Нельсон Акоста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Нельсон Акоста
Особові дані
Народження 12 червня 1944(1944-06-12) (75 років)
  Пасо-де-лос-Торос, Уругвай
Громадянство Flag of Uruguay.svg Уругвай
Flag of Chile.svg Чилі
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1969–1971 Уругвай «Уракан Бусео»  ? (?)
1972–1976 Уругвай «Пеньяроль»  ? (?)
1977 Чилі «Евертон» 10 (0)
1978–1981 Чилі «О'Хіггінс» 106 (3)
1982–1984 Чилі «Фернандес Віаль»  ? (?)
1984 Чилі «Лота Швагер»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1971–1976 Уругвай Уругвай 5 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1984–1988 Чилі «Фернандес Віаль»
1988–1991 Чилі «О'Хіггінс»
1992 Чилі «Уніон Еспаньйола»
1992 Мексика «Крус Асуль»
1993 Чилі Чилі
1993–1996 Чилі «Уніон Еспаньйола»
1996–2000 Чилі Чилі
2002–2003 Чилі «Кобрелоа»
2003–2004 Болівія Болівія
2004–2005 Чилі «Кобрелоа»
2005–2007 Чилі Чилі
2007–2010 Чилі «Евертон»
2011–2012 Чилі «Кобрелоа»
2012–2014 Еквадор «Депортіво Кіто»
2014 Чилі «Евертон»
2014–2015 Чилі «Депортес Ікіке»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Нельсон Акоста (ісп. Nelson Acosta, нар. 12 червня 1944, Пасо-де-лос-Торос) — уругвайський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри у 1984 році він прийняв чилійське громадянство і став футбольним тренером.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1969 року виступами за команду клубу «Уракан Бусео», в якій провів два сезони. Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Пеньяроль», до складу якого приєднався 1972 року. Відіграв за команду з Монтевідео наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. За цей час він тричі поспіль став з командою чемпіоном Уругваю у 1973, 1974 і 1975 роках, а також тричі доходив до півфіналу Кубка Лібертадорес (1972, 1974 і 1976).

1977 року відправився до Чилі, де спочатку недовго пограв за «Евертон» (Вінья-дель-Мар), а потім тривалий час з 1978 по 1981 рік грав за «О'Хіггінс», а закінчував у клубах «Фернандес Віаль» та «Лота Швагер».

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

1971 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Уругваю. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у формі головної команди країни 5 матчів.

У складі збірної був учасником Кубка Америки 1975 року, де зайняв з командою четверте місце.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

У 1984 році отримав громадянство Чилі, очоливши тренерський штаб клубу «Фернандес Віаль», де пропрацював по 1988 рік, після чого протягом 1988—1991 тренував «О'Хіггінс».

З 1992 по 1996 рік (з невеликими перервами на роботу з мексиканським клубом перервами «Крус Асуль» та збірної Чилі) тренував клуб «Уніон Еспаньйола», з яким виграв Кубок Чилі у 1992 і 1993 роках, а також став чвертьфіналістом Кубка Лібертадорес 1994 року.

1996 року знову став головним тренером збірної Чилі, яку наступного року повіз на розіграш Кубка Америки 1997 року у Болівії. Втім на турнірі чилійці провалились, програвши усі три гри у групі. Тим не менш Акості вдалося із зірковою парою нападників Іван СамораноМарсело Салас вивести Чилі на чемпіонату світу 1998 року у Франції, після 16-річної перерви. На «мундіалі» чилійцям вдалося вийти з групи вперше з часів домашнього чемпіонату 1962 року, зігравши усі три гри внічию, але у 1/8 фіналу збірна Чилі була розбита майбутніми фіналістами турніру бразильцями (1:4)[1].

Пізніше він посів з командою четверте місце на Кубку Америки 1999 року у Парагваї і здобув бронзову медаль з командою до 23 років на Олімпійських іграх 2000 року. Тим не менш, жахливі результати у відборі на чемпіонат світу 2002 року (7 очок після 10 турів) призвели до звільнення в листопаді 2000 року після домашньої поразки 0:2 від Аргентини.

2002 року Акоста очолив клуб «Кобрелоа», з яким виграв Апертуру 2003 року, після чого став головним тренером збірної Болівії, але не досягнув жодних результатів і наступного року повернувся в «Кобрелоу», вигравши з нею ще один національний чемпіонат, цього разу Клаусуру 2004 року.

2005 року Нельсон втретє став головним тренером збірної Чилі і очолював її на Кубку Америки 2007 року у Венесуелі. На турнірі чилійці зазнали дві розгромних поразки від Бразилії: спочатку 0:3 у групі, а потім 1:6 у чвертьфіналі, в результаті чого по закінченні турніру у липні Нельсон покинув посаду. Звільненню також посприяв і скандал «Puertoordazo», коли під час турніру деякі гравці збірної, в тому числі і капітан Хорхе Вальдівія, напилися і напали на працівників готелю, де вони перебували в Пуерто-Ордасі.

У вересні 2007 року очолив «Евертон» (Вінья-дель-Мар), за який колись виступав як футболіст. Клуб на той момент ішов у зоні вильоту. 3 червня 2008 року «Евертон» під керівництвом Акости став чемпіоном Чилі — вперше за 32 роки, перервавши гегемонію «Коло-Коло».

11 грудня 2010 року знову став головним тренером клубу «Кобрелоа»[2], з яким став фіналістом Клаусури 2011 року і кваліфікувався на Південноамериканський кубок 2012 року, але ще до початку турніру 2 квітня 2012 року покинув посаду через низку невдалих результатів[3].

24 травня 2012 року очолив еквадорський «Депортіво Кіто», однак 30 липня того ж року покинув клуб.

У січні 2014 року він повернувся до «Евертона» із завданням врятувати клуб від вильоту, але Акості це не вдалося, і 8 травня 2014 року він покинув клуб, після чого з кінця року і до вересня 2015 року тренував «Депортес Ікіке».

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«Пеньяроль»: 1973, 1974, 1975

Як Тренера[ред. | ред. код]

«Кобрелоа»: Апертура 2003, Клаусура 2004
«Евертон»: Апертура 2008
«Уніон Еспаньйола»: 1992, 1993

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Nelson Acosta - Chile manager. BBC. 3 May 1998. Процитовано 5 August 2014. 
  2. Nelson Acosta regresa a Calama: es el nuevo técnico de Cobreloa (Spanish). Radio Cooperativa. 11 December 2010. Архів оригіналу за 15 December 2010. 
  3. Alegría, Felipe (2 April 2012). Ahora sí: Acosta se va de Cobreloa y ya asoman nombres para reemplazarlo. Ferplei (Spanish). Процитовано 5 August 2014. 

Посилання[ред. | ред. код]