Селезньова Наталія Ігорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наталя Ігорівна Селезньова
Селезнёва Наталья.jpg
Ім'я при народженні рос. Наталья Игоревна Селезнёва
Народилася 19 червня 1945(1945-06-19) (73 роки)
Москва, СРСР
Громадянство СРСР СРСР, Росія Росія
Діяльність актриса
Alma mater Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1966)
Заклад Moscow Academic Theatre of Satire[d]
Роки діяльності 1953 — теперішній час
Чоловік Андрєєв Володимир Олексійович
Провідні ролі Ліда в «Операція „И“ та інші пригоди Шурика»
IMDb ID 0783093
Нагороди та премії
орден Пошани орден Дружби (Російська Федерація)
Народний артист Росії Заслужений артист РРФСР Заслужений діяч культури Польщі

Наталя Ігорівна Селезньова у Вікісховищі?

Наталія Ігорівна Селезньова (в дівоцтві Полінковська) (*19 червня 1945, Москва) — радянська і російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1981). Народна артистка Російської Федерації (1996).

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в творчій сім'ї. У ранньому віці проявилися творчі здібності. У шестирічному віці зіграла головну роль у виставі театру Радянської Армії.

У кіно — з 1953 року (перша роль — Сашенька у фільмі «Альоша Птіцин виробляє характер»). А в 1956 році 11-річна Наташа зіграла головну героїню фільму «Дівчинка і крокодил» — Катю Пастушкову.

У 1966 році закінчила Театральне училище імені Щукіна і була прийнята в трупу Московського академічного театру сатири.

Успіх прийшов до акторки з виходом фільму Леоніда Гайдая «Операція „И“ та інші пригоди Шурика», в якій вона зіграла студентку Ліду. Надалі вона ще не раз з успіхом грала в комедіях Леоніда Гайдая.

Крім того, популярністю актриса багато в чому зобов'язана телевізійному «Кабачку „13 стільців“», де Наталія Селезньова блищала в ролі чарівної пані Катаріни.

У фільмах, телеспектаклях і серіалах зіграно більше шістдесяти ролей.

Чоловік: Андрєєв Володимир Олексійович — радянський і російський актор театру і кіно, театральний режисер, педагог. Народний артист СРСР (1985)

Фільмографія[ред. | ред. код]

  1. 1953 — Альоша Птіцин виробляє характер — Сашенька
  2. 1956 — Дівчинка і крокодил
  3. 1961 — Оленка
  4. 1965 — Операція «И» та інші пригоди Шурика (частина «Омана») — Ліда
  5. 1966 — Саша-Сашенька
  6. 1966 — Хто придумав колесо?
  7. 1967 — Я Вас любив... — вчителька Лідія Миколаївна
  8. 1969 — Каліф-Лелека — принцеса
  9. 1969 — Старий знайомий
  10. 1969 — Кабачок «13 стільців» — пані Катаріна
  11. 1970 — Як ми шукали Тишку — вихователька
  12. 1970 — Пригоди жовтої валізки — Петіна мама
  13. 1972 — Продавець птахів
  14. 1972 — Точка, точка, кома...
  15. 1973 — Іван Васильович змінює професію — Зінаїда Михайлівна Тимофєєва (Зіна)
  16. 1974 — Чарівний ліхтар
  17. 1974 — Свій хлопець — Аля Малишева
  18. 1975 — Не може бути! — дружина Баригіна-Амурського
  19. 1976 — Пригоди Нуки
  20. 1978 — По улице комод водили... — Віка
  21. 1979 — Тема
  22. 1982 — Просто жах
  23. 1982 — Повість про молоде подружжя (телеспектакль) — Шурочка
  24. 1982 — Бережіть чоловіків! — Алла/товариш по службі і подруга Марти
  25. 1985 — Місто наречених
  26. 1986 — Я тебе ненавиджу
  27. 1992 — Нога
  28. 1992 — Зірки на море
  29. 1992 — Коло приречених — Фіма Корабльова
  30. 1995 — Дім
  31. 1996 — Импотент — Тетяна / дружина Михайла
  32. 1997 — Старі пісні про головне-2 — пані Катаріна
  33. 1998 — Старі пісні про головне-3 — Зіна Тимофєєва
  34. 1998 — Примадонна Мері
  35. 2000 — Агент в міні-спідниці
  36. 2001 — З точки зору янгола — Тереза Костянтинівна
  37. 2002 — Посмішка Меломети
  38. 2002 — Син невдахи
  39. 2003 — Ювілей прокурора
  40. 2003 — Детектив по-русски
  41. 2003 — Ювілей прокурора
  42. 2004 — Злодії та проститутки — Олена Дмитрівна Стасова, голова МОДР
  43. 2006 — Ви не залишите мене...

та ін.

Посилання[ред. | ред. код]