Нечипуренко Сергій Васильович
| Нечипуренко Сергій Васильович | |||
|---|---|---|---|
| Народження | 1 січня 1910 Тургайська область, Російська імперія | ||
| Смерть | 2 березня 1943 (33 роки) Таранівка, Зміївський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР | ||
| Поховання | Зміївський район | ||
| Країна |  Російська імперія СРСР | ||
| Приналежність | .svg){kind=small} Радянська армія | ||
| Вид збройних сил | сухопутні війська | ||
| Рід військ | піхота | ||
| Роки служби | 1938–1943 | ||
| Звання | гвардії старшина | ||
| Формування | 25-та гвардійська стрілецька дивізія (СРСР) | ||
| Командування | Відділення | ||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | ||
| Нагороди |
| ||
Нечипуренко Сергій Васильович (1 січня 1910 — 2 березня 1943) — радянський військовик, учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу (1943), один з широнінців.
Народився 1 січня 1910 року в родині селянина. Українець.
Жив у місті Харкові. Освіта середня.
Строкову службу проходив на Чорноморському флоті з 1930 по 1933 роки.
Восени 1941 року сержант Нечепуренко був призваний з запасу в 71-у окрему морську стрілецьку бригаду, яка у складі 1-ї ударної армії брала участь у контрнаступі під Москвою в грудні 1941 року.
Гвардії старший сержант Нечипуренко став командиром відділення 1-го взводу 8-ї роти 78-го гвардійского стрелкового полку.
З січня по березень 1943 року года гвардії старшина Нечипуренко брав участь у Острогозько-Россошанській, Воронезько-Касторненській і Харківській операціях, в ході яких брав участь у визволенні селищ Селявне, Реп'євка та міста Старий Оскол. У лютому 1943 року брав участь в боях за Харків.
У лютому 1943 року німецькому командуванню вдалося створити на Харківському напрямку Воронезького фронту значну перевагу в живій силі і техніці і перейти в наступ з метою оточення радянських військ в районі Валки — Харків. 25-та гвардійська стрілкова дивізія терміново перекинута на рубіж Таранівка — Зміїв.
Стрілковому взводу 78-го гвардійського стрілкового полка під командуванням лейтенанта Широніна, у складі якого було відділення гвардії старшини Нечипуренка, було доручено захищати залізничний переїзд на шосе Харків — Лозова у станції Безпалівка на південній окраїні села Таранівка.
2 березня 1943 року після авіаційного бомбардування і артилерійської підготовки позиції взводу лейтенанта Широнина атакували більше батальйону піхоти противника при підтримці 30 одиниць бойової техніки (танків, САУ, бронетранспортерів).
Протягом 5 діб широнинці утримували позиції, знищівши 16 танків[1] і біля сотні солдат противника. 2 танка підбив гвардії старшина Нечипуренко, який замінив розрахунок 45-мм протитанковой пушки, який загинув.
У цьому бою гвардії старшина Нечипуренко загинув.
Указом Президіуму Верховної Ради СРСР від 18 травня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому мужність і героїзм гвардії старшині Нечипуренку Сергію Васильовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно)[2].
Похований в братській могилі в селі Таранівка[3].
- Всі 25 бійців взводу, у тому числі Сергій Васильович Нечипуренко, були удостоєні звання Героя Радянського Союзу. У селі Таранівка споруджено пам'ятник.
- У Костанайській області іменем Нечипуренко були названі вулиці в селищах Бускуль і Карабалик, школа в Карабалицькому районі[4].
- ↑ В воспоминаниях бывшего члена Военного совета 3-й гв. танковой армии упоминаются 30 уничтоженных единиц боевой техники: танков, бронемашин, САУ. Источник: Мельников С. И. «Маршал Рыбалко».
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Красной Армии» от 18 мая 1943 года [Архівовано 25 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1943. — 25 мая (№ 19 (225)). — С. 1
- ↑ Список воинов Советской Армии, погибших в Великой Отечественной войне и захороненных в братской могиле с. Тарновка – Центр Змиевского района Харьковской области [Архівовано 27 листопада 2021 у Wayback Machine.], Память народа
- ↑ Інформація сайту Костанайского державного університету [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Герои Советского Союза — казахстанцы [Текст] : в 2 т./ П. С. Белан, Н. П. Калита. — Алма-Ата, 1968. — Т. 2. — С. 105—106.
| |||||||
