Натан Альтерман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Натан Альтерман
івр. נתן אלתרמן‎
Народився14 серпня 1910(1910-08-14)[1][2][…]
Варшава, Російська імперія[4][5]
Помер28 березня 1970(1970-03-28)[1][4][…] (59 років)
Тель-Авів-Яфо, Ізраїль[4]
Похованняцвинтар Кир'ят-Шаульd
Країна Російська імперія
 Підмандатна Палестина
 Ізраїль
Діяльністьпоет, письменник, журналіст, драматург, перекладач, автор пісень
Alma materПаризький університет
Мова творівіврит
Роки активностіз 12 березня 1931
ПартіяРафі[d]
БатькоYitzhak Altermand
У шлюбі зRachel Marcusd
ДітиTirza Atard
Нагороди
CMNS: Натан Альтерман у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Натан Альтерман (івр. נתן אלתרמן‎; 1910, Варшава, Російська імперія — 1970, Тель-Авів, Ізраїль) — ізраїльський поет, драматург, журналіст і перекладач. Лавреат Державної премії Ізраїлю 1968 року в галузі літератури.

Біографія

[ред. | ред. код]

Дитинство

[ред. | ред. код]

Народився 14 серпня 1910 року у Варшаві в сім'ї Іцхака та Бейлкі Альтерманів[7]. Його батьки були прихильниками сіонізму, обидва були освітянами. Вони разом із родиною Гальперіних створили єврейський дитячий садок[8], де з дітьми розмовляли лише івритом. Тому Натан з дитинства говорив двома мовами — іврит та їдиш. Під час Першої світової війни сім'я Альтерманів переїхала в Росію, і кінець війни і час революцій застали їх у Москві[8], де Іцхак Альтерман на початку 1917 року відкрив єврейські педагогічні курси (неподалік Яузького мосту).

Революційні події змусили сім'ю Альтерманів переїхати у 1919 році до Києва[8], а невдовзі до Кишинева[9], де у 1921 році Натан почав відвідувати релігійну гімназію для хлопчиків «Маген Довід» рабина Є. Л. Цирельсона під егідою Аґудат Ісраель.

1925 року Альтермани переїхали до Палестини, в місто Тель-Авів[8], де Натан почав навчання в гімназії «Герцлія»[10]. Кілька років навчався у Сорбонні[8]. Потім відучився на агронома у сільськогосподарському інституті у Франції у місті Нансі[8]. 1932 року повернувся до Тель-Авіва[8].

Батько Натана Альтермана, Іцхак Альтерман знав багатьох місцевих знаменитостей, обожнював Бялика, ходив на всі спектаклі «Габіми». Зірка театру Хана Ровіна вразила юнацьку уяву Альтермана, вона стала його музою, їй він присвятив свої перші вірші.

Перший вірш Альтермана вийшов 1931 року[11].

Творче життя

[ред. | ред. код]

У 1933 році Альтерман почав писати пісні для водевілей[12].

З 1934 року вірші Альтермана друкувалися на сторінках газети «Га-Арец», переважно це вірші на політичні теми. У 1943 році він перейшов до робочої газети «Давар», де вів колонку, публікуючи актуальні, часто сатиричні, вірші під рубрикою «Ха-тур ха-швії» («Сьома колонка»), також тут друкувалися політичні вірші, які засуджували англійців, та встановлені ними перешкоди на імміграцію євреїв у Ерец-Ісраель.

Вірші, заборонені цензурою, розмножували вручну і передавали із рук до рук. Альтерман написав чимало віршів, які потім були покладені на музику та увійшли до репертуару естрадних виконавців, завоювавши популярність у слухачів.

У подальшій творчості Натан Альтерман виявляв інтерес до суспільних проблем країни. Після Шестиденної війни поет став прихильником руху за цілісність Ізраїлю і всю свою подальшу діяльність присвятив цій проблемі. Незалежно від політичної лінії у творчості Альтерман також розвивав ліричний початок у поезії. Крім цього, Натан Альтерман вступив до групи поетів-модерністів на чолі з Авраамом Шльонським.

Перу Альтермана належать численні переклади на іврит, серед яких комедії Мольєра, трагедії Шекспіра, балади Бернса та багато інших шедеврів світової художньої літератури[8].

Банкнота номіналом 200 нових шекелів випуску 2015 року

Зібрання творів Альтермана в чотирьох томах відбулося в 1961—1962 роках. Друге повне багатотомне видання зібрання творів побачило світ у 1971—1979 роках.

Увічнення пам'яті

[ред. | ред. код]

Іменем Натана Альтермана названо вулиці в багатьох містах Ізраїлю. У грудні 2015 року випущена в обіг банкнота номіналом 200 нових шекелів з портретом Натана Альтермана й уривками з його творів[13]. Проводяться вечори пам'яті поета[14].

Визнання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ https://library.osu.edu/projects/hebrew-lexicon/00400
  3. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. ↑ а б в г Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 70. — ISBN 978-2-221-06888-5
  5. ↑ https://mormonarts.lib.byu.edu/people/nathan-alterman/
  6. ↑ SNAC — 2010.
  7. ↑ נתן אלתרמן (1910–1970).
  8. ↑ а б в г д е ж и לאור, דן (2013). אלתרמן. עם עובד.
  9. ↑ http://www.alterman.org.il/LinkClick.aspx?fileticket=echEd-th2GI%3d&tabid=65&mid=455
  10. ↑ נתן אלתרמן - נקודות ציון. www.alterman.org.il. Процитовано 12 квітня 2024.
  11. ↑ Натан Альтерман // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  12. ↑ Joy Fletcher, Rebecca (2013), The Broom & the Kettle: Satire in the Cabarets of Tel Aviv, Taylor and Francis Online, doi:10.1080/0449010X.2011.10707132 (неактивний January 31, 2024){{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки із неактивним DOI станом на січень 2024 (посилання)
  13. ↑ НОВАЯ 200-ШЕКЕЛЕВАЯ КУПЮРА В ОБОРОТЕ С СЕГОДНЯШНЕГО ДНЯ. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 11 грудня 2015.
  14. ↑ מחווה לנתן אלתרמן: הקוורטט ונתן סלור.
  15. ↑ List of Bialik Prize recipients 1933–2004 (in Hebrew), Tel Aviv Municipality website (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 грудня 2007.
  16. ↑ Israel Prize Official Site – Recipients in 1968 (in Hebrew).

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Натан_Альтерман&oldid=43393874