Клаудіо Боргі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Клаудіо Боргі
Клаудіо Боргі
Клаудіо Боргі
Особисті дані
Повне ім'я Клаудіо Даніель Боргі Бідос
Народження 28 вересня 1964(1964-09-28) (58 років)
  Кастелар[en], Аргентина
Зріст 181 см[1]
Вага 78 кг[1]
Громадянство  Аргентина
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1981–1987 Аргентина «Архентінос Хуніорс» 55 (9)
1987 Італія «Мілан» 0 (0)
1987–1988 →  Італія «Комо» 7 (0)
1988 Швейцарія «Ксамакс»  ? (?)
1988–1989 Аргентина «Рівер Плейт» 21 (1)
1989–1990 Бразилія «Фламенго» 6 (0)
1990–1991 Аргентина «Індепендьєнте» 12 (1)
1990–1991 Аргентина «Уніон» 7 (1)
1991 Аргентина «Уракан» 22 (1)
1992 Чилі «Коло-Коло»  ? (?)
1992–1993 Аргентина «Платенсе» 12 (0)
1993–1994 Мексика «Коррекамінос» 10 (0)
1995 Чилі «О'Хіггінс» 22 (4)
1996–1997 Чилі «Аудакс Італьяно» 20 (6)
1997–1998 Чилі «Сантьяго Вондерерз» 6 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1985–1986 Аргентина Аргентина 9 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2002–2003 Чилі «Аудакс Італьяно»
2006–2008 Чилі «Коло-Коло»
2008 Аргентина «Індепендьєнте»
2009–2010 Аргентина «Архентінос Хуніорс»
2010 Аргентина «Бока Хуніорс»
2011–2012 Чилі Чилі
2014 Аргентина «Архентінос Хуніорс»
2016 Еквадор «ЛДУ Кіто»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Кла́удіо Бо́ргі (ісп. Claudio Borghi, нар. 28 вересня 1964, Кастелар[en]) — аргентинський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Футбольний тренер року в Південній Америці (2006)[2].

Виступав, зокрема, за клуб «Архентінос Хуніорс», а також національну збірну Аргентини. У складі клубу — дворазовий чемпіон Аргентини, володар Кубка Лібертадорес та Міжамериканського кубка. У складі збірної — чемпіон світу.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1981 року виступами за команду клубу «Архентінос Хуніорс», в якій провів шість сезонів, взявши участь у 55 матчах чемпіонату. Його вважали висхідною аргентинською зіркою, порівнювали за талантом з Дієго Марадоною. Боргі з «Архентінос Хуніорс» виграв Кубок Лібертадорес в 1985 році[3], який дав право заграти за Міжконтинентальний кубок у Японії, проти «Ювентуса». Клаудіо Боргі відіграв увесь матч, але аргентинська команда зазнала поразки в серії пенальті[4].

Клаудіо Боргі в матчі за Міжконтинентальний кубок. 8 грудня 1985 року.

Відмінна гра Боргі у Міжконтинентальному кубку справила враження на президента «Мілана» Сільвіо Берлусконі, і через півтора року, 1987-го, гравець опинився в міланському клубі. Місце Боргі на полі планувалося поруч з двома голландцями — Марко ван Бастеном і Рудом Гуллітом, проте тренер Арріго Саккі, який кількома місяцями раніше завоював «Скудетто», зажадав підписання ще одного голландця — Франка Райкаарда, а оскільки за тодішніми правилами на полі дозволялося бути присутніми лише трьом іноземцям, то Боргі відправився в оренду в «Комо». Крім цього, «Сампдорія» хотіла придбати у «Мілана» Боргі, але Берлусконі відмовив, не бажаючи продавати відмінного футболіста прямому конкуренту.

Зігравши у сезоні 1987/88 тільки сім матчів за «Комо», Боргі повернувся в «Мілан», але закріпитися в команді не зміг і відправився в швейцарський «Ксамакс», перш ніж остаточно виїхати з Європи в Південну Америку.

1988 року Клаудіо повернувся на батьківщину, де недовго пограв за «Рівер Плейт», після чого знову відправився за кордон, у «Фламенго», з яким став чемпіоном Бразилії 1990 року. Того ж року півзахисник знову повернувся до Аргентини, де грав за «Індепендьєнте» (Авельянеда), «Уніон» та «Уракан».

Протягом 1992 року грав за чилійське «Коло-Коло», з яким виграв Рекопу Південної Америки та Міжамериканський кубок.

Згодом грав у складі «Платенсе» (Вісенте-Лопес) та мексиканського «Коррекаміноса», а закінчував ігрову кар'єру в Чилі, виступаючи за «О'Хіггінс» та «Аудакс Італьяно». Завершив професійну ігрову кар'єру в клубі «Сантьяго Вондерерз», за команду якого виступав протягом 1997—1998 років.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

1985 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала усього 2 роки, провів у формі головної команди країни 9 матчів, забивши 1 гол.

Клаудіо Боргі (праворуч) проти італійця Антоніо Кабріні на чемпіонату світу 1986 року

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1986 року в Мексиці, здобувши того року титул чемпіона світу.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 2002 року, очоливши тренерський штаб чилійського клубу «Аудакс Італьяно». Після цього очолював команду «Універсідад де лас Амерікас», вигравши з нею низку університетських трофеїв.

2006 року став головним тренером команди «Коло-Коло». Він привів команду до чотирьох поспіль чемпіонських титулів у Чилі й вивів клуб до фіналу Кубка Лібертадорес 2006 року, за що отримав нагороду «Футбольний тренер року в Південній Америці» в тому ж році[2].

