Мунго Парк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мунго Парк
Mungo Park portrait.jpg
Народився 11 вересня 1771(1771-09-11)
Шотландія
Помер 1806[1]
Bussa[d], Нігерія
Громадянство (підданство) Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Діяльність лікар, мандрівник-дослідник[d], письменник і хірург
Alma mater Единбурзький університет

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Мунго Парк (англ. Mungo Park [ˈmʌŋgoʊ ˈpɑːk][2], 11 вересня 1771, Фоулшилз, Селкерк — 1806, ріка Нігер) — шотландський дослідник Африки, одним з перших намагався розгадати загадку річки Нігер.

Молоді роки[ред.ред. код]

Народився 11 вересня 1771 року у місті Фоулшилз (Нижня Шотландія). Навчався на медичному факультеті Едінбурзького университету. Як корабельний лікар служив на англійських військових суднах. Під час служби побував на Суматрі та в Індії. У 1794 році Парк почув, що «Англійське географічне товариство сприянню відкриття внутрішніх областей Африки» організує чергову експедицію. Він відразу запропонував органзіторам свої послуги. До того часу Мунго Парк вже мав репутацію вченого.

Африка[ред.ред. код]

Подорожі Мунго Парка

Метою експедиції було виявити гирло та витоки ріки Нігер, встановити напрямок її течії, а також знайти легендарне місто Тімбукту — центр африканської торгівлі в цьому регіоні. На організацію подорожі було спрямовано 200 фунтів стерлінгів. Мунго Парку надали двох віслюків, коня, кишеньковий секстант, компас та термометр. Супроводжували його три негри.

Перша подорож Парка розпочалася 22 травня 1795 року з Портсмуту. Прибувши до африканського порту Йїллифей, Мунго Парк пересів на маленьке судно й пішов уверх по річці Гамбія. Але незабаром він підхопив лихоманку. Довелося два місяці провести у Пизації у торговця рабами. За цей час Парк вивчив мову місцевого племені мандриганів. Напочатку грудня Парк знову розпочав подорож. Цього разу верхи. Мандрівник спокійно пройшов через землі мандриганів. У місті Медина король Джатта надав йому харчів та вільний пропуск через свої землі. Також його тепло зустріли у королівстві Бонд — маленькій державі між ріками Гамбія й Сенегал.

Після цього почали виникати труднощі. У королівстві Каяга на загін Парка напали розбійники . Король Каарти Даїзі Куррабі відмовився пропустити мандрівника через свої землі. Це було викликано турботою про іноземця. Перед цим король сусідньої з Каартою держави — Бамбарри — прислав Даїзі Куррабі знак війни — залізні сандалі. Тоді шотландець вирішив йти в обхід королівства Бамбарра через землі маврів. В першому мавританському місті — Діні — його знову пограбували. Після цього негр-провідник відмовився йти з Мунго Парком далі. Незабаром Парка схопили за наказом короля Алі. Його улюблена дружина — Фатима — побажала побачити європейця. Тут до того часу не було жодного європейця. Коли Мунго Парк прибув у королівське шатро, його розглядали як якусь незвичайну істоту. Король Алі вирішив вбити Мунго, відсікти руку або виколоти очі. Але мандрівника врятувало те, що дружина Алі, Фатима ще не прибула. Незабаром тому вдалося втекти. Після тяжкого переходу він прибув до королівства Каарта. Відновивши сили, мандрівник попрямував далі і 20 липня 1796 року неподалік міста Сегу побачив ріку Нігер. Парк зауважив, що ріка мала східний напрямок течії. До того часу європейські вчені були впевнені, що Нігер тече на захід. Після цього парк вирушив униз по течії. Тут він потрапив до королівства Бамбарра, король якого надав йому королівського посланця-провідника і 5 тисяч курисів — просвердлених мушль каурі (грошей африканських племен). Але Мунго Парк знову захворів на гарячку (ймовірно малярію). Тому дізнавшись усе про нижню течію ріки Нігер, він 30 липня 1796 року повернув назад. З великими труднощами Парк 22 грудня 1797 року повернувся до Лондона. Подорож зайняла 2 роки і 7 місяців.

Після повернення Мунго Парк продовжив займатися лікарською практикою, а також написав книгу про свою подорож.

Мунго Парк

У 1805 році він запропонував Африканському товариству проект ще однієї подорожі по Нігеру. Було вирішено відправити військову експедицію з метою розширення англійського впливу на райони Середнього Судану.

Похід розпочався у січні 1805 року. Парку надали 5 тисяч фунтів стерлінгів. Загін складався з 40 європейців, лікаря, художника, 4 теслярів, 35 солдатів. Рух по Африці експедиція розпочала у травні. Це був сезон дощів — найгірший період для подорожі. На шляху місцеве населення зустріло загін вороже. До цього значна частина людей страждала через гарячку. Коли Мунго Парк дістався до Нігера, він мав лише 6 солдатів й 1 тесляра. Шлях по річці почали на пірогах, але у Бамако з двох човнів побудували судно. У листопаді експедиція вирушила далі. Тут Мунго Парк виявив, що Нігер повертає на південь. Цю інформацію разом із малюнками Парк відправив на узбережжя разом з негром Ісааком. Судно, на якому рухалися члени експедиції дісталося міста Бусса. Тут Парк наказав відкрити вогонь по тубільцях, хоча на це не було жодної потреби. Це ще більше погіршило ставлення місцевого населення до європейців. Наприкінці 1806 року перед порогами загін було атаковано. Мунго Парк стрибнув у річку, де й потонув.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Quoted in K. Lupton, Mungo Park the African Traveler, Oxford University Press, 1979 (англ.)