Міляєва Людмила Семенівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міляєва Людмила Семенівна
Народилася 13 листопада 1925(1925-11-13) (93 роки)
Харків, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність мистецтвознавець
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь Доктор мистецтвознавства
Володіє мовами українська, російська, англійська і польська
Заклад Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Посада професор кафедри теорії та історії мистецтв НАОМА
Батько Міляєв Семен Матвійович
Мати Міляєва Ірина Федорівна
У шлюбі з Подерв'янський Сергій Павлович
Діти Лесь Подерв'янський
Нагороди Заслужений діяч мистецтв України — 2002
Звання професор

Міля́єва Людми́ла Семе́нівна (нар. 13 листопада 1925, Харків) — український мистецтвознавець, Доктор мистецтвознавства (1988), професор (1991), дійсний член Національної академії мистецтв України (2000), заслужений діяч мистецтв України (1992). Професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.

Біографія[ред. | ред. код]

Міляєва Людмила Семенівна народилася 13 листопада 1925 року, в місті Харків, нині Україна (тоді Українська Соціалістична Радянська Республіка, СРСР). У 1950 році закінчила філологічний факультет Київського університету ім. Т. Шевченка, педагоги з фаху — Сергій і Василь Маслови. Кандидатська дисертація — на тему «Стінопис Потелича», у 1988 році захистила докторську дисертацію на тему «Розписи Дрогобича і проблеми розвитку українського мистецтва XVI — початку XVIII ст.»

У 1949–1962 роках — науковий працівник, у 1964–1966 роках — завідуюча відділом Київського державного музею українського образотворчого мистецтва. З 1962 року — старший викладач, доцент, професор кафедри історії та теорії мистецтва Київського державного художнього інституту Академії АНВШУ.

Член Національної спілки художників України, академік Академії наук Вищої школи України.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Л. С. Міляєва є автором або співавтором понад 200 наукових праць, основний напрямок досліджень — історія українського образотворчого мистецтва.

Наукові праці[ред. | ред. код]

  • «К. О. Трутовський» (1955)
  • «Розписи Потелича» (1969; 1971 — рос.)
  • «Українське мистецтво XIV — першої половини XVII ст.» (1963, співав.)
  • «Український середньовічний живопис» (1976, співав.)
  • «The Ukrainian Icon 11th-18th centuries. From Byzantiue to Baroque» (1996; англ., нім., франц. мовами)
  • «Станковий живопис» (кн. «Історія українського мистецтва», т.1, 1966, співав.)
  • «Украинское искусство конца XIII — первой половины XVIII в.», «Украинское искусство первой половины XVII–XVIII в.» (кн. «История искусства народов СССР», т.3, 1974; т.4, 1976)
  • «Спасо-Преображенская церковь с. Великие Сорочинцы Полтавской обл.» (у кн. «Западно-евроски барок и византиjски свет». — Београд, 1991)
  • «Иконография и красноречие украинского бароко» (у кн. «Восточнохристианский храм. Литургия и искусство». — СПб, 1994)
  • «The Ukrainian Icon 11th — 18th centuries. From Byzantine source to the Baroque» (S.-Petersburg, Bournemouth; 1996, англ., нім., франц. мовами)
  • «Freski kaplicy Trojcy Swietej na Zamku Lubelskim a sztuka ukrainska» (у кн. Kaplica Trojcy Swietej na Zamku Lubelskim, Lublin, 1999)
  • «The Icon of Saint George with Scenes from his Life» (Perceptions of Byzantium and Its Neihbors (843–1201), New-York, 2000)
  • «Митрополит Петро Могила і мистецтво Києва 30—40-х рр. XVII ст.» (Вісник Львівського університету, Львів, 2003)
  • «Redivivus phoenix — oczyma Jakuba Suszy» (у кн. «Do piekna Nadprzyrodzonego», Chelm, 2003)
  • «Л. Подервянский» (2011)

Сім'я[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]