Нагоряни (Заліщицький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Нагоряни
Каньйон річки Джурин біля північної околиці Нагорян
Каньйон річки Джурин біля північної околиці Нагорян
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Заліщицький
Рада/громада Нирківська сільська рада
Код КОАТУУ 6122086602
Облікова картка Нагоряни 
Основні дані
Засноване 1493
Населення 593
Територія 2.150 км²
Густота населення 275.81 осіб/км²
Поштовий індекс 48630
Телефонний код +380 3554
Географічні дані
Географічні координати 48°47′58″ пн. ш. 25°36′40″ сх. д. / 48.79944° пн. ш. 25.61111° сх. д. / 48.79944; 25.61111Координати: 48°47′58″ пн. ш. 25°36′40″ сх. д. / 48.79944° пн. ш. 25.61111° сх. д. / 48.79944; 25.61111
Водойми Джурин
Відстань до
районного центру
23 км
Найближча залізнична станція Ворвулинці
Відстань до
залізничної станції
6 км
Місцева влада
Адреса ради 48633, с. Нирків
Карта
Нагоряни. Карта розташування: Україна
Нагоряни
Нагоряни
Нагоряни. Карта розташування: Тернопільська область
Нагоряни
Нагоряни

Нагоря́ни — село Заліщицького району Тернопільської області. Розташоване неподалік від річки Джурин, на заході району. Підпорядковане Нирківській сільраді. До Нагорян приєднано колишнє село Поросячка.

Населення — 593 особи (2001).

Поблизу села є карстова печера «Нагірянська».

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу Нагорян виявлено археологічні пам'ятки трипільської, черняхівської і давньоруської культур. Перша писемна згадка — 1493 рік[1]. Діяли «Просвіта» й інші українські товариства.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Є 2 церкви святого Миколая (1730; нова 2004), капличка (1994). Встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, насипано символічну могилу воякам УПА (1994).

Пам'ятники[ред. | ред. код]

У селі є пам'ятник Тарасові Шевченку.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють ЗОШ I ступеня, бібліотека.

Цікаві місця[ред. | ред. код]

Неподалік від села розташований Джуринський водоспад, а також Червоногородський замок та Урочище «Червоне».

Світлини[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сіреджук П. Першовитоки. — К., 1994

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]