Непуїт
| Непуїт | |
|---|---|
 Непуїт з родовища Непуї, Нова Каледонія (Розміри грудки: 14,4 × 11,8 × 7 см) | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Npo[2] |
| Хімічна формула | Ni₃Si₂O₅(OH)₄ |
| Nickel-Strunz 10 | 9.ED.15 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Непуїd[3] |
| Типова місцевість | Непуїd[3] |
 Непуїт у Вікісховищі | |
Непуїт (англ. Népouite) — мінерал класу силікатів.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: Ni6(OH)8[Si4O10].
Непуїт — рідкісний нікелевий силікатний мінерал, який має яблуко-зелений колір, характерний для таких сполук. Він був названий E Glasser в 1907 році за місцем знахідки — шахта Непуї, Комуна Нумеа, Північна провінція, Нова Каледонія. Ідеальною формулою є Ni3 (Si2O5) (OH) 4, але більшість зразків містять магній. Існує аналогічний мінерал, званий лізардитом, в якому весь нікель замінений на магній, формула Mg3 (Si2O5) (OH) 4. Ці два мінерали утворюють серію, тобто можливі проміжні композиції з різними пропорціями нікелю до магнію.[4] These two minerals form a series, that is to say intermediate compositions are possible, with varying proportions of nickel to magnesium.[5]
Пекораїт (англ. Pecoraite) — інший рідкісний мінерал з тією ж хімічною формулою, що і непуїт, але іншої структури; називають такі мінерали диморфами один одного, так само, як графіт є диморфом алмазу. Непуїт, лізардит і пекораїт — всі члени каолініт-серпентинової групи.
Гарнієрит — це зелена нікелева руда, що утворилася в результаті вивітрювання ультрамафічних порід, що відбувається у багатьох нікелевих родовищах у всьому світі. Це суміш різних нікелевих і магнієвих філосилікатів (листових силікатів), включаючи непуїт. Пов'язані мінерали включають кальцит, хлорит, гетит, галуазит, нонтроніт, пімеліт, кварц, сепіоліт, серпентин, тальк і вілемзеїт.
Непуїт знайдено також в Австралії, Австрії, Чехії, Демократичній Республіці Конго, Німеччині, Греції, Італії, Японії, Марокко, Польщі, Росії, Південній Африці та США.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ http://www.mindat.org/min-8771.html
- ↑ American Mineralogist (1975): 60: 863—871
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Непуїт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Непуїт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
