Хуан-Альберто Скьяффіно

Хуан-Альберто Скьяффіно
Хуан-Альберто Скьяффіно
	Скьяффіно (ліворуч) та Джанні Рівера у 1960 році.
Особисті дані
Народження	28 липня 1925
	Монтевідео, Уругвай
Смерть	13 листопада 2002 (77 років)
	Монтевідео, Уругвай
Поховання	Cementerio del Buceod
Зріст	185 см
Вага	69 кг
Громадянство	Уругвай; Італія
Позиція	півзахисник
Юнацькі клуби
1937–?; ?–?	«Олімпія»; «Насьйональ»
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті. ** Тільки на посаді головного тренера.
	Хуан-Альберто Скьяффіно у Вікісховищі

Хуан-Альберто Скьяффіно (ісп. Juan Alberto Schiaffino, нар. 28 липня 1925, Монтевідео — пом. 13 листопада 2002, Монтевідео) — уругвайський та італійський футболіст, який виступав на позиції нападника та півзахисника. Чемпіон світу 1950 року у складі збірної Уругваю. П'ятиразовий чемпіон Уругваю. Триразовий чемпіон Італії. Найвеличніший футболіст Уругваю всіх часів^[1]^[2]. Після чемпіонату світу 1954 року Скьяффіно переїхав до Італії, де отримав італійське громадянство та виступав за збірну цієї країни. Після закінчення кар'єри футболіста працював тренером, очолювавши збірну Уругваю та рідний «Пеньяроль».

Клубна кар'єра

Народився 28 липня 1925 року в місті Монтевідео в родині італійських емігрантів. З юнацьких команд грав на ролі інсайда, чому сприяла достатньо крихка статура гравця. Однак сам «Маленький маестро», як прозвали гравця після появи в основі «Пеньяроля», завжди любив підключатися на вістрі атаки і крім передач на нападників завжди багато забивав сам.

Вже в 20 років Скьяффіно став найкращим бомбардиром чемпіонату Уругваю, допомігши «Пеньяролю стати чемпіоном країни». 1949 року Скьяффіно з командою вдруге виграв чемпіонат країни, не програвши жодного матчу в турнірі.

Після цього команда разом зі Скьяффіно ставала чемпіоном Уругваю у 1951, 1953 та 1954 роках. Хуан-Альберто, який провів у «Пеньяролі» дев'ять сезонів, взяв участь у 227 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Пеньяроля», був основним гравцем команди і одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,39 голу за гру першості.

Після чемпіонату світу 1054 року італійський «Мілан» придбав футболіста за рекордну на той момент суму в 72 000 фунтів стерлінгів. З «Міланом» Скьяффіно неодноразово ставав чемпіоном Італії, доходив до фіналу Кубка чемпіонів в 1958 році, але, незважаючи на чудовий сольний гол уругвайця, «Мілан» все-таки поступився мадридському «Реалу» з рахунком 2:3.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Рома», за команду якого виступав протягом 1960–1962 років і виборовши в останньому сезоні титул володаря Кубка ярмарків.

Виступи за збірні

10 січня 1946 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Уругваю на Кубку Ріу-Бранку проти збірної Бразилії (1:1).

1950 року Скьяффіно по-справжньому голосно заявив про себе на міжнародному рівні, коли в Сан-Паулу уругвайці на тому ж турнірі в чудовому стилі обіграли збірну Бразилії з рахунком 4:3, а Хуан-Альберто забив один із м'ячів.

На чемпіонаті світу 1950 року у Бразилії кістяк збірної становили гравці «Пеньяроля», хоча сам Скьяффіно не вважався перед початком турніру безумовним лідером команди. Проте перший же матч проти збірної Болівії розставив все по місцях. У єдиному матчі групового турніру уругвайці розгромили андців з рахунком 8:0. Хоча за офіційною статистикою ФІФА на рахунку Скьяффіно числиться дубль, а хет-триком відзначився Оскар Омар Мігес, роль в забитих голах Скьяффіно була настільки велика, що й через кілька десятиліть в деяких статистичних джерелах на його рахунку було зазначено 4 або навіть 5 голів. Завдяки перемозі «Селесте» вийшло у фінальну групу, де в перших двох матчах зіграла зі Швецією та Іспанією. А вирішальний матч був Мараканасо.

