Томаш Фіала

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Томаш Фіала
чеськ. Tomáš Fiala
Народився 13 травня 1974(1974-05-13) (49 років)
Брно, Чехія
Громадянство Чехія Чехія
Діяльність банкір
Знання мов чеська
Посада CEO Dragon Capital
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фіала.

Томаш Фіала (чеськ. Tomáš Fiala нар. 13 травня 1974(1974-05-13) (49 років), Брно) — чеський підприємець та менеджер, генеральний директор (CEO) української інвестиційної компанії «Dragon Capital»[1][2].

У 2016—2020 Dragon Capital разом зі своїми закордонними партнерами інвестували в нерухомість понад 600 млн $[3]. Інвестиційним партнером Фіали в компанії, серед інших, є фонд американського фінансиста Джорджа Сороса Soros Fund Management[3][4].

2015 року капітал Фіали оцінювався журналом Фокус в 187,9 млн $ (2013 — в 145,2 млн). Посідав 78 місце з найбагатших людей України (2013)[5].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у східночеському місті Брно, де закінчив середню школу. В старших класах почав працювати перекладачем. У ті часи з Німеччини до тодішньої Чехословаччини почали переносити виробництво німецькі компанії. Томаш взявся перекладати документацію для новоствореного чеського заводу Volkswagen.

1989 року у віці 15 років Томаш поїхав до Праги, де брав участь в «Оксамитовій революції». Вацлава Гавела Томаш називає моральним лідером Чехії[6].

Після першого курсу Томаш влаштувався працювати до празької філії німецького банку «Bayerische Vereinsbank», ставши аналітиком кредитного відділу, за кілька місяців перейшов працювати аналітиком до інвестиційної компанії «Wood & Company», за рік переїхавши до Києва.

Кар'єра[ред. | ред. код]

  • 1993—1996 — Празький університет економіки, факультет міжнародної торгівлі (припинив навчання на третьому курсі, присвятивши час роботі)
  • 1994—1995 — Bayerische Vereinsbank в Празі (аналітик, відділ кредитування та ринків капіталу).
  • 1994—1995 — працював у празькому офісі Wood & Company (аналітик, аналіз приватизаційних процесів у Чехії, Словаччині та Польщі).
  • 1995—1998 — директор українського офісу інвестиційної компанії Wood & Company (Київ).
  • 1998—2000 — працював у варшавському офісі Wood & Company.
  • 2000 — заснував з партнерами та став генеральним директором інвестиційної компанії Dragon Capital, офіси якої знаходяться в Україні та на Кіпрі.
  • 2014 — заснував «НВ» і новинний сайт і Радіо НВ.

Разом з олігархом Віктором Пінчуком був спонсором проєкту «Нові лідери»[7]. Томаш не інвестує в підконтрольні державі сфери, а також в державні компанії, щоб не залежати від чиновників. З 2009 організації Фіали інвестують виключно в компанії, де вони мають контрольний пакет[6].

Був президентом Європейської бізнес-асоціації з 2016 по 2021 рік[8], а у 2016-2020 рр. був членом правління Transparency International Ukraine, власник «Центру економічної стратегії», VoxUkraine, VoxCheck.

Медіа[ред. | ред. код]

НВ[ред. | ред. код]

У травні 2014 року Фіала заснував щотижневе російськомовне суспільно-політичне видання «Новое время» (з часом перейменовано на «НВ»), а в червні — новинний сайт і Радіо НВ. Спочатку Фіала планував купити видання Корреспондент (UMH екс-олігарха Сергія Курченка), але згодом створив нове видання[9]. Оскільки купівля ліцензії на мовлення була складним завданням, Фіала купив Радіо Ера, перевіз студію на нове місце, з нуля набрав весь колектив. За словами Томаша, він не впливає на політику видання, а керують редакційною політикою Віталій Сич та Валерій Калниш.

Мотивацією інвестувати в медіа Томаш називає необхідність існування незалежних ЗМІ, які забезпечують демократичний розвиток країни. 2014 року Фіала вклав у видання 2,5 млн $[10]. Спочатку планувалось, що на третій рік роботи проєкт має стати прибутковим, але цього не сталося.

У грудні 2018-го з видання «Новое время» звільнилася вся команда журналістів, пояснюючи це тиском і цензурою[джерело?]. Натомість головред видання Віталій Сич пояснив це тим, що це спільне рішення колективу і редакції, а журналісти планували займатися власними проєктами[11]. Фіала прокоментував ці події, сказавши, що він не приймає рішень, не впливає на політику видання, і дізнався про звільнення всього колективу після того, як було прийнято це рішення[12].

Українська правда[ред. | ред. код]

У травні 2021 року редактор-засновник інтернет-видання «Української правди» Олена Притула та Томаш Фіала уклали угоду, за умовами якої 100 % корпоративних прав на видання та всі його активи переходять до групи компаній Dragon Capital.

