Міньяр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Міньяр
рос. Миньяр
Coat of Arms of Minyar (Chelyabinsk oblast).png Flag of Minyar (Chelyabinsk oblast).png
Герб міста Прапор міста
Minyar, Russia.jpg
Міньяр. На задньому плані гора, з якої видно все місто
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Челябінська область
Муніципальний район Ашинський район
Код ЗКАТУ: 75209503000
Код ЗКТМО: 75609103001
Основні дані
Час заснування 1771
Статус міста 1943
Населення 9 652 (2015)
Площа 132 км²
Поштові індекси 456007
Телефонний код +7 35159
Географічні координати: 55°04′00″ пн. ш. 57°33′00″ сх. д. / 55.0666666666947719477320788° пн. ш. 57.55000000002777227336991928° сх. д. / 55.0666666666947719477320788; 57.55000000002777227336991928Координати: 55°04′00″ пн. ш. 57°33′00″ сх. д. / 55.0666666666947719477320788° пн. ш. 57.55000000002777227336991928° сх. д. / 55.0666666666947719477320788; 57.55000000002777227336991928
Часовий пояс UTC+5
Висота над рівнем моря 165 м
Веб-сторінка gorod-minyar.ru
Мапа
Міньяр (Росія)
Міньяр
Міньяр

Міньяр (Челябінська область)
Міньяр
Міньяр


CMNS: Міньяр у Вікісховищі

Мінья́р — місто (з 1943 року) в Росії, районного підпорядкування Ашинського району Челябінської області. Населення складає 9652 чол. (2015).

Місто розташоване в мальовничому місці злиття річок Міньяр і Сім в західній частині Південного Уралу, за 350 км від Челябінська, за 125 км від Уфи по автодорозі.

Підприємства — ТОВ «Волготрансстройкомплект-Біянка» (щебеневий завод), ТОВ «Міньярський кар'єр» (щебеневий кар'єр), Міньярська філія ТОВ «Уральський механічний завод».

Залізнична станція на гілці Уфа-Челябінськ.

Популярний гірськолижний центр (3 підйомника, кілька трас, можливості для фрірайду). Затишно і з комфортом можна розміститися як на ГЛЦ (гірськолижний центр), так і в приватному секторі. Вільний доступ як по залізничних коліях, так і автотранспортом.

Походження назви[ред. | ред. код]

1 версія. Свою назву місто отримало від башкирської назви річки Міньяр (башк. Меңъяр, тисяча обривів (мең — «тисяча», яр — «берег»)).

Історія[ред. | ред. код]

У «Золотій книзі» сімських гірських інженерів і техніків народження Міньярського Заводу зв'язується з наступними даними: "Симбірські купці і промисловці І. Б. Твердишев і І. С. Мясников слідом за заснуванням мідеплавильних заводів, розвідавши багаті родовища залізних руд, засновують в 1775 році першу чавуноливарний завод Катав-Іванівський, потім в 1758 році Усть-Катавський переробний завод, в 1761 році Сімскій доменний, в 1771 році Міньярський переробний "[1]. Та ж дата, тобто 1771, вказується в книзі златоустовських краєзнавців В. Швецова і К. Петрова «Про розвиток та заснування заводів Сімського гірничого округу». В Оренбургському обласному державному архіві зберігається Указ Берг-колегії від 6 травня 1771, виданий у відповідь на прохання симбірського промисловця Мясникова про дозвіл на споруду залізноробного заводу на місці злиття річок Сім і Миньяр, за 17 верст від Сімського заводу. У «Збірнику статистичних зведенні по Уфімської губернії» том X сказано: «Заводи гірничозаводської зони Південного Уралу розпадалися на 2 великі групи: Сімська група з Сімським доменним заводом і поселенням при ньому виниклому в 1761 році і Міньярський переробний з поселенням при ньому виниклому в 1771 р. У другу групу увійшли Катав-Іванівський (засн. в 1755 р) і Юрюзань-Іванівський (засн. в 1758 р)».

Датою виникнення поселення Миньяр слід вважати 1771 рік, а 1784 є датою введення в лад Міньярського залізоробного заводу.

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення
1931[2]1939[2]1959[3]1967[2]1970[4]1979[5]1989[6]
6500980015 38916 00013 51212 48612 930
1992[2]1996[2]1998[2]2002[7]2003[2]2005[2]2006[2]
13 00012 50012 20011 03211 00010 60010 400
2007[2]2008[8]2009[9]2010[10]2011[11]2012[12]2013[13]
10 30010 40710 18010 19410 14110 0379940
2014[14]2015[15]2016[16]2017[17]
9766965294599342

Пам'ятки[ред. | ред. код]

В районі вокзалу Миньяра знаходиться пам'ятник природи Челябінської області Червона скеля. З неї відкривається гарний краєвид на селище «Новобудова» в Міньярі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Твердишеви, Іван Борисович і Яків Борисович // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
  2. а б в г д е ж и к л Народная энциклопедия «Мой город». Миньяр (рос.)
  3. Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25.  (рос.)
  4. Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25.  (рос.)
  5. Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25. 
  6. Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 2011-08-22.  (рос.)
  7. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 2012-02-03.  (рос.)
  8. Численность постоянного населения по городским округам и муниципальным районам Челябинской области на 1 января 2005-2016 гг. (численность населения 2004-2010 гг. пересчитана от итогов ВПН-2010). Архів оригіналу за 2016-04-08. Процитовано 2016-04-08.  (рос.)
  9. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2014-01-02. Процитовано 2014-01-02.  (рос.)
  10. Тома официальной публикации итогов Всероссийской переписи населения 2010 года по Челябинской области. Том 1. «Численность и размещение населения Челябинской области». Таблица 11. Челябинскстат. Архів оригіналу за 2014-02-13. Процитовано 2014-02-13.  (рос.)
  11. Численность постоянного населения Челябинской области в разрезе муниципальных образований на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 2014-04-12. Процитовано 2014-04-12.  (рос.)
  12. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 2014-05-31. Процитовано 2014-05-31.  (рос.)
  13. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 2013-11-16. Процитовано 2013-11-16.  (рос.)
  14. Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2014-08-02. Процитовано 2014-08-02.  (рос.)
  15. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 2015-08-06. Процитовано 2015-08-06.  (рос.)
  16. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  17. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 2017-07-31. Архів оригіналу за 2017-07-31. Процитовано 2017-07-31.