У цьому матчі Скьяффіно став героєм, зрівнявши рахунок. У підсумку Уругвай у фантастичному матчі переміг Бразилію і став вдруге чемпіоном світу.

На наступному чемпіонаті світу у Швейцарії Скьяффіно знову блищав, проте Уругвай посів у підсумку всього 4-е місце, поступившись збірній Угорщини в півфіналі та збірній Австрії в матчі за 3-тє місце. Цей матч став останнім для Скьяффіно у футболці збірної Уругваю. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у формі головної команди країни 21 матч, забивши 8 голів.

Після чемпіонату світу 1954 року Скьяффіно переїхав до Італії, де отримав італійське громадянство та почав виступати за збірну цієї країни. 5 грудня того ж року дебютував у складі «скуадри адзурри» в товариському матчі проти збірної Аргентини (2:0). Проте закріпитись в складі італійської збірної Хуан-Альберто не зумів, зігравши за п'ять років лише у чотирьох матчах збірної.

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після тривалої перерви, 1974 року, очоливши тренерський штаб збірної Уругваю. Очолював команду на Кубку Америки 1975 року, де збірна поділила з бразильцями 3-4 місце.

Після цього очолював рідний «Пеньяроль», але також не досяг значних успіхів, після чого вирішив завершити з футболом і стати підприємцем.

Помер 13 листопада 2002 року на 78-му році життя у Монтевідео^[3].

Статистика виступів

Статистика клубних виступів

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
Сезон	Команда	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
1945	«Пеньяроль»^[4]^[5]	ПД	0	0	?	?	?	?	?	?	?	?	?	0	0
1946		ПД	23	13	?	?	?	?	?	?	?	?	?	23	13
1947		ПД	19	5	?	?	?	?	?	?	?	?	?	19	5
1948		ПД	24	11	?	?	?	?	?	?	?	?	?	24	11
1949		ПД	31	13	?	?	?	?	?	?	?	?	?	31	13
1950		ПД	16	7	?	?	?	?	?	?	?	?	?	16	7
1951		ПД	34	9	?	?	?	?	?	?	?	?	?	34	9
1952		ПД	38	20	?	?	?	?	?	?	?	?	?	38	20
1953		ПД	34	7	?	?	?	?	?	?	?	?	?	34	7
1954^[6]		ПД	8	3	?	?	?	?	?	?	?	?	?	8	3
Усього за «Пеньяроль»			227	88		?	?		?	?		?	?	227	88
1954-55	«Мілан»^[7]	A	27	15	—	—	—	—	—	—	ЛК	1	—	28	15
1955-56		A	29	16	—	—	—	КЧ	6	3	ЛК	2	3	37	22
1956-57		A	29	9	—	—	—	—	—	—	ЛК	—	—	29	9
1957-58		A	17	3	КІ	3	2	КЧ	6	5	—	—	—	26	10
1958-59		A	27	2	КІ	2	—	—	—	—	КД	—	—	29	2
1959-60		A	20	2	КІ	—	—	КЧ	1	—	КД	1	—	22	2
Усього за «Мілан»			149	47		5	2		13	8		4	3	171	60
1960-61	«Рома»	A	29	3	КІ	1	—	КЯ	7	—	—	—	—	37	3
1961-62	«Рома»	A	10	—	КІ	—	—	КЯ	—	—	КД+КДС	—	—	10	-
Усього за «Рому»			39	3		1	—		7	—		—	—	47	3
Усього			415	138		6	2		20	8		4	3	445	151

