Надія Філаретівна фон Мекк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Надія Філаретівна фон Мекк
рос. Надежда фон Мекк
Nadezhda von Meck.jpeg
Надія Філаретівна фон Мекк
Ім'я при народженні Надія Філаретівна Фраловська
Народилася 10 лютого 1831(1831-02-10)
Смоленська область
Померла 13 січня 1894(1894-01-13) (62 роки)
Ніцца, Франція
·сухоти ( туберкульоз )
Поховання Ново-Олексіївський монастирd
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність росіянка
Діяльність меценатка
Знання мов російська[1]
Рід Мекк
У шлюбі з Карл фон Мекк, залізничний магнат
Діти мати 18 дітей

Наді́я Філаре́тівна фон Мекк (рос. Надежда Филаретовна фон Мекк; 10 лютого 1831 — 13 січня 1894) — російська меценатка, власниця підмосковної садиби «Плещеєво». Велика шанувальниця музики. Друг по листуванню і меценат композитора Петра Чайковского, якому впродовж багатьох років надавала матеріальну допомогу. Дівоче прізвище — Фраловська.[2]

Біографія[ред. | ред. код]

Герб роду фон Мекк

Дитячі і підліткові роки Нідії Філаретівни пройшли в поміщицькому маєтку батька в с. Сирокоренʼє Рославського повіту. Батько — Філарет Васильович Фраловський, захоплювався грою на віоланчелі, тому з дитинства долучав доньку до музики. Від матері — Анастасії Дмитрівни Потьомкіної — донька успадкувала ділові якості. Окрім Надії, в родині було ще троє дітей: Олександр, Володимир, Олександра. Здобула домашню, але досить різнобічну освіту. З ранніх років захоплювалася музикою і вчилася грати на фортепіано.

У 17 років Надію видали заміж за Карла фон Мекка (1821-1876). Після смерті чоловіка Надія Філаретівна успадкувала значні статки і маєтності. Зокрема родині належали особняки в Європі (Абзенау, Бреземуа, Вейсензее, Дуккерсдорф, Зунцель, Кастран, Кейзен, Лодигер, Моян, Овербек, Пернигель, Смерле, Таубенгоф, Фостен, Хоенлде, Штольбен) маєтки в Росії (с. Хрусловка Тульська область), Плещеєво та в Україні (Браїлів, хутір Сьомаки́, Копилів) . Будинки в Москві, С.-Петербурзі та по всій Імперії. Дачі в Сокольниках, Кратово.[3]

Меценатство[ред. | ред. код]

Надія Філаретівна знаходилася під сильним враженням від діяльності «останнього європейського мецената» — короля Баварії Людвіга II. У її сім'ї був культ Ріхада Вагнера, якого підтримував Людвіг Баварський. Для музичного розвитку своїх дітей найняла вчителя музики Владислава Альбертовича Пахульського (1857—1919), який згодом став чоловіком доньки Юлії.

У книзі Шабурова «Гогольовський бульвар, 14» стверджується, що у Надії Філаретівни була чудова колекція скрипок, починаючи від старовинних італійських — Страдіварі, Аматі, Гварнері — і кінчаючи дивовижними російськими інструментами, виконаними кріпаком графа Миколи Петровича Шереметьєва (1751—1809) Іваном Андрійовичем Батовим (1767—1841).

Після смерті чоловіка Надія фон Мекк починає подавати значну фінансову підтримку композиторам — Миколі Рубінштейну, який у той час очолював консерваторію, і початківцю Клоду Дебюссі, наставникові по музиці доньок фон Мекк, Генріку Венявському, який перед смертю жив в будинку Надії Філаретівни.[4]

З 1877 року Надія фон Мекк почала опікуватись творчістю Петра Ілліча Чайковського. Згодом вона надавала йому значну фінансову допомогу (6 000 рублів у рік і окремо на подорожі, лікування, побут), завдяки чому він зміг залишити професуру в Московській Консерваторії, щоб зосередитися виключно на творчості. Запрошувала на відпочинок до своїх маєтків (Плєщеєво, Браїлів, Копилів). Надія фон Мекк в листах до Чайковського завжди підкреслювала той факт, що його музика відіграє велику роль у її внутрішньому житті. На знак вдячності Чайковський присвятив свою 4-ту симфонію Надії Філаретівні. Вона із скромності не побажала, щоб там значилося її ім'я і композитор вказав на титульному аркуші партитури — «Присвячується моєму кращому другу». Його траурний марш (нині загублений), написаний в 1877 році, і 1-я сюїта для оркестру також присвячені їй.