Сторони домовились про те, що редакційна політика видання та підходи до роботи залишаться без змін.

Команда «Української правди» на чолі з головною редакторкою Севгіль Мусаєвою продовжить працювати в тому ж форматі, що і раніше, в тісній співпраці з Оленою Притулою, яка й надалі виконуватиме роль редактора-засновника.[13][14]

Політика[ред. | ред. код]

Томаш брав участь у першому та другому Майданах[15].

У 2014—2015 роках підтримував близькі стосунки з тодішнім президентом Порошенком та прем'єром Яценюком. Останнього Томаш назвав «продуктом старої системи». Але 2015 року стосунки погіршились, Фіала згодом дав два інтерв'ю німецькому журналу Шпіґель, де критикував прем'єра й президента[16]. Зокрема висвітлював продаж місць у виборчих списках та співробітництво з олігархами[17]. При цьому Фіала заявив, що за 2014—2016 року в Україні покращився інвестиційний клімат, і країна отримала 2 млрд $ інвестицій[18].

Підтримує тісні стосунки з деякими політиками й активістами, зокрема зі Святославом Вакарчуком[19]. Разом з музикантом є співзасновником Центру економічної стратегії, спонсорує участь талановитих українців в освітніх програмах Стенфордського університету.

За словами Сергія Притули, Томаш є одним зі спонсорів партії Голос, якою керує Святослав Вакарчук[20]..

Конфлікт із Адамовським та Грановським[ред. | ред. код]

Томаш Фіала виграв суд в Лондоні в українського бізнесмена Андрія Адамовського. Конфлікт був за ТРЦ Skymall і розтягнувся в часі на 9 років.[21][22] Суд присудив Адамовському поступитися Фіалі своєю часткою в ТРЦ за домовленою ціною. Адамовський не став виконувати це рішення суду. Фіала знову подав на нього до суду і суд вже зобов'язав Адамовського віддати свою частку безкоштовно, пояснюючи це тим, що Фіала за цей час зазнав збитків, вартість яких компенсує ця частка бізнесу.[23][24] Після цього в офісі Dragon і НВ 26 квітня 2017 році СБУ провела обшуки.[21] Зі слів Лещенка, до обшуків в компанії причетний Грановський, бізнес-партнер Адамовського.[25]

Інші факти[ред. | ред. код]

  • Володіє чеською (рідна), англійською (вільно), німецькою (вільно), російською (вільно), українською (середній рівень).[джерело?]
  • з 2016 — член правління «Transparency International Ukraine»[26]
  • з 2015 — голова Наглядової ради Центру економічної стратегії[27]
  • з 2010 по 2015 та з 2016 по 2021 — президент «Європейської бізнес асоціації»[28][8]
  • Член спостережної ради компаній Dragon-Ukrainian Properties та Development plc.[29], акції яких розміщено на дочірні біржі LSE — Alternative Investment Market.

Визнання[ред. | ред. код]

  • Українська біржа назвала Dragon Capital лідером фондового ринку України (2010), найкращим онлайн-брокером (2010), а також лідером у залученні клієнтів інтернет-трейдингу (2009)[5].
  • 2011 — нагорода від видання Kyiv Post за «особистий внесок у розвиток бізнесу в Україні та високі досягнення протягом 10 років»[30].

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Дружина Наталя Фіала (в дівоцтві Фуклєва) — директор громадської організації «Люди майбутнього» (один з засновників — Святослав Вакарчук).

Див. також[ред. | ред. код]

Попередник: Власник «Українська правда»
з 2021
разом з Оленою Притулою 		Наступник:
Олена Притула '

