Троїцьк (Челябінська область)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Троїцьк
Назва на честь: День Святої Трійці
Герб Прапор
герб Прапор міста Троїцьк (Челябінська область)[d]
Troitsk 01.jpg
Основні дані
Координати: 54°05′ пн. ш. 61°34′ сх. д. / 54.083° пн. ш. 61.567° сх. д. / 54.083; 61.567
Країна Росія
Регіон Челябінська область
Район Троїцький міський округ
Столиця для Троїцький район[1] і Троїцький міський округ[d][2]
Засновано червень 1743
Площа 128,97 км²
Населення 83,0 тис. осіб (2005)
Висота НРМ 170 м
Водойма Уй і Увелька[d]
Назва мешканців рос. троичанин, рос. троичанка і рос. троичане
День міста 11 червня
Телефонний код (+7) 35163
Часовий пояс UTC+5 (Троїцький міський округ)
GeoNames 1489246
OSM пошук у Nominatim
ЗКАТО 75452000000
ЗКТМО 75752000001
Поштові індекси 457100
Міська влада
Мер міста Олександр Виноградов (з 2014)
Веб-сторінка troitsk.uu.ru
Троїцьк. Карта розташування: Росія
Троїцьк
Троїцьк
Троїцьк (Росія)


CMNS: Троїцьк на Вікісховищі
Свято-Троїцький (Уйський) собор
Готель «Центральний»

Троїцьк (рос. Троицк) — місто (з 1743), адміністративний центр Троїцького району (не входить до його складу), Челябінська область, Росія. Муніципальне утворенняТроїцький міський округ. Місто розташоване на злитті річок Уй (притоки р. Тобол) і Увелька, за 121 км на південь від Челябінська.

Історія[ред. | ред. код]

Троїцьк засновано в червні 1743 р. як фортецю Уйської укріпленої прикордонної лінії на лівому березі річки Уй. Фортеця знаходилася на головній караванній дорозі, яка прямувала з Азії до Європи. Напроти фортеці на правому березі річки Уй був збудований міновий двір, який проіснував до 1915 р. (спочатку дерев'яний з 1749 р., потім кам'яний з 1822 р.), прикордонна митниця (1749, зачинена в 1868 (за іншими джерелами 1863) у зв'язку із скасуванням Оренбурзького митного округу). За указом імператриці Катеріни II (листопад 1749 р.) в Троїцьку в травні 1750 р. почав працювати ярмарок, який щорік проходив з травня по жовтень на міновому дворі, обсяги торгівлі щороку нестримно зростали і досягали 2,5 млн рублів на рік.

Поступово торгівля переміщається в центр міста з будівництвом гостинного двору (1866 р.), банків, торгових домів, готелів і громадських будівель, які корінним чином міняють вигляд міста. Місто стає перлиною архітектури Південного Уралу.

У травні 1774 р. фортеця стала ареною Пугачевського повстання, була штурмом узята Омеляном Пугачевим. У фортеці Пугачев не залишився, а розташувався в півтори верстах від міста на горі, яка носить зараз його ім'я.

Троїцькая фортеця стає повітовим містом по указу Катерини II з 1784 р., і відноситься до Уфімського намісництва. З 1804 р. місто у складі Оренбурзької губернії.

Поступово Троїцьк стає культурним центром Південного Уралу. Відкриваються церковно-приходські школи, початкові школи, повітське училище (1830), приходське училище (1839), жіноче училище (1861), училище для киргизьких (казахських) дітей (1861). Жіноче училище в 1870 р. стає прогімназією. У вересні 1873 р. в місті відкривається класична чоловіча гімназія. Існує жіноча гімназія. Відкривається медресе «Расулія» (1850), яке назване на ім'я її засновника.

1879 року відкрилася перша бібліотека в Оренбурзькій губернії. У 1889 р. на 14 тисяч городян доводилося 8 православних церков, 4 мечеті, 1 синагога. Населення Троїцька від самого його заснування було багатонаціональним.

У 1898 р. в місті налічувалося 1446 житлових будинків, у тому числі кам'яних — 55; 253 торговельних лавок, 34 підприємства головним чином кожевенні, борошномельні, салотопні, пивоваренні, миловаренні, свічні, клейові тощо.

За свою історію Троїцьк не раз ставав місцем запеклих соціальних зіткнень. Це і період селянської війни 1773—1775 рр. У роки громадянської війни XX століття неодноразово переходив до прибічників то білого, то червоного рухів.

Промисловість[ред. | ред. код]

У радянський період Троїцьк продовжував розвиватися і зберіг за собою роль промислового і культурного центру Південного Уралу. У місті побудований електромеханічний, верстатобудівний, дизельний і цегельний заводи. Підприємства харчової і легкої промисловості. Найпотужніша теплова електростанція в Росії — Троїцька ГРЕС. Троїцьк має вагонне, локомотивне і рефрижераторне депо. Підприємницькі структури малого бізнесу ведуть найрізноманітніші види діяльності. Троїцьк є важливим митним пунктом на державному кордоні[ru] з Казахстаном.

Містоутворюючим підприємством м. Троїцька по сукупності податкових відрахувань є філія ОГК-2 Троїцька ГРЕС. Будівництво ТГРЕС було почате в 1954 році. У цьому ж році почато спорудження прилеглого до станції селища енергетиків. Перший блок ТГРЕС був запущений 1957 року. Будівництво станції закінчене 1976 року із введенням дев'ятого блоку потужністю 500 МВт. На 1991 рік встановлена потужність станції становила 2500 МВт. На 1991 рік встановлена потужність станції становила 2500 МВт. В наш час[коли?] почато будівництво ще двох енергоблоків по 660 МВт кожен. Введення в експлуатацію заплановано на 2012 р. Зараз розрахункова потужність ТГРЕС становить 2045 МВт.

Освіта і культура[ред. | ред. код]

У місті знаходиться Уральська державна академія ветеринарної медицини. Енергобудівний, зооветеринарний, сільськогосподарський, технікум механізації і електрифікації сільського господарства. Педагогічне, медичне і училище цивільної авіації.

Краєзнавчий музей з виставковим залом, будинки культури, бібліотеки, школа мистецтв, парк культури і відпочинку. Збереглися пам'ятники архітектури XVIII—XIX ст., у тому числі гостині ряди, пасаж, готель, церкви і мечеті, торгові будинки, купецькі маєтки. Тут можна побачити різні жанри російської архітектури. У місті знаходиться меморіальний комплекс в пам'ять загиблим троїчанам в роки німецько-радянської війни 1941—1945.

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Населення[ред. | ред. код]

Населення 83,9 тис.осіб (23,3 тис. в 1897; 30,4 тис. в 1926; 46,7 тис. в 1939; 76,1 тис. в 1959; 88,8 тис. в 1979; 85 тис. в 2000).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Троїцький район
  2. ЗКТМУ

Джерела[ред. | ред. код]