З листа фон Мекк-Чайковському[5]:

« Ви зможете пробути в Браїлові з 10 травня до 1 червня? Для мене ж, чим довше Ви там пробудете, тим буде приємніше. Я боюся лише ось чого: що Браїлів, мабуть, як я бачу з Вашого листа, знаходиться в тих же умовах, як і Кам'янка, тому, Вам не сподобається, а я його так люблю. Ліс там також далеко, є цукровий завод, але в трьох верстах від садиби, також є жидівське містечко, але за річкою. Що стосується прогулянки в ліс, то там є дуже милі місця над річкою, я наполегливо Вас запрошую туди з'їздити, тим паче, що тоді будуть солов'ї співати. Там ліси дуже красиві, все чорнолісся, дуб і граб (charme-bouleau), і є декілька місць, де круті гори покриті зовсім таким лісом, а внизу їх оксамитові луги, і річка тече, а над нею співають солов'ї.

Ах, як чарівно, в яку дію цю приводить всі поетичні струни! У цих місцях мені хотілося б просиджувати по декілька днів уряд, та я не можу цього виконувати. Ви з'їздите туди, мій милий друг, чи не так? Ви вдихнете за мене цієї насолоди, цій вищій поезії і, якщо на Вас справить таке ж враження, як на мене, згадаєте мене. У Браїлові будуть до ваших послуг коні з екіпажами і верхові і човни, якщо Ви полюбляєте катання на воді. Я дуже люблю і завжди правлю рулем.Ви не побачите нікого, хто б міг утрудняти Вас. Всі Ваші накази Ви передаватимете дворецькому через Вашого Олексія. Хай Вас не відштовхує слово дворецький, це місцевий звичай називати будинок палацом і слугу в нім дворецьким. По суті ж, це є звичайний смертний, як всі камердинери, тямущий і чесний, на руках якого знаходиться все домашнє господарство.

Тепер про Ваше sejour а Brahilov [перебуванні в Браїлові]. Перш за все прошу Вас переконливо, милий друг мій, бути там зовсім як би у себе удома, розпоряджатися всім, що там є, вживати. всякий живий і мертвий інвентар, для чого б Вам не знадобився. Всі ваші накази прошу Вас віддавати, як я вже і говорила раніше, дворецькому, якого звуть Марсель і який, ймовірно, виїде на станцію Жмеринка зустріти Вас. Йому прямо або через Вашого Олексія Ви віддасте наказ, в які години Вам завгодно пити каву, снідати, обідати, вечеряти і тому подібне. Коні з екіпажами і верхові, човни, зброя для стрілянини в мету або для полювання, собаки, - все буде до Ваших послуг. У кімнатах роялі, піаніно, органи, ноти і книги також. Для вживання особливо рекомендую Вам pianino Erard''a, який стоїть в моєму відділенні в кабінеті. Там же звернете увагу на скульптурної роботи мармурового сплячого хлопчика. Я дуже люблю його, він нагадує мені моє дворічне дитя, якого я втратила чотири роки, назад. У мене ж в кабінеті є також дуже хороша картина, “Іоан хреститель, що проповідує в пустелі” Blanchard''a. Взагалі, Петро Ілліч, прошу Вас дуже обійти весь будинок, поглянути на всі наші домашні приміщення. Ще старанно Вас прошу з'їздити у всі ті місця, яким список я тут прикладаю, і, будь ласка, в ліс з'їздите так, щоб там чай пити. Вам варто лише наказати Марселю, щоб в такому-то місці був приготований чай і в такій-то годині поданий для Вас екіпаж, і все буде виконано,  і при цьому наказуйте, будь ласка, милий друг мій, щоб готували на самих тих місцях, де звичайно ми п'ємо чай, тому що це краще. Який жаль, що я не можу бути там сама, щоб [кінець листа не зберігся]

«

Духовний зв'язок з Надією фон Мекк виявився для Чайковського настільки потужним чинником, що не дивлячись на свою психологічну невпевненість в своїх силах, він міг продовжувати працювати, ігноруючи критику, яка постійно переслідувала його самого і його творіння майже до кінця життя. Так, після того, як була розкритикована його 5-я симфонія, Надія фон Мекк благала його не виявляти малодушність і наполегливо продовжувати свій творчий шлях.

З Чайковським Надія Філаретівна фон Мекк особисто так і не побачилася до кінця життя, хоча вони листувались 13 років. Із жовтня 1890 року вона вже не мала можливості надавати фінансову підтримку композиторові, оскільки її власні справи на той час значно погіршились.

Померла Надія фон Мекк від туберкульозу на початку січня 1894 року, переживши Петра Ілліча Чайковського лише на два місяці. Була похована у родинному склепі на кладовищі Ново-Олексіївського монастиря в Москві.

