Непентес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Непентес
Глек Непентесу Едвардса (Nepenthes edwardsiana)
Глек Непентесу Едвардса (Nepenthes edwardsiana)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Покритонасінні (Angiospermae)
Клас: Евдикоти (Eudicota)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Непентесові (Nepenthaceae)
Dumort., 1829[1]
Рід: Непентес (Nepenthes)
L., 1753
Синоніми
*Anurosperma Hallier
  • Bandura Adans.
  • Phyllamphora Lour.
Посилання
Вікісховище: Nepenthes
EOL: 60885
IPNI: 27878-1
ITIS: 564924
NCBI: 4375

Непентес (Nepenthes L.) — рід хижих рослин із родини непентесових (Nepenthaceae), які характеризуються утворенням заповнених травними соками специфічних глечиків-пасток на кінцях листків. Загалом налічується 120–130 видів Непентесів, поширених на території Південно-Східної Азії, західної Океанії, північної Австралії та на Мадагаскарі. Непентеси пасивно полюють на комах, павуків, дрібних ссавців. Види роду мають тісні симбіотичні взаємини з окремими видами термітів, мурашок та ссавців. З Непентесами асоційована особлива фауна непентобіонтів — видоспецифічна для рослин група тварин, які заселяють її глеки та листя, бувши винятково коменсалами.

Морфологічна характеристика[ред. | ред. код]

Види Nepenthes зазвичай складаються з неглибокої кореневої системи та лежачого чи виткого стебла, часто кілька метрів завдовжки (окремі види до 15 метрів або й більше) і зазвичай 1 см або менше в діаметрі, хоча воно може бути товщим у деяких видів (наприклад, N. bicalcarata, до 3.5 см у діаметрі). На стеблах виникають чергові мечоподібні листки з цілісними краями. Розширення середньої жилки (вусика), яке у деяких видів допомагає лазити, виступає з кінчика листа; на кінці вусика утворюється глечик. Глечик починається як маленький бутон і поступово розширюється, утворюючи пастку у формі кулі або труби[2].

Пастка містить рідину власного виробництва рослини, яка може бути водянистою чи більш в’язкою, і використовується для втоплення здобичі. Ця рідина містить в’язкопружні біополімери, які можуть мати вирішальне значення для утримання комах у пастках багатьох видів. В’язкопружна рідина в глечиках особливо ефективна для утримання крилатих комах[3]. Ефективність уловлювання цієї рідини залишається високою, навіть якщо її значно розбавити водою, як це неминуче відбувається у вологих умовах[4]. Нижня частина пастки містить залози, які поглинають поживні речовини зі спійманої здобичі. Уздовж верхньої внутрішньої частини пастки є гладке воскове покриття, яке робить втечу здобичі майже неможливою. Навколо входу в пастку розташована структура, яка називається перистомою («губа»), яка слизька і часто досить різнобарвна, приваблює здобич, але пропонує невпевнену опору[5]. Види Nepenthes зазвичай утворюють два типи глечиків, відомих як диморфізм листя. Біля основи рослини розташовані великі нижні пастки, які зазвичай сидять на землі. Верхні або повітряні глечики зазвичай менші, по-різному забарвлені та мають відмінні риси від нижніх. Ці верхні глечики зазвичай утворюються, коли рослина досягає зрілості і росте вище. У деяких видів (наприклад, N. rafflesiana) різну здобич можуть залучати два типи глечиків. Ця різноманітна морфологія також часто ускладнює ідентифікацію видів[2].

Здобич зазвичай складається з комах, але найбільші види (наприклад, N. rajah і N. rafflesiana) іноді можуть ловити дрібних хребетних, таких як «жаби, птахи та дрібні ссавці»[6][7]. Квітки в суцвіттях або рідше в волотях з чоловічими і жіночими квітками на окремих рослинах. Три види мають симбіотичні стосунки з землерийками, які їдять нектар, що виробляється рослиною, і випорожнюються в глечики, забезпечуючи цінні поживні речовини[8].

Непентес запилюється комахами, передусім це мухи (включаючи мокриць, мошок і комарів), міль, оси та метелики[9]. Їх запах може варіюватися від солодкого до затхлого або грибного[10].

Рід цитологічно диплоїдний, усі досліджені види мають число хромосом 2n=80[11][12]. Вважається, що це високе число відображає палеополіплоїдію (ймовірно, 8x або 16x)[12][13][14][15].

Культивування[ред. | ред. код]

Непентес можна вирощувати в теплицях. Більш легкі види включають N. alata, N. ventricosa, N. khasiana, N. sanguinea. Ці чотири види є високогірними (N. alata має як низинні, так і високогірні форми), деякі види легких низин — N. rafflesiana, N. bicalcarata, N. mirabilis, N. hirsuta[16]. Обидві форми найкраще реагують на дощову воду, яскраве світло, добре дреноване середовище, хороша циркуляція повітря та відносно висока вологість, хоча легші види, такі як N. alata, можуть адаптуватися до середовищ із меншою вологістю. Високогірні види повинні мати нічне охолодження, щоб процвітати в довгостроковій перспективі. Хімічні добрива краще використовувати малої міцності. Час від часу годування замороженими (розмороженими перед використанням) цвіркунами може бути корисним[17][18].

