Джинса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Джинса́ — сленгове слово, яке використовується переважно в медійній спільноті. Синонім терміна «прихована реклама». Означає зумисну приховану рекламу чи антирекламу, подану у вигляді новин, авторських текстів, аналітики й телевізійних програм тощо.

Джинса поділяється на комерційну та політичну. У першому випадку рекламують товари чи послуги певної компанії, в другому — політичних діячів.

Від продакт-плейсменту, де замовник намагається акцентувати увагу на певному товарі чи торговій марці (наприклад, показ у фільмах певних марок автомобілів, телефонів, одягу тощо), джинса відрізняється формою подачі матеріалу, а саме: намаганням замаскувати її під журналістські матеріали. Тож ідеться про обман читача, якого не повідомляють про рекламний зміст матеріалу.

Зазвичай джинсу готують самі журналісти й розміщують із відома керівника редакції, проте можливе й несанкціоноване розміщення. Джинса вважається грубим порушенням журналістських стандартів, зокрема основних принципів журналістської діяльності — принципу збалансованості та неупередженості подачі інформації.

Одна з версій походження терміна, за версією журналістів інтернет-видання «Телекритика», — це джинси, в кишеню яких кладеться гонорар за підготовку та/або розміщення замовних матеріалів.

В Україні моніторингом джинси та неналежного маркування займається Інститут масової інформації.[1]

Ознаки джинси[ред.ред. код]

Джинса відрізняється від справжнього журналістського матеріалу тим, що в джинсовому матеріалі грубо порушуються ключові стандарти журналістики:

  • баланс думок;
  • відокремлення фактів від висновків та оцінок;
  • вірогідність (тобто перевіреність) інформації;
  • повнота (вичерпність) інформації.

Як правило, у джинсових текстах наводиться позиція лише замовника, натомість альтернативні думки чи погляди інших дотичних до теми матеріалу сторін ігноруються. Часто журналіст дає власні оцінки в матеріалі, «навішує ярлики», при цьому наводячи сумнівні аргументи, посилаючись на невірогідні джерела, вириваючи факти з контексту й приховуючи від читачів повну картину дійсності.

Приклади джинси[ред.ред. код]

У травні 2011 року було проведено журналістський експеримент. До комерційного директора одеського телеканалу «АТВ» звернувся чоловік, який представився бізнесменом Андрієм Бокучем. Він попросив зняти й пустити в ефір сюжет про конфлікт на його підприємстві «Агротех». Телеканал погодився це зробити за 600 доларів. Сюжет вийшов у вечірньому випуску новин. При цьому жодного підприємства «Агротех» насправді не існувало. Проте керівництво каналу навіть не перевіряло цього, не кажучи вже про спроби розібратися в конфлікті абощо.

Процес переговорів із керівництвом каналу було відзнято прихованою камерою й викладено в мережі. Також громадська рада при Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення виносила рішення щодо розміщення на телеканалах ICTV, АТБ, Київ джинси, поданої у вигляді новин.[2][3]

У липні 2011-го — масове розмноження статті Клюєва в газетах Київщини, Полтавщини, Миколаївщини.[4]

У жовтні 2011-го в чотирьох волинських виданнях з'явилися однакові матеріали з тезами Путіна про Єдиний економічний простір.[4]

12 грудня в газеті «Известия в Украине» з'явилося інтерв'ю Медведчука, в якому прозвучали його тези проти вступу України до Євросоюзу й про переваги Митного союзу з Росією. Відразу після цього регіональні газети передрукували інтерв'ю Медведчука. «Щонайменше десять видань Західної України синхронно розмістили на своїх шпальтах цей матеріал.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. С. Колодницька. Як розпізнати джинсу в теленовинах
  2. С. Колодницька. Як розпізнати джинсу в інтернеті
  3. С. Колодницька. Як розпізнати приховану рекламу в телепрограмах
  4. Как «Комментарии» и «Сегодня» отработали заказ производителей сигарет

Примітки[ред.ред. код]