Картали
| місто Картали | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| рос. Карталы | |||||
| |||||
| |||||
| Країна |  Росія
| ||||
| Суб'єкт Російської Федерації | Челябінська область | ||||
| Муніципальний район | Карталинський район | ||||
| Код ЗКАТУ: | 75418000000 | ||||
| Код ЗКТМО: | 75623101001 | ||||
| Основні дані | |||||
| Час заснування | 1810 | ||||
| Статус міста | 1944 | ||||
| Населення | ▼ 28 757 (2014) | ||||
| Площа | 86,13 км² | ||||
| Поштові індекси | 457359 | ||||
| Телефонний код | +7 35133 | ||||
| Географічні координати: | 53°03′ пн. ш. 60°39′ сх. д. / 53.050° пн. ш. 60.650° сх. д.Координати: 53°03′ пн. ш. 60°39′ сх. д. / 53.050° пн. ш. 60.650° сх. д. | ||||
| Часовий пояс | UTC+5 | ||||
| Висота над рівнем моря | 300 м | ||||
| Вебсторінка | kartaly.ru | ||||
| Мапа | |||||
  Картали  Картали | |||||
|
| |||||
|
| |||||
.png)
.png)
Картали — місто в Челябінській області, адміністративний центр Карталинського району. Населення — 28 757 осіб (2014). Великий транспортний вузол, центр великого сільськогосподарського району.
Географія[ред. | ред. код]
Місто розташоване за 316 км на південь від Челябінська, за 169 км від Магнітогорська, за 190 км від Троїцька, за 376 км від Костаная і за 1850 км від Москви.
Клімат[ред. | ред. код]
- Середньорічна температура повітря — 3,3 °C
- Відносна вологість повітря — 66,1 %
- Середня швидкість вітру — 4,2 м/с
Історія[ред. | ред. код]
Селище Картали виникло в 1914—1915 роки на місці селища Полтавський в ході будівництва Троїцько-Орської залізниці. З 17 квітня 1944 року — місто, з 1963 року — місто обласного підпорядкування, районний центр.
Місто розташоване на місці козацького селища Полтавський (пізніше — село Полтавка, адміністративний центр Полтавського району). Козацьке селище Полтавський, як і його сусіди — Бреди і Варна, було засноване в 1843 році, коли за указом царського уряду почалося заселення та освоєння так званого Новолінейного району, утвореного між річкою Урал на заході і новою оборонною лінією, прокладеною від Орської фортеці до редуту Березовський на схід. Знаходилося це селище на узліссі Джабик-Карагайского бору, далеко від доріг.
1917 вважається роком народження залізничної станції Картали. У ті роки населений пункт складався з невеликих острівців: станція Картали з трьома залізничними коліями і вісьмома будиночками, скопище землянок навколо чотирьох шахт, кам'яновугільний рудник «Піонер» і козацьке селище Полтавка. Між цими острівцями вилася лінія залізниці.
Саме наявність вугілля в даному районі і зумовило будівництво залізниці. Великий внесок у розвідку вугілля вніс в 70-ті роки XIX століття молодий Олександр Петрович Карпінський, перший виборний президент Російської Академії наук, президент АН СРСР.
Залізничне будівництво, що почалося в 1926 року, з невеликими перервами тривало майже до початку 70-х років. Навіть у війну йшло розширення станції Картали. В 1929 році була прокладена гілка до Магнітогорську, а роком пізніше добудована лінія до Орська.
До 1933 року станція Картали перетворилася на великий залізничний вузол. Перед самою війною було відкрито робочий рух на лінії Картали — Акмолинськ.
Тридцяті роки — це бурхливе зростання селища. Крім залізничного транспорту набула розвитку місцева промисловість, обслуговуюча сільське господарство району, заробив рудник по видобутку хромистого залізняку.
У роки Великої Вітчизняної війни Карталинского залізничники забезпечували безперебійну роботу Магнітогорського металургійного комбінату. Залізничники, вуглярі, гірники хромистого рудника, працівники місцевої промисловості працею своїм наближали перемогу.
У квітні 1944 року робітниче селище Картали було перетворене в місто.
