Мущинський Петро Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мущинський Петро Дмитрович
Мущинський Петро Дмитрович
Народився25 серпня 1913(1913-08-25)
Перчунове, Любомирська волость, Єлизаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер1990(1990)
Миколаїв, Миколаївська область, УРСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР
Національністьукраїнець
Військове звання Підполковник
ПартіяКПРС
Нагороди
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня
Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Звання
Заслужений працівник культури України
Заслужений працівник культури України

Петро́ Дми́трович Мущи́нський (25 серпня 1913, Перчунове, Любомирська волость, Єлизаветградський повіт, Херсонська губернія1990, Миколаїв, Миколаївська область) — український радянський краєзнавець, дослідник історії Другої світової війни, член Спілки журналістів СРСР (з 1979), заслужений працівник культури України (1975).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в селі Перчунове, нині Піщанобрідської сільської громади Новоукраїнського району Кіровоградської області, в селянській родині. Після закінчення школи працював у сільському господарстві, у 1931 році виїхав на Донбас, де працював шахтарем.

До лав РСЧА призваний 4 травня 1935 року Сталінським ОВК. Член ВКП(б) з 1940 року. Учасник Другої світової війни з липня 1941 року. Протягом 1942—1943 років за скороченою програмою навчання закінчив Військово-політичну академію імені В. І. Леніна, повернувся у діючу армію. Обіймав посаду агітатора політвідділу 9-го танкового корпусу. Після закінчення війни до 21 листопада 1960 року продовжував війському службу в ЗС СРСР, підполковник. У 1954 році закінчив військово-історичний факультет Військової академії імені М. В. Фрунзе.

Після виходу у запас зайнявся журналістською і краєзнавчою діяльністю. Був членом правління Миколаївського товариства охорони пам'ятників, головою Військово-історичного товариства, членом редакційної колегії і одним з авторів тому «Історія міст і сіл Української РСР. Миколаївська область». Автор краєзнавчих книг «В честь подвига на Ингуле» (1977), «Непокоренный Буг» (1980), «Они сражались на Николаевщине» (1995) та інших.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений двома орденами Червоного Прапора (18.02.1945, 30.12.1956), орденами Вітчизняної війни 1-го (11.03.1985) та 2-го (09.06.1945) ступенів, двома орденами Червоної Зірки (18.08.1944, 17.05.1951) і медалями.

Джерела

[ред. | ред. код]