Нагін Олексій Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нагін Олексій Юрійович
рос. Алексей Юрьевич Нагин
Народився 21 березня 1981(1981-03-21)
Вертячий, Городищенський район, Волгоградська область, РРФСР, СРСР
Помер 20 вересня 2022(2022-09-20) (41 рік)
Бахмут, Донецька область, Україна
Діяльність розвідник, снайпер, найманець, сценарист
Учасник Друга чеченська війна, Російсько-грузинська війна, анексія Криму, Інтервенція Росії в Сирію, Друга громадянська війна у Лівії 2014-2015, російське вторгнення в Україну (з 2022) і Громадянська війна в Сирії
Нагороди
Герой Російської Федерації
Орден Мужності медаль «За відвагу» Медаль «За військову доблесть» 2-го ступеня
Герой Донецької Народної Республіки
Медаль «За захист Криму»
Hero of the Luhansk People's Republic
IMDb ID 14118121

Олексій Юрійович Нагін (рос. Алексей Юрьевич Нагин; 21 березня 1981, Вертячий, Волгоградська область, РРФСР20 вересня 2022, Донецька область, Україна) — російський найманець, учасник численних військових конфліктів. Герой Російської Федерації.

Біографія[ред. | ред. код]

Син військовослужбовця Юрія Вікторовича Нагіна і його дружини Галини Андріївни, уродженої Зайлер-Іванової. З дитинства займався карате. Після закінчення середньої школи навчався в технікумі.

Був призваний на службу в ЗС РФ. Учасник Другої чеченської війни. Після завершення строкової служби підписав контракт, згодом перейшов у спецназ ФСБ в Волгограді як розвідник-снайпер. Учасник Російсько-грузинської війни і анексії Криму. В 2014/16 роках — розвідник-інструктор в Криму. Зрештою Нагін звільнився з ФСБ і вступив у ПВК Вагнера. Учасник інтервенції в Сирію (провів там 3 роки) і Другої громадянської війни в Лівії. Окрім розвідки, освоїв мінометну справу. У боях був неодноразово поранений і контужений.

Учасник вторгнення в Україну, бився на Донбасі як командир штурмового загону ПВК Вагнера. 12 травня 2022 року був важко поранений. Після тривалого лікування в серпні 2022 року повернувся на службу. Загинув у бою. 24 вересня 2022 року був похований на Алеї слави Димитрієвського цвинтаря у Волгограді.

Кінематограф[ред. | ред. код]

Співавтор пропагандистських фільмів «Пригрів» (2021) і «Найкращі в пеклі» (2022), присвячених найманцям ПВК Вагнера.

Нагороди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]