Рослини можна розмножувати насінням, живцями та культурою тканин. Насіння зазвичай висівають на вологий подрібнений сфагновий мох або на стерильні культуральні середовища рослинної тканини після їх належної дезінфекції. Насіння зазвичай стає нежиттєздатним незабаром після збирання, тому насіння зазвичай не є кращим способом розмноження. Укорінювати живці можна у вологому сфагновому моху в поліетиленовому пакеті або ємності з високою вологістю і помірним освітленням. Вони можуть почати вкорінюватися через один-два місяці та почати формувати глечики приблизно через шість місяців. Зараз культура тканин використовується в комерційних цілях і допомагає скоротити збір диких рослин, а також робить багато рідкісних видів доступними для любителів за розумними цінами. Види Nepenthes вважаються зникаючими або такими, що перебувають під загрозою зникнення, і всі вони внесені до Додатку II CITES, за винятком N. rajah і N. khasiana, які перераховані в Додатку I CITES[19].

Види[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Angiosperm Phylogeny Group (2009). An update of the Angiosperm Phylogeny Group classification for the orders and families of flowering plants: APG III (PDF). Botanical Journal of the Linnean Society. 161 (2): 105—121. doi:10.1111/j.1095-8339.2009.00996.x. Процитовано 6 липня 2013.
  2. ↑ а б Barthlott, W.; Porembski, S.; Seine, R.; Theisen, I. 2007. The Curious World of Carnivorous Plants. Portland, Oregon: Timber Press.
  3. ↑ Bonhomme, V. (2011). Slippery or sticky? Functional diversity in the trapping strategy of Nepenthes carnivorous plants. New Phytologist. 191 (2): 545—554. doi:10.1111/j.1469-8137.2011.03696.x. PMID 21434933.
  4. ↑ Gaume, L.; Forterre, Y. (2007). A viscoelastic deadly fluid in carnivorous pitcher plants. PLOS ONE. 2 (11): e1185. Bibcode:2007PLoSO...2.1185G. doi:10.1371/journal.pone.0001185. PMC 2075164. PMID 18030325.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  5. ↑ Moran, J.A. (2010). The carnivorous syndrome in Nepenthes pitcher plants. Plant Signaling & Behavior. 5 (6): 644—648. Bibcode:2010PlSiB...5..644M. doi:10.4161/psb.5.6.11238. PMC 3001552. PMID 21135573.
  6. ↑ Phillipps, A (1988). A second record of rats as prey in Nepenthes rajah (PDF). Carnivorous Plant Newsletter. 17 (2): 55.
  7. ↑ Moran, J.A. 1991. The role and mechanism of Nepenthes rafflesiana pitchers as insect traps in Brunei. Ph.D. thesis, University of Aberdeen, Aberdeen, Scotland.
  8. ↑ Clarke, Charles; Moran, Jonathan A.; Chin, Lijin (2010). Mutualism between tree shrews and pitcher plants. Plant Signal Behav. 5 (10): 1187—1189. Bibcode:2010PlSiB...5.1187C. doi:10.4161/psb.5.10.12807. PMC 3115346. PMID 20861680.
  9. ↑ Clarke, C.M. 2001. Nepenthes of Sumatra and Peninsular Malaysia. Natural History Publications (Borneo), Kota Kinabalu.
  10. ↑ Phillipps, A.; Lamb, A. (1996). Pitcher-Plants of Borneo. Natural History Publications (Borneo).
  11. ↑ Lowrey, T.K. 1991. No. 519: Chromosome and isozyme number in the Nepenthaceae. American Journal of Botany 78(6, supplement): 200–201.
  12. ↑ а б Heubl, G.R.; Wistuba, A. (1997). A cytological study of the genus Nepenthes L. (Nepenthaceae). Sendtnera. 4: 169—174.
  13. ↑ Meimberg, H.; Heubl, G. (2006). Introduction of a nuclear marker for phylogenetic analysis of Nepenthaceae. Plant Biology. 8 (6): 831—840. Bibcode:2006PlBio...8..831M. doi:10.1055/s-2006-924676. PMID 17203435. S2CID 8482890.
  14. ↑ Cytology of Nepenthes. LMU Department für Biologie.
  15. ↑ Brittnacher, J. N.d. Evolution -- Nepenthes Phylogeny [Архівовано 2011-05-14 у Wayback Machine.]. International Carnivorous Plant Society.
  16. ↑ James Pietropaolo; Patricia Ann Pietropaolo (1986). Carnivorous Plants of the World. Timber Press. с. 49. ISBN 978-0-88192-066-6.
  17. ↑ Peter D'Amato (2013). The Savage Garden, Revised: Cultivating Carnivorous Plants. Ten Speed Press. с. 89. ISBN 978-1-60774-411-5.
  18. ↑ Barry A. Rice (2006). Growing carnivorous plants. Timber Press, Incorporated. ISBN 978-0-88192-807-5.
  19. ↑ Appendices | CITES. cites.org. Процитовано 14 січня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Бази даних таксонів
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Непентес&oldid=41429349