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Dragon Capital • Про нас • Менеджмент • Томаш Фіала. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13.11.2018.
  2. ↑ http://www.rbc.ua/ukr/interview/show/tomash-fiala-esli-parlamentskie-vybory-v-2012-g-proydut-29122011153300/ РБК-Україна: Довідка про Томаша Фіалу
  3. ↑ а б Дорогой портфель. Как Томаш Фиала стал крупнейшим рантье Украины. biz.liga.net. 26 грудня 2018. Архів оригіналу за 31 липня 2019. Процитовано 2019-07-31(рос.).
  4. ↑ Фонд Сороса вперше інвестував в Україну. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 січня 2022. Процитовано 6 березня 2020.
  5. ↑ а б Фиала Томаш. bp.ubr.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2019. Процитовано 31 липня 2019.
  6. ↑ а б медіа», «Детектор (14 березня 2019). Томаш Фиала: владельцы многих СМИ в Украине монетизируют свои инвестиции в медиа через влияние на политику. Спойлер. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 31 липня 2019. Процитовано 31 липня 2019.
  7. ↑ Нові лідери: навіщо Віктор Пінчук і компанія шукають таланти. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 31 липня 2019. Процитовано 31 липня 2019.
  8. ↑ а б В ЕВА обрано Президента та Віцепрезидента на 2022 рік. European Business Association (укр.). 30 листопада 2021. Архів оригіналу за 4 лютого 2022. Процитовано 4 лютого 2022.
  9. ↑ Власник Dragon Capital Томаш Фіала про Вацлава Гавела, успіх Чехії, України та проект НВ (укр.), архів оригіналу за 31 липня 2019, процитовано 31 липня 2019
  10. ↑ Томаш Фіала вкладає в «Новое время» $ 2,5 млн і не збирається втручатися в редакційну політику. detector.media (укр.). 22 травня 2014. Архів оригіналу за 31 липня 2019. Процитовано 31 липня 2019.
  11. ↑ Екс-редактор «НВ Бізнес» Андрій Юхименко відповів на публікацію зі звинуваченням у «джинсі». detector.media (укр.). 23 грудня 2018. Архів оригіналу за 31 липня 2019. Процитовано 6 березня 2020.
  12. ↑ Шестакова, Юлія (27 грудня 2018). Томаш Фіала: Я не звільняв журналістів «Нового времени». detector.media (укр.). Архів оригіналу за 31 липня 2019. Процитовано 31 липня 2019.
  13. ↑ Новим власником “Української правди” став Томаш Фіала. Українська правда. 26 травня 2021. Архів оригіналу за 26 травня 2021.
  14. ↑ Ткачук, Борис (26 травня 2021). В «Української правди» новий власник — гендиректор інвесткомпанії Dragon Capital Томаш Фіала | Громадське телебачення. hromadske.ua. Архів оригіналу за 26 травня 2021.
  15. ↑ telekritika (14 березня 2019). ? Фіала хотів перекупити у Курченка УМХ. Telekritika (ru-RU) . Архів оригіналу за 31 липня 2019. Процитовано 31 липня 2019.
  16. ↑ Факти ICTV | Пивоварський втратив довіру, — Кухар. ФАКТИ. 14 вересня 2015. Архів оригіналу за 31 липня 2019. Процитовано 31 липня 2019.
  17. ↑ Bidder, Benjamin (26 серпня 2015). Reformen in der Ukraine: "Nach meinen Informationen wurden Parlamentssitze gekauft". Spiegel Online. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 31 липня 2019.
  18. ↑ ПравдаТУТ media group. Україна отримала $2 млрд інвестицій - Новини - ПравдаТУТ телеканал. pravdatut.ua (укр.). Архів оригіналу за 31 липня 2019. Процитовано 31 липня 2019.
  19. ↑ Дорогой портфель. Как Томаш Фиала стал крупнейшим рантье Украины. biz.liga.net. 26 грудня 2018. Архів оригіналу за 31 липня 2019. Процитовано 31 липня 2019.
  20. ↑ Взяти гроші у олігарха - це вистрілити в себе: Притула про спонсорів. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 6 березня 2020.
  21. ↑ а б Під комерційний «заказняк» підводять шпигунську базу — експерт [Архівовано 14 травня 2021 у Wayback Machine.], Радіо Свобода, 27 квітня 2017
  22. ↑ Дев'ятирічний конфлікт навколо Sky Mall близький до завершення [Архівовано 13 серпня 2020 у Wayback Machine.], Європейська правда, 24 червня 2019
  23. ↑ Генеральний директор Dragon Capital Фіала пов'язує обшуки в компанії з тиском у справі Skymall [Архівовано 21 серпня 2019 у Wayback Machine.], 26 квітня, 2017
  24. ↑ Ніна Міщенко, Ірина Чухліб (14 січня 2015). Рейтинг українських рантьє: хто зумів домовитися і заробити (укр.). Forbes. Архів оригіналу за 30 травня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
  25. ↑ Лещенко заявив про причетність Грановського до обшуків у Dragon Capital [Архівовано 19 липня 2019 у Wayback Machine.], Дзеркало тижня, 28 квітня, 2017
  26. ↑ Transparency International Ukraine • Про нас • Правління. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 13.11.2018.
  27. ↑ Центр економічної стратегії • Про нас • Наглядова рада. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 13.11.2018.
  28. ↑ Європейська Бізнес Асоціація • Про нас • ПРАВЛІННЯ АСОЦІАЦІЇ. Архів оригіналу за 4 листопада 2020. Процитовано 13.11.2018.
  29. ↑ Dragon Ukrainian Properties та Development Plc. • About Us • Board of Directors. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 13.11.2018.
  30. ↑ Mark Rachkevych (21 січня 2011). These people have made lasting contributions to Kyiv (англ.) . Kyiv Post. Процитовано 2 квітня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Томаш_Фіала&oldid=40355626