_(1999).png)
У післявоєнні роки місто залізничників продовжував зростати і розвиватися. З'явилися і запрацювали нові підприємства: завод по ремонту тракторів К-700, ретранслятор телепередач, килимова фабрика (килими ручної роботи були відзначені на Всесвітній виставці в Брюсселі в 1957 році). Із Середньої Азії, а потім з півночі Тюменської області в місто прийшов природний газ. У 60-70-80-роки в місті високими темпами йшло будівництво житла, доріг, вулиць і дворів. Йшла газифікація будинків приватного сектора.
1 листопада 1968 року, у районі міста було створено 59-а («техасько-далласька») ракетна дивізія Оренбурзької ракетної армії. На бойовому чергуванні стояли сім полків. 1-й полк мав на озброєнні 10 шахтних пускових установок (ШПУ), решта — по 6. До початку 80-х років XX століття дивізія була озброєна моноблоковими міжконтинентальними ракетами Р-36. У 1982 р була закінчена модернізація останнього полку, що включала поглиблення і переобладнання ШПУ, будівництво нових, значно більш захищених командних пунктів, і переозброєння на ракети Р-36М (за класифікацією НАТО — СС-18 «Сатана») з 10-ю термоядерними зарядами індивідуального наведення кожна. Концентрація мощі була настільки велика, що найперший в епоху перебудови «Телеміст» з американцями, показав, що Картали у американців на слуху. Фільм «Миротворець» заснований на фактах про військову базу Картали. В 2005 році шахти були підірвані.
Населення[ред. | ред. код]
| 1939[1] | 1959[2] | 1967[1] | 1970[3] | 1979[4] | 1989[5] | 1992[1] |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 13 700 | ↗33 917 | ↗40 000 | ↗42 801 | ↘38 905 | ↘37 132 | ↘36 900 |
| 1996[1] | 1998[1] | 2000[1] | 2001[1] | 2002[6] | 2003[1] | 2005[1] |
| ↘30 400 | ↗30 500 | ↘30 400 | ↘30 300 | ↘29 908 | ↘29 900 | ↘26 900 |
| 2006[1] | 2007[1] | 2008[1] | 2009[7] | 2010[8] | 2011[9] | 2012[10] |
| ↗29 400 | ↘28 900 | ↘28 800 | ↘28 651 | ↗29 131 | ↘29 095 | ↘28 875 |
| 2013[11] | 2014[12] | 2015[13] | 2016[14] | 2017[15] | ||
| ↘28 763 | ↘28 757 | ↘28 703 | ↘28 697 | ↘28 577 |
Економіка[ред. | ред. код]
Економіка міста будується в першу чергу на вузлі ПУЗ, так як є містоутворюючим підприємством міста. Безліч підприємств залізничного господарства. У місті є «Карталинський елеватор», який випускає хлібобулочну продукцію. Підприємства легкої промисловості і торгівлі, щебеневий завод ТОВ «Будівельний камінь», ЗАТ «Михеєвський ГЗК» (гірничо-збагачувальний комбінат в Варненським МР). Йде будівництво заводу «Мікромрамор», Будівництво нового заводу з видобутку будівельного щебеню в Полтавському поселенні. Ведеться розробка та ліцензування компаній на видобуток і переробку корисних копалин на території Карталинського району.
Постаті[ред. | ред. код]
- Бровінський Андрій Анатолійович (1974-2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Народная энциклопедия «Мой город». Карталы (рос.)
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
- ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. (рос.)
- ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014. (рос.)
- ↑ Тома официальной публикации итогов Всероссийской переписи населения 2010 года по Челябинской области. Том 1. «Численность и размещение населения Челябинской области». Таблица 11. Челябинскстат. Архів оригіналу за 13 лютого 2014. Процитовано 13 лютого 2014. (рос.)
- ↑ Численность постоянного населения Челябинской области в разрезе муниципальных образований на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 12 квітня 2014. Процитовано 12 квітня 2014. (рос.)
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014. (рос.)
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013. (рос.)
- ↑ Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014. (рос.)
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015. (рос.)
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
- ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
| |||||
| ||||||||||
