Мунтжак індійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мунтжак індійський
Muntjac india.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Надряд: Китопарнокопитні (Cetartiodactyla)
Підряд: Жуйні (Ruminantia)
Родина: Оленеві (Cervidae)
Рід: Мунтжак (Muntiacus)
Вид: Мунтжак індійський
Біноміальна назва
Muntiacus muntjak
Zimmermann, 1780
Мапа поширення виду
Мапа поширення виду
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Muntiacus muntjak
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Muntiacus muntjak
EOL logo.svg EOL: 308397
ITIS logo.svg ITIS: 625060
IUCN logo.svg МСОП: 42190
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9888
Fossilworks: 149398

Мунтжак індійський (Muntiacus muntjak) — вид парнокопитних ссавців родини оленеві (Cervidae).

Поширення[ред.ред. код]

Мунтжак індійський поширений у Південно-Східній Азії від півострова Індостан і острова Цейлон на заході, Південного Китаю та острова Тайвань на півночі до Малакки, островів Ява, Суматра, Калімантан на півдні.

Опис[ред.ред. код]

Має довжину тіла 89-135 см, довгий хвіст- 13-23 см, висоту в холці 40-65 см і масу 15-35 кг. Пеньки рогів покриті шерстю, дуже довгі, вони далеко виступають за задній край черепа. Самі роги короткі, приблизно рівні пенькам, мають вигляд простої вилки, іноді з додатковими гілками і двома кінцевими відростками. Шерсть коротка, блискуча, коричнево-руда, різних відтінків. Молоді тварини — плямистого забарвлення.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Мунтжак індійський населяє тропічні і субтропічні ліси, надає перевагу густим чагарниковим і трав'янистим зарості по узліссях, галявинах, берегах річок і струмків, де прокладають стежки. Найчастіше вдається чути гучні, короткі, гавкаючі голоси звірків, ніж побачити їх.

Мунтжаки живуть поодинці або парами, не утворюючи стад. Вони прив'язані до ділянок проживання; складна система стежок в заростях допомагає їм уникати небезпеки. Ці олені живляться трав'янистими рослинами і листям чагарників. Своїм довгим язиком (висовуючи язик, мунтжак дістає ним до очей) вони зривають листя з кущів.

Рожмноження[ред.ред. код]

Під час гону між самцями бувають бійки; б'ються вони довгими верхніми іклами, завдаючи глибокі рани один одному. У тропічному поясі гон буває в усі сезони року, у мунтжаків, що живуть в північних частинах ареалу, зазвичай в січні-лютому. Вагітність триває близько 180 діб. Самки приносять одного, рідко двох плямистих дитинчат, масою про 550—700 г. Мати довго ховає малюка в густих заростях, і тільки коли дитинча зміцніє, він починає супроводжувати матір, проте при небезпеці не біжить за матір'ю, а ховається на місці, розпластавшись на землі.

У мунтжаків багато ворогів, починаючи з тигра і димчастого леопарда до хижих птахів і пітонів, які полюють за молодими тваринами.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Timmins, R.J., Duckworth, J.W., Hedges, S., Pattanavibool, A., Steinmetz, R., Semiadi, G., Tyson, M. & Boeadi (2008). Muntiacus muntjak. 2008 Червоний Список Міжнародного Союзу Охорони Природи. МСОП 2008. Переглянуто 5 April 2009. Database entry includes a brief justification of why this species is of least concern.

Посилання[ред.ред. код]

  • Hutchins, Michael (ed.) (2004). Muntjacs. Grzimek's Animal Life Encyclopedia. 2nd ed. 15 vols. Detroit: The Gale Group Inc, 2004.
  • Kurt, Fred (1990). Muntjac Deer. Grzimek's Encyclopedia of Mammals. 1st ed. 5 vols. St. Louis: McGraw-Hill.
  • Nowak, Ronald M. (1999). Muntjacs, or Barking Deer. Walker's Mammals of the World. 6th ed. 2 vols. Baltimore: The Johns Hopkins UP.


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.