:

  • відвідини у позаробочий час (для груп понад 10 чол.);
  • консультації архіваріуса;
  • сувенірна крамниця;
  • чай або кава (можуть бути подані в приміщенні або в садку);
  • проведення зйомок за домовленістю;
  • консультації стосовно оренди житла, закладів харчування, паркування поблизу музею.[1]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Офіційний сайт.