Міщенко Сергій Олексійович (військовик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Олексійович Міщенко
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержант
Загальна інформація
Народження 21 травня 1974(1974-05-21)
м. Зіньків, Зіньківський район, Полтавська область, УРСР, СРСР
Смерть 1 грудня 2022(2022-12-01) (48 років)
с. Ковалівка, Сватівський район, Луганська область, Україна
(загинув у бою)
Псевдо Бугор
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Формування
45logoclean.svg
 45 ОАБр
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Герой України
Хрест бойових заслуг
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Міщенко.

Сергій Олексійович Міщенко («Бугор», 21 травня 1974, м. Зіньків, Зіньківський район Полтавської області — 1 грудня 2022, с. Ковалівка, Сватівський район Луганської області) — український підприємець та військовик, молодший сержант, командир відділення 87-го протитанкового дивізіону 45-тої окремої артилерійської бригади Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних сил України, який відзначився у ході російського вторгнення в Україну, учасник російсько-української війни, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2023, посмертно), нагороджений «Хрестом бойових заслуг», повний кавалер ордена «За мужність».

Життєпис[ред. | ред. код]

Сергій Міщенко народився 21 травня 1974 року у місті Зіньків на Полтавщині.

Середню освіту здобув у Проценківській середній школі. У дитинстві мріяв стати військовим, оскільки його служив у підрозділі зі знищення танків.[1]

Протягом 1991—1993 років служив у лавах Національної гвардії України у Кривому Розі. Потім одержав юридичну освіту та працював у Опішнянському підрозділі міліції. Займався підприємницькою діяльністю у сфері будівництва у партнерстві з братом Євгеном, мав власну бригаду будівельників[2].

З перших днів повномасштабної війни пішов служити у Збройні сили України. Молодший сержант Сергій Міщенко з позивним «Бугор» обіймав військову посаду командира відділення взводу протитанкових ракетних комплексів 87-го протитанкового дивізіону 45-тої окремої артилерійської бригади Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних сил України. Брав участь у бойових діях за Київ, у боях поблизу Барвінкового, біля сіл Вірнопілля, Бражківки Харківської області[2]

Побратими його називали «винищувачем танків»[3]. Всього на рахунку Сергія Міщенка 35 одиниць знищеної російської військової техніки. Під час одного з боїв він уразив 7 одиниць військової техніки російських військ, зокрема, чотири танки[4].

Сергій Міщенко загинув 1 грудня 2022 року у с. Ковалівка Сватівського району Луганської області[2] під час бойового завдання[3].

Прощання із загиблим відбулося 7 грудня 2022 року у Полтаві[3]. Похований на центральному кладовищі міста Зінькова[5].

Командування подало Сергія Міщенка на звання Героя України[3], і 23 лютого 2023 року йому посмертно було присвоєне звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка»[6].

Родина[ред. | ред. код]

Сергій Міщенко був одружений (дружина — Наталія) та мав шестеро дітей: четверо дівчат та двоє хлопців (наймолодший син — Олександр, 2022 р.н).[1][2][3]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (23 лютого 2023, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.[6]
  • Відзнака Президента України «Хрест бойових заслуг» (27 липня 2022) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу, вірність військовій присязі[7]
  • Орден «За мужність» I ст. (28 листопада 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[8]
  • Орден «За мужність» II ст. (13 жовтня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[9]
  • Орден «За мужність» III ст. (12 липня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[10]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Пишаємося Героєм-земляком Сергієм Олексійовичем Міщенком!. zink.gov.ua (ua). Процитовано 24 лютого 2023. 
  2. ↑ а б в г На Луганщині загинув боєць ЗСУ Сергій Міщенко з Полтавщини. Новини Полтавщини (укр.). 3 грудня 2022. Процитовано 24 лютого 2023. 
  3. ↑ а б в г д На Полтавщині попрощалися із п’ятьма захисниками України. ІРТ Полтава (укр.). Процитовано 24 лютого 2023. 
  4. ↑ На війні загинув легендарний боєць з Полтавщини Сергій Міщенко. Останній бастіон (укр.). 2 грудня 2022. Процитовано 24 лютого 2023. 
  5. ↑ Шановна громадо!
  6. ↑ а б Указ Президента України від 23 лютого 2022 року № 104/2023 «Про присвоєння С.Міщенку звання Герой України»
  7. ↑ Указ Президента України від 27 липня 2022 року № 533/2022 «Про нагородження відзнакою Президента України “Хрест бойових заслуг”»
  8. ↑ Указ Президента України від 28 листопада 2022 року № 806/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  9. ↑ Указ Президента України від 13 жовтня 2022 року № 696/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  10. ↑ Указ Президента України від 12 липня 2022 року № 493/2022 «Про відзначення державними нагородами України »

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Міщенко_Сергій_Олексійович_(військовик)&oldid=38690784