Статистика виступів за збірну

Статистика матчів і голів за збірну — Уругвай

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
10-1-1946	Монтевідео	Уругвай	1 – 1	Бразилія	Кубок Ріу-Бранку	-	78'
1-4-1947	Ріо-де-Жанейро	Бразилія	3 – 2	Уругвай	Кубок Ріу-Бранку	-
11-4-1948	Монтевідео	Уругвай	4 – 2	Бразилія	Кубок Ріу-Бранку	-
30-4-1950	Ріо-де-Жанейро	Парагвай	2 – 3	Уругвай	Copa Trompowski	-
6-5-1950	Сан-Паулу	Бразилія	3 – 4	Уругвай	Кубок Ріу-Бранку	1
14-5-1950	Ріо-де-Жанейро	Бразилія	3 – 2	Уругвай	Кубок Ріу-Бранку	-
18-5-1950	Ріо-де-Жанейро	Бразилія	1 – 0	Уругвай	Кубок Ріу-Бранку	-
2-7-1950	Белу-Оризонті	Болівія	0 – 8	Уругвай	ЧС 1950 - 1-й етап	2
9-7-1950	Сан-Паулу	Іспанія	2 – 2	Уругвай	ЧС 1950 - фінальна група	-
13-7-1950	Сан-Паулу	Швеція	2 – 3	Уругвай	ЧС 1950 - фінальна група	-
16-7-1950	Ріо-де-Жанейро	Бразилія	1 – 2	Уругвай	ЧС 1950 - фінальна група	1
31-5-1953	Монтевідео	Уругвай	2 – 1	Англія	товариський матч	-
10-4-1954	Монтевідео	Уругвай	1 – 4	Парагвай	товариський матч	-
18-4-1954	Асунсьйон	Парагвай	1 – 1	Уругвай	товариський матч	-
23-5-1954	Лозанна	Швейцарія	3 – 3	Уругвай	товариський матч	1
5-6-1954	Саарбрюкен	Саар	1 – 7	Уругвай	товариський матч	1
16-6-1954	Берн	Чехія	0 – 2	Уругвай	ЧС 1954 - 1-й етап	1
19-6-1954	Базель	Шотландія	0 – 7	Уругвай	ЧС 1954 - 1-й етап	-
26-6-1954	Базель	Англія	2 – 4	Уругвай	ЧС 1954 - чвертьфінал	1
30-6-1954	Лозанна	Угорщина	4 – 2	Уругвай	ЧС 1954 - півфінал	-
3-7-1954	Цюрих	Австрія	3 – 1	Уругвай	ЧС 1954 - за 3-тє місце	-
Усього		Матчів	21		Голів	8

Статистика матчів і голів за збірну — Італія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи
5-12-1954	Рим	Італія	2 – 0	Аргентина	товариський матч	-
4-12-1957	Белфаст	Північна Ірландія	2 – 2	Італія	товариський матч	-
22-12-1957	Мілан	Італія	3 – 0	Португалія	Відбір до ЧС 1958	-
15-1-1958	Белфаст	Північна Ірландія	2 – 1	Італія	Відбір до ЧС 1958	-
Усього		Матчів	4		Голів	0

Титули і досягнення

Внутрішні

Чемпіон Уругваю (5):

«Пеньяроль»: 1945, 1949, 1951, 1953, 1954

Чемпіон Італії (3):

«Мілан»: 1954-55, 1956-57, 1958-59

Міжнародні

Володар Латинського кубка (1):

«Мілан»: 1956

Володар Кубка ярмарків (1):

«Рома»: 1960-61

Найкращий бомбардир Латинського кубка (1):

«Мілан»: 1956 (3 голи)

Збірна

Чемпіон світу (1):

Уругвай: 1950

4-е місце чемпіонату світу (1):

Уругвай: 1954

Примітки

↑ Некролог. Коммерсантъ № 207 (2576). 15 ноября 2002. Архів оригіналу за 21 лютого 2012. Процитовано 14 серпня 2010.
↑ По версии World Soccer
↑ Farewell to a big one. LR21. 15 листопада 2002. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 5 липня 2014. (ісп.)
↑ Career Stats: Juan Schiaffino
↑ Відсутні дані по кубковим матчам
↑ Тільки перша половина сезону
↑ Forza Milan!, dicembre 2002, p. 34.

Посилання

Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії. [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] (італ.)
Дані про гравця в «Енциклопедії футболу». [Архівовано 18 вересня 2018 у Wayback Machine.] (італ.)
Хуан-Альберто Скьяффіно на сайті National-Football-Teams.com (англ.)

[1] Некролог. Коммерсантъ № 207 (2576). 15 ноября 2002. Архів оригіналу за 21 лютого 2012. Процитовано 14 серпня 2010.

[2] По версии World Soccer

[3] Farewell to a big one. LR21. 15 листопада 2002. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 5 липня 2014. (ісп.)

[4] Career Stats: Juan Schiaffino

[5] Відсутні дані по кубковим матчам

[6] Тільки перша половина сезону

[forzamilan-7] Forza Milan!, dicembre 2002, p. 34.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]