Міньяр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Міньяр
рос. Миньяр
Coat of Arms of Minyar (Chelyabinsk oblast).png Flag of Minyar (Chelyabinsk oblast).png
Герб міста Прапор міста
Minyar, Russia.jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Челябінська область
Муніципальний район Ашинський район
Код ЗКАТУ: 75209503000
Код ЗКТМО: 75609103001
Основні дані
Час заснування: 1771
Статус міста з 1943 року
Населення 9 652 (2015)
Поштові індекси 456007
Телефонний код +7 35159
Географічні координати: 55°04′00″ пн. ш. 57°33′00″ сх. д. / 55.066666666666996832191216527° пн. ш. 57.55000° сх. д. / 55.066666666666996832191216527; 57.55000Координати: 55°04′00″ пн. ш. 57°33′00″ сх. д. / 55.066666666666996832191216527° пн. ш. 57.55000° сх. д. / 55.066666666666996832191216527; 57.55000
Часовий пояс UTC+5
Висота над рівнем моря 165 м
Веб-сторінка gorod-minyar.ru
Карта
Міньяр (Росія)
Міньяр
Міньяр

Міньяр (Челябінська область)
Міньяр
Міньяр

Міньяр у Вікісховищі?

Мінья́р — місто (з 1943 року) в Росії, районного підпорядкування Ашинського району Челябінської області. Населення складає 9652 чол. (2015).

Місто розташоване в мальовничому місці злиття річок Міньяр і Сім в західній частині Південного Уралу, за 350 км від Челябінська, за 125 км від Уфи по автодорозі.

Підприємства — ТОВ «Волготрансстройкомплект-Біянка» (щебеневий завод), ТОВ «Міньярський кар'єр» (щебеневий кар'єр), Міньярська філія ТОВ «Уральський механічний завод».

Залізнична станція на гілці Уфа-Челябінськ.

Популярний гірськолижний центр (3 підйомника, кілька трас, можливості для фрірайду). Затишно і з комфортом можна розміститися як на ГЛЦ (гірськолижний центр), так і в приватному секторі. Вільний доступ як по залізничних коліях, так і автотранспортом.

Походження назви[ред. | ред. код]

1 версія. Свою назву місто отримало від башкирської назви річки Міньяр (башк. Меңъяр, тисяча обривів (мең — «тисяча», яр — «берег»)).

Історія[ред. | ред. код]

У «Золотій книзі» сімських гірських інженерів і техніків народження Міньярського Заводу зв'язується з наступними даними: "Симбірські купці і промисловці І. Б. Твердишев і І. С. Мясников слідом за заснуванням мідеплавильних заводів, розвідавши багаті родовища залізних руд, засновують в 1775 році першу чавуноливарний завод Катав-Іванівський, потім в 1758 році Усть-Катавський переробний завод, в 1761 році Сімскій доменний, в 1771 році Міньярський переробний "[1]. Та ж дата, тобто 1771, вказується в книзі златоустовських краєзнавців В. Швецова і К. Петрова «Про розвиток та заснування заводів Сімського гірничого округу». В Оренбургському обласному державному архіві зберігається Указ Берг-колегії від 6 травня 1771, виданий у відповідь на прохання симбірського промисловця Мясникова про дозвіл на споруду залізноробного заводу на місці злиття річок Сім і Миньяр, за 17 верст від Сімського заводу. У «Збірнику статистичних зведенні по Уфімської губернії» том X сказано: «Заводи гірничозаводської зони Південного Уралу розпадалися на 2 великі групи: Сімська група з Сімським доменним заводом і поселенням при ньому виниклому в 1761 році і Міньярський переробний з поселенням при ньому виниклому в 1771 р. У другу групу увійшли Катав-Іванівський (засн. в 1755 р) і Юрюзань-Іванівський (засн. в 1758 р)».

Датою виникнення поселення Миньяр слід вважати 1771 рік, а 1784 є датою введення в лад Міньярського залізоробного заводу.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

В районі вокзалу Миньяра знаходиться пам'ятник природи Челябінської області Червона скеля. З неї відкривається гарний краєвид на селище «Новобудова» в Міньярі.

Примітки[ред. | ред. код]