Хуан-Альберто Скьяффіно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ф
Хуан-Альберто Скьяффіно
Schiaffino e Rivera.jpg
Скьяффіно (ліворуч) та Джанні Рівера у 1960 році.
Особові дані
Народження 28 липня 1925(1925-07-28)
  Монтевідео, Уругвай
Смерть 13 листопада 2002(2002-11-13) (77 років)
  Монтевідео, Уругвай
Зріст 185 см
Вага 69 кг
Громадянство Flag of Uruguay.svg Уругвай
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1937–?
?–?
Уругвай «Олімпія»
Уругвай «Насьйональ»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1943–1954 Уругвай «Пеньяроль» 227 (88)
1954–1960 Італія «Мілан» 149 (47)
1960–1962 Італія «Рома» 39 (3)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1946–1954 Уругвай Уругвай 21 (8)
1954–1958 Італія Італія 4 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1974–1975 Уругвай Уругвай
1975–1976 Уругвай «Пеньяроль»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Хуан-Альберто Скьяффіно (ісп. Juan Alberto Schiaffino, нар. 28 липня 1925, Монтевідео — пом. 13 листопада 2002, Монтевідео) — уругвайський та італійський футболіст, який виступав на позиції нападника та півзахисника. Чемпіон світу 1950 року у складі збірної Уругваю. П'ятиразовий чемпіон Уругваю. Триразовий чемпіон Італії. Найвеличніший футболіст Уругваю всіх часів[1][2]. Після чемпіонату світу 1954 року Скьяффіно переїхав до Італії, де отримав італійське громадянство та виступав за збірну цієї країни. Після закінчення кар'єри футболіста працював тренером, очолювавши збірну Уругваю та рідний «Пеньяроль».

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

Народився 28 липня 1925 року в місті Монтевідео в родині італійських емігрантів. З юнацьких команд грав на ролі інсайда, чому сприяла достатньо крихка статура гравця. Однак сам «Маленький маестро», як прозвали гравця після появи в основі «Пеньяроля», завжди любив підключатися на вістрі атаки і крім передач на нападників завжди багато забивав сам.

Вже в 20 років Скьяффіно став найкращим бомбардиром чемпіонату Уругваю, допомігши «Пеньяролю стати чемпіоном країни». 1949 року Скьяффіно з командою вдруге виграв чемпіонат країни, не програвши жодного матчу в турнірі.

Після цього команда разом зі Скьяффіно ставала чемпіоном Уругваю у 1951, 1953 та 1954 роках. Хуан-Альберто, який провів у «Пеньяролі» дев'ять сезонів, взяв участь у 227 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Пеньяроля», був основним гравцем команди і одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,39 голу за гру першості.

Після чемпіонату світу 1054 року італійський «Мілан» придбав футболіста за рекордну на той момент суму в 72 000 фунтів стерлінгів. З «Міланом» Скьяффіно неодноразово ставав чемпіоном Італії, доходив до фіналу Кубка чемпіонів в 1958 році, але, незважаючи на чудовий сольний гол уругвайця, «Мілан» все-таки поступився мадридському «Реалу» з рахунком 2:3.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Рома», за команду якого виступав протягом 1960–1962 років і виборовши в останньому сезоні титул володаря Кубка ярмарків.

Виступи за збірні[ред.ред. код]

10 січня 1946 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Уругваю на Кубку Ріу-Бранку проти збірної Бразилії (1:1).

У вирішальному матчі чемпіонату світу 1950 проти Бразилії Скьяффіно діяв на позиції відтягнутого центрального форварда. Хуан виступив як основного диригента атак Селесте

1950 року Скьяффіно по-справжньому голосно заявив про себе на міжнародному рівні, коли в Сан-Паулу уругвайці на тому ж турнірі в чудовому стилі обіграли збірну Бразилії з рахунком 4:3, а Хуан-Альберто забив один із м'ячів.