Родина[ред. | ред. код]

Родина фон Мекк

Донька Філарета Васильовича Фраловського і Анастасії Дмитрівни Потьомкіної, була у шлюбі з Карлом Федоровичем фон Мекк. У шлюбі мали 18 дітей, але вижили лише 11:

  • Єлизавета (1848—1907) — дружина Олександра Олександровича Іолшина (?-?);
  • Олександра (1850—1920) — дружина графа Павла Олександровича Беннігсена (?-?);
  • Володимир (1852—1893) — одруженого з Єлизаветою Михайлівною Поповою (1861—1892), дочкою московського фабриканта;
  • Юлія (1853—1915) — дружина польського музиканта Владіслава Альбертовича Пахульского (1857—1919);
  • Лідія (1855—1910) — дружина Федора Федоровича Левіса оф Менара (?-?);
  • Микола (1863—1929) — був одружений із Анною Львівною Давидовою (1864—1942), онукою декабриста Василя Львовича Давидова (1780—1855), племінницею Петра Ілліча Чайковського.
  • Олександр (1864—1911) — бібліофіл, меценат, один із засновників альпінізму в Росії, перший голова Російського гірського товариства
  • Софія (1867—1935) — дружина Олександра Олександровича Римського-Корсакова (1849—1922), а потім князя Дмитра Михайловича Голіцина (1867—1913);
  • Максиміліан (1869—1950) — одруженого з Ольгою Михайлівною Кирьяковою (?-1928), а потім на Елизабет Ватсон;
  • Іліодор (1871—1873) — похований в родовому склепі (зруйнований в 1929 р.) в Ново-Олексіївському монастирі
  • Михайло (1871—1883) — помер від хвороби серця
  • Людмила (1872—1946) — дружина князя Андрія Олександровича Ширинського-Шихматова (1868—1927).

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Bowen, Catherine Drinker and von Meck, Barbara. Beloved Friend: The Story of Tchaikowsky and Nadejda von Meck (New York: Random House, 1937).
  • Brown, David. Tchaikovsky: The Crisis Years, 1874—1878, (New York: W.W. Norton & Co., 1983). ISBN 0-393-01707-9.
  • Brown, David. Tchaikovsky: The Years of Wandering (New York: W.W. Norton & Company, 1986)
  • Brown, David. Tchaikovsky: The Final Years (New York: W.W. Norton & Company, 1992)
  • Brown, David. Tchaikovsky: The Man and his Music (London: Faber & Faber, 2006). ISBN 0-571-23194-2. Also (New York: Pegasus Books, 2007). ISBN 1-933648-30-9.
  • История рода Фон Мекк
  • Мекки // Большая российская энциклопедия / С. Л. Кравец. — М: Большая Российская энциклопедия, 2012. — Т. 19. — С. 614—616.
  • Родічкін І. Д. Старовинні маєтки України. Маєток як синтез мистецтв. Архітектура садів парків. Поетика старовинної садиби. — К.: Мистецтво, 2005. — С.298-304.
  • Слободенюк Н. П. Браїлів: стежками історії [Текст]: краєзнавчі нариси / Н. П. Слободенюк, В. О. Логвінов. — Вінниця: Тезис, 2000. — 64 с.
  • Фон Мекк Галина. Как я их помню. — Переклад з англійської Бориса Нікітіна. Фонд ім. І. Д. Ситіна. — М.,1999
  • Holden, Anthony. Tchaikovsky: A Biography Random House; 1st U.S. ed edition (February 27, 1996) ISBN 0-679-42006-1
  • Poznansky, Alexander. Tchaikovsky: The Quest for the Inner Man Lime Tree (1993) ISBN 0-413-45721-4 (hb), ISBN 0-413-45731-1 (pb)
  • To My Best Friend: Correspondence Between Tchaikovsky and Nadezhda von Meck 1876—1878. By Peter Ilyich Tchaikovsky, Nadezhda von Meck (1993)
  • Warrack, John. Tchaikovsky (New York: Charles Scribner's Sons, 1973)
  • Troyat, Henri. La Baronne et le Musicien. Madame von Meck et Tchaïkovski. Editions Grasset. 2006.

Посилання[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. История рода Фон Мекк http://von-meck.info/personalii/mecks/nadezhda-filaretovna
  3. История рода Фон Мекк http://von-meck.info/real-estate
  4. История роду Фон Мекк. Музика http://von-meck.info/muzyka
  5. Лист № 136. Mекк — Чайковскому Москва, 28 апреля 1878 г. http://www.tchaikov.ru/1878-136.html