У червні 2008 року Боргі повернулися до Аргентини, щоб стати 19-м тренером «Індепендьєнте» (Авельянеда) протягом останніх 10 років[5]. Клаудіо не вдалося домогтися високих результатів і він пішов у відставку з посади 5 жовтня 2008 року після поразки 1:0 «Уракану». Всього Боргі керував командою в 17 матчах, вигравши 4, звівши внічию 9, і програвши 4[6].

2009 року прийняв пропозицію попрацювати у клубі «Архентінос Хуніорс», і виграв з командою з Буенос-Айреса в 2010 році чемпіонат Аргентини (Клаусура), після чого вирішив залишити клуб.

21 травня 2010 року став головним тренером команди «Бока Хуніорс»[7], проте пішов у відставку вже 17 листопада, здобувши лише 17 очок з 42 можливих в 14 офіційних іграх[8].

24 лютого 2011 року він був представлений Федерацією футболу Чилі як новий тренер збірної[9], замінивши Марсело Б'єлсу. Кілька місяців по тому він керував збірною на Кубку Америки 2011 року в Аргентині, де Чилі вилетіло у чвертьфіналі після поразки від Венесуели. За це Боргі був підданий різкій критиці з боку національної преси і громадської думки.

У відборі на Чемпіонат світу 2014 року збірна під керівництвом Боргі також не показувала видатних результатів, здобувши чотири перемоги (4-2 над Перу, 2-0 над Парагваєм, 2-0 на Болівією і 2:0 проти Венесуели) і зазнавши п'ять поразок (4-1 з Аргентиною, 4-0 з Уругваєм, 3-1 з Колумбією, 3-1 з Еквадором і 2:1 знову з Аргентиною). Через це в підсумку 14 листопада 2012 року, після поразки 1:3 в товариському матчі проти Сербії Боргі був звільнений з поста тренера збірної Чилі[10].

На початку 2014 року Боргі повертається в «Архентінос Хуніорс», після відставки Рікардо Карузо Ломбарді, де мав допомогти клубу уникнути вильоту[11], але йому це не вдалося і він подав у відставку 25 жовтня того ж року.

У 2016 році недовго очолював еквадорський «ЛДУ Кіто».

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

Клаудіо Боргі під час виступів за «Комо». 1987 рік.

Національні[ред. | ред. код]

«Архентінос Хуніорс»: Метрополітано 1984, Насьйональ 1985
«Фламенго»: 1990

Міжнародні[ред. | ред. код]

«Архентінос Хуніорс»: 1985
«Архентінос Хуніорс»: 1986
«Коло-Коло»: 1992
«Коло-Коло»: 1992

Збірна[ред. | ред. код]

Аргентина: 1986

Як тренера[ред. | ред. код]

Клаудіо Боргі раом з іншими легендарними південноамериканським футболістами. 2011 рік.

Аматорські[ред. | ред. код]

  • Чемпіон Спортивної асоціації університетів Чилі: 2003 (Метрополітано), 2004 (Метрополітано), 2004 (Насьйональ), 2005
  • Чемпіон Торнео Уніліга: 2004
  • Чемпіон Південної Америки серед університетів на Кубку Американської інтеграції: 2004
  • Чемпіон Копа Андіна: 2005
  • Володар Кубка Бернардо О'Гіггінса: 2005

Професійні[ред. | ред. код]

«Коло-Коло»: Апертура 2006, Клаусура 2006, Апертура 2007, Клаусура 2007.
«Архентінос Хуніорс»: Клаусура 2010

Особисті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Panini, ред. (2012). Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012. Vol. 4 (1987-1988). с. 31. 
  2. ↑ а б в Claudio Borghi el mejor técnico[недоступне посилання]
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 9 січня 2014. Процитовано 15 серпня 2017. 
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 15 серпня 2017. 
  5. ↑ ESPNsoccernet – Global – Borghi the latest to try reviving Independiente. Архів оригіналу за 5 жовтня 2012. Процитовано 15 серпня 2017. 
  6. ↑ Dijo basta – Futbolargentino – ESPN Deportes. Архів оригіналу за 3 Березня 2016. Процитовано 15 Серпня 2017. 
  7. ↑ Yo no sé por qué me trajeron acá... (Spanish). Diario Olé. 20 травня 2010. Архів оригіналу за 29 квітня 2011. Процитовано 26 травня 2010. 
  8. ↑ El decepcionante adiós de Borghi (Spanish). Cancha Llena. Архів оригіналу за 30 квітня 2011. Процитовано 17 листопада 2010. 
  9. ↑ Borghi ya es el técnico de la selección chilena. Архів оригіналу за 30 липня 2011. Процитовано 15 серпня 2017. 
  10. ↑ Claudio Borghi dejó de ser el entrenador de la selección chilena. Архів оригіналу за 4 Березня 2016. Процитовано 15 Серпня 2017. 
  11. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 Серпня 2017. Процитовано 15 Серпня 2017. 

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Клаудіо Боргі
Аргентина
1 Браво (в) (к) • 2 Сільва • 3 Понсе • 4 Ісла • 5 Контрерас • 6 Кармона • 7 Санчес • 8 Відаль • 9 Суасо • 10 Вальдівія • 11 Хіменес • 12 Пінто (в) • 13 Естрада • 14 Фернандес • 15 Босежур • 16 Ф'єрро • 17 Медель • 18 Хара • 19 Муньйос • 20 Мільяр • 21 Гутьєррес • 22 Паредес • 23 Гарсес (в) • Тренер: Клаудіо Боргі
Чилі
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Клаудіо_Боргі&oldid=37529581