На чемпіонаті світу 1950 року у Бразилії кістяк збірної становили гравці «Пеньяроля», хоча сам Скьяффіно не вважався перед початком турніру безумовним лідером команди. Проте перший же матч проти збірної Болівії розставив все по місцях. У єдиному матчі групового турніру уругвайці розгромили андців з рахунком 8:0. Хоча за офіційною статистикою ФІФА на рахунку Скьяффіно числиться дубль, а хет-триком відзначився Оскар Омар Мігес, роль в забитих голах Скьяффіно була настільки велика, що й через кілька десятиліть в деяких статистичних джерелах на його рахунку було зазначено 4 або навіть 5 голів. Завдяки перемозі «Селесте» вийшло у фінальну групу, де в перших двох матчах зіграла зі Швецією та Іспанією. А вирішальний матч був Мараканасо.

Збірна Уругваю — чемпіон світу 1950 року. Скьяффіно сидить третій праворуч (перед Рубеном Мораном та тренером Ернесто Фіголі).

У цьому матчі Скьяффіно став героєм, зрівнявши рахунок. У підсумку Уругвай у фантастичному матчі переміг Бразилію і став вдруге чемпіоном світу.

На наступному чемпіонаті світу у Швейцарії Скьяффіно знову блищав, проте Уругвай посів у підсумку всього 4-е місце, поступившись збірній Угорщини в півфіналі та збірній Австрії в матчі за 3-тє місце. Цей матч став останнім для Скьяффіно у футболці збірної Уругваю. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у формі головної команди країни 21 матч, забивши 8 голів.

Після чемпіонату світу 1954 року Скьяффіно переїхав до Італії, де отримав італійське громадянство та почав виступати за збірну цієї країни. 5 грудня того ж року дебютував у складі «скуадри адзурри» в товариському матчі проти збірної Аргентини (2:0). Проте закріпитись в складі італійської збірної Хуан-Альберто не зумів, зігравши за п'ять років лише у чотирьох матчах збірної.

Кар'єра тренера[ред.ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після тривалої перерви, 1974 року, очоливши тренерський штаб збірної Уругваю. Очолював команду на Кубку Америки 1975 року, де збірна поділила з бразильцями 3-4 місце.

Після цього очолював рідний «Пеньяроль», але також не досяг значних успіхів, після чого вирішив завершити з футболом і стати підприємцем.

Помер 13 листопада 2002 року на 78-му році життя у Монтевідео[3].

Статистика виступів[ред.ред. код]

Статистика клубних виступів[ред.ред. код]

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1945 Уругвай «Пеньяроль»[4][5] ПД 0 0 ? ? ? ? ? ? ? ? ? 0 0
1946 ПД 23 13 ? ? ? ? ? ? ? ? ? 23 13
1947 ПД 19 5 ? ? ? ? ? ? ? ? ? 19 5
1948 ПД 24 11 ? ? ? ? ? ? ? ? ? 24 11
1949 ПД 31 13 ? ? ? ? ? ? ? ? ? 31 13
1950 ПД 16 7 ? ? ? ? ? ? ? ? ? 16 7
1951 ПД 34 9 ? ? ? ? ? ? ? ? ? 34 9
1952 ПД 38 20 ? ? ? ? ? ? ? ? ? 38 20
1953 ПД 34 7 ? ? ? ? ? ? ? ? ? 34 7
1954[6] ПД 8 3 ? ? ? ? ? ? ? ? ? 8 3
Усього за «Пеньяроль» 227 88 ? ? ? ? ? ? 227 88
1954-55 Італія «Мілан»[7] A 27 15 ЛК 1 28 15
1955-56 A 29 16 КЧ 6 3 ЛК 2 3 37 22
1956-57 A 29 9 ЛК 29 9
1957-58 A 17 3 КІ 3 2 КЧ 6 5 26 10
1958-59 A 27 2 КІ 2 КД 29 2
1959-60 A 20 2 КІ КЧ 1 КД 1 22 2
Усього за «Мілан» 149 47 5 2 13 8 4 3 171 60
1960-61 Італія «Рома» A 29 3 КІ 1 КЯ 7 37 3
1961-62 A 10 КІ КЯ КД+КДС 10 -
Усього за «Рому» 39 3 1 7 47 3
Усього 415 138 6 2 20 8 4 3 445 151

