Сепіоліт
Сепіоліт | |
---|---|
![]() |
|
Загальні відомості | |
Хімічна формула | Mg4(Si6O15)(OH)2 . 6H2O |
Ідентифікація | |
Колір | жовтувато- і сірувато-білий |
Сингонія | ромбічна |
Злам | раковистий |
Твердість за шкалою Мооса | 2,0 — 2,5 |
Блиск | матовий |
Колір риски | біла, блискуча |
Питома вага | 2,0 |
Розчинність | в HCl |
Оптичні властивості кристалів | |
Показник заломлення | 1,52 |
Сепіолі́т (від грец. σήπιον — «каракатиця» + λίθος — «камінь») — мінерал, глинистий волокнистий силікат магнію ланцюжково-шаруватої будови. Мінерал отримав свою назву через схожість з пористим вапняковим скелетом каракатиці. Інші назви — ксиліт, кінзит, морська пінка або просто пінка[1] (у сухому вигляді легше води), гірське дерево (схожий на деревину), гунб'ярніт.
Опис[ред. • ред. код]
Формула:
- 1. За Є. К. Лазаренком: Mg4[(H2O)3|(OH)2|Si6O15]∙3H2O.
- 2. За К.Фреєм: Mg8(H2O)4(OH)2Si12O308H2O.
- 3. За «Fleischer's Glossary» (2004): Mg4Si6O15(OH) 2•6(H 2O).
Mg заміщується на Fe2+ i Fe3+. Містить (%): MgO — 27,1; SiO2 — 60,8; H2O — 12,1. Домішки: Al, Fe, Na.
Сингонія за Є. К. Лазаренком і Ґ. Штрюбелем ромбічна за К.Фреєм — моноклінна. Ромбо-дипірамідальний вид. Спайність відсутня. Утворює однорідні пухкі землисті або глинисті аґреґати, жовна (іноді до 10-15 см у діаметрі). Густина 2. Тв. 2-3. Білий або сірий з жовтуватими, червонуватими або зеленувато-голубуватими відливами. Блиск тьмяний. Непрозорий. Риса біла, блискуча. Крихкий. Пористий (завдяки цьому легше води). У сухому стані вбирає воду. Розкладається у HCl. Під дією паяльної лампи спікається і твердіє. Екзогенний вторинний продукт у серпентинітах. Утворюється в ґрунтах морських та солоноводних басейнів в умовах аридного і напіваридного клімату. Зустрічається як домішка в карбонатних і карбонатно-глинистих породах. Супутні мінерали: опал, халцедон, хлорит, магнезит.
Поширення і властивості[ред. • ред. код]
Основні поклади даного матеріалу знаходяться в Туреччині — недалеко від міста Ескішехір в Анатолії. Також незначні поклади сепіоліту більш низької якості є в Марокко. Раніше активно добувався високої якості в Танзанії та Кенії. Зазвичай поклади сепіоліту видобувають з глибини близько 100 метрів. Чим глибше знаходяться поклади, тим дорожчий мінерал, адже має кращі фізичні властивості. Даний матеріал є одним з найбільш пористих в світі, має надзвичайно високу жаростійкість, легко обробляється, що робить його чудовим матеріалом для виробництва люльок[2] («пінкові люльки» або «пінки»).
Інші знахідки: Моравія (Чехія), Мадрид (Іспанія), о. Самос (Греція), р. Джіла, шт. Нью-Мексико (США), округ Масаї (Танзанія).
Різновиди[ред. • ред. код]
Розрізняють такі види сепіоліту:
- Сепіоліт алюмініїстий або алюмосепіоліт (різновид С., який містить Al2O3; за структурою відповідає сепіоліту, а за складом — палигорськіту),
- Сепіоліт залізний (різновид, який містить до 15 % Fe2O3),
- Сепіоліт нікелистий (різновид, який містить 7,6 % NiO; знайдений в Оямському нікелевому руднику в Японії),
- α-сепіоліт (зайва назва сепіоліту)
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Пінка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ [1](рос.)
Література[ред. • ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. — 1975. — 774 с.