Перейти до вмісту

Усть-Катав

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Місто
Усть-Катав
рос. Усть-Катавский завод

flag of Ust-Katavd Герб
Прапор Герб

Координати 54°56′00″ пн. ш. 58°10′00″ сх. д.H G O

Країна  Росія
Регіон Челябінська область
Міський округ Усть-Катавський міський округ
Голова Алфьоров Едуард Вікторович
Дата заснування 1758
Попередні назви до 1943Усть-Катавський Завод
Місто з 1942
Площа 27,45 км²
Висота центру 371 м
Населення 23 064  (2014)
Національний склад росіяни, башкири, татари
Часовий пояс UTC+5
Телефонний код 35167
Поштовий індекс 456040–456044
Ідентифікатор 75755000001
GeoNames 478071
OSM 398416 ·R (Ust-Katav Urban Okrug, Челябінська область, Катав-Івановський район, Катав-Івановський район)
Офіційний сайт ukgo.su
Усть-Катав. Карта розташування: Росія
Усть-Катав
Усть-Катав
Усть-Катав (Росія)
Мапа
Вид на Усть-Катав з боку Катавського ставка
Річка Юрюзань, що протікає в історичній частині Усть-Катава

Усть-Катав — місто в Челябінській області Росії.

Місто розташоване на західному схилі гір Південного Уралу в місці впадання річки Катав в річку Юрюзань, за 260 км від Челябінська. Центр міста оточено пагорбами.

Через місто проходить Транссибірська магістраль (станція Усть-Катав), за 1 км на південь від міста — автомагістраль М5.

Історія

[ред. | ред. код]

Засноване в 1758 на той момент на території Оренбурзької Губернії як залізоробний завод та прилеглі до нього селища, біля впадіння в річку Юрюзань її лівої притоки Катав.

Навколо заводу виникло укріплене поселення, в якому жили кріпаки, куплені заводчиками в різних губерніях Центральної Росії. У 1773 в заводському селищі проживало близько 800 осіб.

Продукція заводу відправлялася в Центральну Росію по річках Волга-Камського басейну. Також частина продукції продавалася за кордон. Її охоче купували англійські купці. У 1862 році продукція демонструвалася на всесвітній Лондонській промисловій виставці.

З 1861 по початок 1920-х років селище Усть-Катавський завод було центром Усть-Катавської волості. У неї входило кілька навколишніх сіл. У 1870 в селищі були церква, училище, волосне правління, залізоробний завод, два маслоробних підприємства, три водяні млини, в селищі проживали 3353 особи (544 двори). У 1889—1890 роках поруч з Усть-Катавським селищем прокладено залізницю.

У 1939 в робітничому селищі при заводі проживало понад 13 000 осіб. Працював вагонобудівний завод. Також у селищі були дві середні школи, ремісниче училище, робітничий клуб і клуб інженерно-технічних працівників, бібліотеки, 15 продовольчих магазинів та кіосків.

У 1941—1945 пішли на війну близько 1500 мешканців селища. У заводське селище евакуювалися з прифронтових міст країни промислове обладнання та населення. Селище почало забудовуватися новим житлом, поступово розширюватися.

Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 28 серпня 1942 селище Усть-Катавський завод було перетворено в місто районного підпорядкування. Місто спочатку називався «Усть-Катавський завод», а з 1943 року — «Усть-Катав». У 1943—1944 роках побудовано міст через річку Юрюзань — Брянський міст.

Брянський міст

Після війни містоутворююче підприємство Усть-Катавський вагонобудівний завод (УКВЗ) разом з оборонною продукцією випускає продукцію цивільного призначення — трамвайні вагони, дитячі велосипеди. У післявоєнні роки місто продовжує розбудовуватися. У листопаді 1952 відкрився Палац культури вагонобудівників, в 1950-х роках почалося будівництво багатоповерхових будинків в центральній частині, а з 1978 року в нагірній частині міста. У 1962 відкрився кінотеатр «Росія» (нині «Батьківщина»). У 1972 було здано в експлуатацію молокозавод. У 1973 заробив хлібозавод.

3 грудня 1979 Усть-Катав отримав статус міста обласного підпорядкування, до нього були приєднані робітниче селище В'язова, села Тюбеляс, Мінка, що раніше входили до складу Катав-Іванівського району.

У 1980 побудовано нову греблю. У 1984 в нову триповерхову будівлю в центрі міста переїхала Рада народних депутатів (нині будівля адміністрації міста). У 1987 поблизу селища Шубіно почала діяти станція Усть-Катав, на якій в 1994 відкрився залізничний та автобусний вокзал. 17 грудня 1992 в старому церковному будинку знову відкрилася церква Різдва Христового.

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Знарок Олег Валерійович (н. 1963) — радянський та латвійський хокеїст. Майстер спорту міжнародного класу СРСР; Заслужений тренер Росії (2013).

Дмитро Андрійович Масленников (н. 1994) – російській відеоблогер. Входить в топ-12 найбагатших YouTube-блогерів в Росії.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]