Мусієнко Наталя Борисівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мусієнко Наталя Борисівна
Народилася 12 січня 1959(1959-01-12) (60 років)
Київ, СРСР
Діяльність мистецтвознавець
Наталія Мусієнко на обкладинці газети «Культура і життя»

Мусієнко Наталія Борисівна (12 січня 1959 р. в Києві) — український культуролог, громадський діяч. Кандидат філософських наук (1986).

Народилася в родині мистецтвознавців, мати і основний вчитель — відомий кінознавець, чл.-кор. НАМ України Оксана Мусієнко. Закінчила філософський факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1981) та аспірантуру Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. Була науковим співробітником відділу теорії мистецтв цього інституту (19861996). З 1996 р. викладла в університеті м. Монреаль (Канада). З 2006 — співробітник Інституту проблем сучасного мистецтва НАМУ, під керівництвом В. Сидоренка, Київ[1]

Член Національної Спілки кінематографістів України.

Бере активну участь у громадському русі за збереження культурної спадщини Києва.

Має дочку.

Творчий шлях[ред. | ред. код]

1981 року закінчила філософський факультет Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка. Спеціалізувалася на кафедрі етики й естетики. Потім, з 1981 по 1983 викладала етику і естетику на кафедрі філософії Київського державного інституту культури. 1983 вступила до аспірантури відділу теорії мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України.

1986 р. захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук в Інституті філософії НАН України на тему «Категорії народності та масовості у буржуазній естетиці: критичний аналіз». Залишилася працювати у відділі теорії мистецтва під керівництвом чл.-кор. НАН України М. В. Гончаренка. Була молодшим науковим співробітником, потім науковим співробітником відділу.

У цей період вийшла перша книга у співавторстві з О. Голуб і П. Яковенком «Буржуазна масова культура: нові часи — старі проблеми» (К., Мистецтво 1988, російською).

З середини 1990-х почала співпрацювати з Монрельським університетом, де проводила наукові дослідження і викладала курс Пост-соціалістична культура: історія, сучасність, перспективи. Виступала з лекціями в таких канадських університетах як університет Мкгіл, Квебецький університет у Монреалі, університети Едмонтона, Шербрука, Оттави. Починає працювати над проблематикою мистецтва і політики, що друкується виданнями Канади, США, Бельгії, Великої Британії. У тому числі: L'art post-socialiste. Entrera-t-il dans un nouveau millenaire? // Culture, actualites internationales. — Montreal. 1994; Эпоха ПОСТ // Vestnik. — Baltimore. 1994; Artistes a l'epoque «Post» // La Revue Nouvelle. — Bruxelles, 1994; La culture sovietique et post-sovietique // L'Agora. — Montreal. 1995; Du pouvoir culturel au pouvoir reel / Cahiers de DIKE, UQAM, 1995; Montreal and Its Festivals // Vestnik. — Baltimore. 1996.

1995 вийшла друга книга «Світло далеких зірок» (К., 1995, у співавторстві з О. С. Мусієнко та В. Р. Слободян).

З 1999 по 2006 працювала директором з науки Інституту ліберального суспільства і продовжує дослідження в аспекті взаємодії мистецтва і політики.

Працювала над проблематикою мистецтва і політики, масового мистецтва, нових технологій у мистецтві. Особливий інтерес висловлювала до кінематографа протягом всієї кар'єри.

Проходила наукове стажування в Інститут Кеннана у Вашингтоні в квітні 2008 року і на Зальцбурзькому семінарі в жовтні 2007 року.

З серпня 2006 — науковий співробітник, а з вересня 2008 року і донині — старший науковий співробітник відділу культурних стратегій, інновацій та технологій ІПСМ АМУ.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Заслужений діяч мистецтв України (2018) [2]
  • Золота медаль Національної Академії мистецтв України (2016)

Твори[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Співробітники ІПСМ АМУ: Н.Мусієнко [1]
  2. Указ Президента України