Міляєва Людмила Семенівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Міляєва Людмила Семенівна
Народилася 13 листопада 1925(1925-11-13) (96 років)
Харків, Українська СРР, СРСР
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність мистецтвознавиця, викладачка університету
Alma mater Філологічний факультет Київського університету[d] (1950)
Заклад Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Посада професор кафедри теорії та історії мистецтв НАОМА
Звання професор
Ступінь доктор мистецтвознавства[d] (1988)
Батько Міляєв Семен Матвійович
Мати Міляєва Ірина Федорівна
У шлюбі з Подерв'янський Сергій Павлович
Діти Лесь Подерв'янський
Нагороди
орден княгині Ольги
Заслужений діяч мистецтв України

Міля́єва Людми́ла Семе́нівна (нар. 13 листопада 1925, Харків) — українська мистецтвознавиця, Докторка мистецтвознавства (1988), професорка (1991), дійсна членкиня Національної академії мистецтв України (2000), заслужена діячка мистецтв України (1992). Професорка Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.

Біографія[ред. | ред. код]

Міляєва Людмила Семенівна народилася 13 листопада 1925 року, в місті Харків, нині Україна (тоді Українська Соціалістична Радянська Республіка, СРСР). У 1950 році закінчила філологічний факультет Київського університету ім. Т. Шевченка, педагоги з фаху — Сергій і Василь Маслови. Кандидатська дисертація — на тему «Стінопис Потелича», у 1988 році захистила докторську дисертацію на тему «Розписи Дрогобича і проблеми розвитку українського мистецтва XVI — початку XVIII ст.»

У 1949—1962 роках — наукова працівниця, у 1964—1966 роках — завідувачка відділу Київського державного музею українського образотворчого мистецтва. З 1962 року — старша викладачка, доцентка, професорка кафедри історії та теорії мистецтва Київського державного художнього інституту Академії АНВШУ.

Членкиня Національної спілки художників України, академік Академії наук Вищої школи України.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Л. С. Міляєва є авторкою або співавторкою понад 200 наукових праць, основний напрямок досліджень — історія українського образотворчого мистецтва.

Наукові праці[ред. | ред. код]

  • «К. О. Трутовський» (1955)
  • «Розписи Потелича» (1969; 1971 — рос.)
  • «Українське мистецтво XIV — першої половини XVII ст.» (1963, співав.)
  • «Український середньовічний живопис» (1976, співав.)
  • «The Ukrainian Icon 11th-18th centuries. From Byzantiue to Baroque» (1996; англ., нім., франц. мовами)
  • «Станковий живопис» (кн. «Історія українського мистецтва», т.1, 1966, співав.)
  • «Украинское искусство конца XIII — первой половины XVIII в.», «Украинское искусство первой половины XVII—XVIII в.» (кн. «История искусства народов СССР», т.3, 1974; т.4, 1976)
  • «Спасо-Преображенская церковь с. Великие Сорочинцы Полтавской обл.» (у кн. «Западно-евроски барок и византиjски свет». — Београд, 1991)
  • «Иконография и красноречие украинского бароко» (у кн. «Восточнохристианский храм. Литургия и искусство». — СПб, 1994)
  • «The Ukrainian Icon 11th — 18th centuries. From Byzantine source to the Baroque» (S.-Petersburg, Bournemouth; 1996, англ., нім., франц. мовами)
  • «Freski kaplicy Trojcy Swietej na Zamku Lubelskim a sztuka ukrainska» (у кн. Kaplica Trojcy Swietej na Zamku Lubelskim, Lublin, 1999)
  • «The Icon of Saint George with Scenes from his Life» (Perceptions of Byzantium and Its Neihbors (843—1201), New-York, 2000)
  • «Митрополит Петро Могила і мистецтво Києва 30—40-х рр. XVII ст.» (Вісник Львівського університету, Львів, 2003)
  • «Redivivus phoenix — oczyma Jakuba Suszy» (у кн. «Do piekna Nadprzyrodzonego», Chelm, 2003)
  • «С. П. Подервянский. Творчество и судьба. 1916—2006» (Київ, 2011)

Сім'я[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]