Статистика виступів за збірну[ред.ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — Уругвай Уругвай
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
10-1-1946 Монтевідео Уругвай Уругвай 1 – 1 Бразилія Бразилія Кубок Ріу-Бранку - Вийшов на заміну на 78-ій хвилині 78'
1-4-1947 Ріо-де-Жанейро Бразилія Бразилія 3 – 2 Уругвай Уругвай Кубок Ріу-Бранку -
11-4-1948 Монтевідео Уругвай Уругвай 4 – 2 Бразилія Бразилія Кубок Ріу-Бранку -
30-4-1950 Ріо-де-Жанейро Парагвай Парагвай 2 – 3 Уругвай Уругвай Copa Trompowski -
6-5-1950 Сан-Паулу Бразилія Бразилія 3 – 4 Уругвай Уругвай Кубок Ріу-Бранку 1
14-5-1950 Ріо-де-Жанейро Бразилія Бразилія 3 – 2 Уругвай Уругвай Кубок Ріу-Бранку -
18-5-1950 Ріо-де-Жанейро Бразилія Бразилія 1 – 0 Уругвай Уругвай Кубок Ріу-Бранку -
2-7-1950 Белу-Оризонті Болівія Болівія 0 – 8 Уругвай Уругвай ЧС 1950 - 1-й етап 2
9-7-1950 Сан-Паулу Іспанія Іспанія 2 – 2 Уругвай Уругвай ЧС 1950 - фінальна група -
13-7-1950 Сан-Паулу Швеція Швеція 2 – 3 Уругвай Уругвай ЧС 1950 - фінальна група -
16-7-1950 Ріо-де-Жанейро Бразилія Бразилія 1 – 2 Уругвай Уругвай ЧС 1950 - фінальна група 1
31-5-1953 Монтевідео Уругвай Уругвай 2 – 1 Англія Англія товариський матч -
10-4-1954 Монтевідео Уругвай Уругвай 1 – 4 Парагвай Парагвай товариський матч -
18-4-1954 Асунсьйон Парагвай Парагвай 1 – 1 Уругвай Уругвай товариський матч -
23-5-1954 Лозанна Швейцарія Швейцарія 3 – 3 Уругвай Уругвай товариський матч 1
5-6-1954 Саарбрюкен Саар Саар 1 – 7 Уругвай Уругвай товариський матч 1
16-6-1954 Берн Чехія Чехія 0 – 2 Уругвай Уругвай ЧС 1954 - 1-й етап 1
19-6-1954 Базель Шотландія Шотландія 0 – 7 Уругвай Уругвай ЧС 1954 - 1-й етап -
26-6-1954 Базель Англія Англія 2 – 4 Уругвай Уругвай ЧС 1954 - чвертьфінал 1
30-6-1954 Лозанна Угорщина Угорщина 4 – 2 Уругвай Уругвай ЧС 1954 - півфінал -
3-7-1954 Цюрих Австрія Австрія 3 – 1 Уругвай Уругвай ЧС 1954 - за 3-тє місце -
Усього Матчів 21 Голів 8
 Статистика матчів і голів за збірну — Італія Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
5-12-1954 Рим Італія Італія 2 – 0 Аргентина Аргентина товариський матч -
4-12-1957 Белфаст Північна Ірландія Північна Ірландія 2 – 2 Італія Італія товариський матч -
22-12-1957 Мілан Італія Італія 3 – 0 Португалія Португалія Відбір до ЧС 1958 -
15-1-1958 Белфаст Північна Ірландія Північна Ірландія 2 – 1 Італія Італія Відбір до ЧС 1958 -
Усього Матчів 4 Голів 0

Титули і досягнення[ред.ред. код]

Внутрішні[ред.ред. код]

«Пеньяроль»: 1945, 1949, 1951, 1953, 1954
«Мілан»: 1954-55, 1956-57, 1958-59

Міжнародні[ред.ред. код]

«Мілан»: 1956
«Рома»: 1960-61

Збірна[ред.ред. код]

Уругвай: 1950

Примітки[ред.ред. код]

  1. Некролог. Коммерсантъ № 207 (2576). 15 ноября 2002. Архів оригіналу за 2012-02-21. Процитовано 2010-08-14. 
  2. По версии World Soccer
  3. Farewell to a big one. LR21. 15 November 2002.  (ісп.)
  4. Career Stats: Juan Schiaffino
  5. Відсутні дані по кубковим матчам
  6. Тільки перша половина сезону
  7. Forza Milan!, dicembre 2002, p. 34.

Посилання[ред.ред. код]