Таранівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Таранівка
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Зміївський
Рада/громада Таранівська сільська рада
Код КОАТУУ 6321786001
Облікова картка Таранівка 
Основні дані
Засноване 1685
Населення 5085
Площа 10,387 км²
Густота населення 489,55 осіб/км²
Поштовий індекс 63450
Телефонний код +380 5747
Географічні дані
Географічні координати 49°37′35″ пн. ш. 36°09′13″ сх. д. / 49.62639° пн. ш. 36.15361° сх. д. / 49.62639; 36.15361Координати: 49°37′35″ пн. ш. 36°09′13″ сх. д. / 49.62639° пн. ш. 36.15361° сх. д. / 49.62639; 36.15361
Середня висота
над рівнем моря
197 м
Місцева влада
Адреса ради 63450, с. Таранівка, вул. Леніна, 41; тел. 74-2-39
Сільський голова Юрченко Юрій Володимирович
Карта
Таранівка is located in Україна
Таранівка
Таранівка
Таранівка is located in Харківська область
Таранівка
Таранівка

CMNS: Таранівка на Вікісховищі

Тарані́вка — село в Україні, в Зміївському районі Харківської області. Орган місцевого самоврядування — Таранівська сільська рада.

Населення становить 5085 осіб.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Село Таранівка розташоване неподалік від витоків річок Берестова і Вільшанка, примикає до села Безпалівка. Через село проходить залізниця, станції Шурине та Широніне, і автомобільна дорога Т 2107.

Історичні відомості[ред.ред. код]

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 5822 осіб (2935 чоловічої статі та 2887 — жіночої), з яких 5812 — православної віри[5].

  • Станом на 1914 рік кількість мешканців слободи зросла до 8734 осіб[6].
  • У 1924 році було утворено Таранівський район, який виділили зі складу Зміївського району. Райцентром новоутвореного району стала Таранівка[7].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Таранівці та Дудківці — 375 людей[8].

Економіка[ред.ред. код]

  • Молочно-товарна і велика птахо-товарна ферми.
  • Олійня
  • Виробництво трубчатих електронагрівачів[9]

Об'єкти соціальної сфери[ред.ред. код]

  • Школа.
  • Лікарня.
  • Сільська рада
  • Музей гвардійців-широнінців

Відомі люди[ред.ред. код]

У селі народилися

  • Панас Іванович Буценко — радянський державний і політичний діяч;
  • Пустовойт Василь Степанович — двічі Герой Соціалістичної праці. Народився 14 січня 1886 року в с. Таранівка Зміївського повіту Харківської обл. Розробив високоефективні системи селекції і насінництва соняшнику з високою олійністю; створив 20 високоолійних (олійність абсолютно сухого насіння до 57 %), стійких проти хвороб сортів («Передовик», «ВНІІСК 8883», «ВНІІМК 6540» та багато інших). За визначні заслуги перед державою був двічі відзначений званням Героя Соціалістичної Праці. Помер 11 жовтня 1972 року у м. Краснодарі[10];
  • Лазуренко (тепер Коровко) Дарія Іванівна. Народилася 29 березня 1929 року в с. Таранівка. За значні досягнення в отриманні великих врожаїв у 1948 році Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 серпня 1949 року надано звання Героя Соціалістичної праці. мешкає в с. Чапаєво Кегичівського району Харківської області;
  • Андрій Федорович Павловський (29.11.1788 р. — 5.02.1857 р.). Народився в слободі Таранівка Слобідсько-Української губернії Зміївського повіту. У 1799 р. вступив до Харківського колегіуму, де вивчав граматику, синтаксис, поезію, риторику, філософію, німецьку мову та математику. Після закінчення, у 1806 році зарахований казеннокоштним студентом на фізико-математичне відділення до Харківського університету. Після закінчення якого залишений при університеті. 1813 рік — отримав ступінь магістра, 1815 — ад'юнкт по кафедрі чистої математики, 1819 — затверджений у званні екстраординарного професора, а з 1826 р. — екстраординарний професор, продовжуючи залишатися магістром. У 1845 році затверджений у званні заслуженого професора. Читав курси з алгебри, геометрії та ін. До січня 1835 року склав рукописний каталог з богослов'я, філософії, правознавства, політики, статистики, географії. У 1837—1838 рр. — ректор Харківського університету. У 1850 році Рада університету обрала Павловського своїм почесним членом. Наприкінці 1880-х років в Харківському університеті на кошти його сина, Федора Андрійовича, була заснована премія імені заслуженого професора А. Ф. Павловського за найкращу роботу з математики, механіки, астрономії, фізики, хімії. Помер у м. Харкові на 70 році життя[11];
  • Лебединський Петро Іванович (архієпископ Сільвестр) народився близько 1750 року в с. Таранівка колишнього Зміївського повіту. Відомо, що навчався він спочатку в Переяславській семінарії, потім у Харківському колегіумі, після закінчення якого деякий час був у ньому вчителем. Тут, в 1785 році, прийняв монашество і був посвячений у ієромонахи під іменем Сильвестр. 23 травня 1790 року Священний Синод, на знак великих заслуг Сильвестра Лебединського перед церквою, видає розпорядження піднести його до сану архімандрита в Спасово-Преображенський монастир, а в 1791 році він був призначений на посаду першого ректора Астраханської семінарії. У 1794 році його переводять на більшу посаду — ректора Казанської академії і настоятелем Свияжського Богородицького монастиря. 1799 року архімандрит Сильвестр Лебединський був посвячений ув єпископи Малоросійської Переяславської єпархії і вікарія Київської єпархії, а з 17 грудня 1803 року він — перший єпископ Полтавський і Переяславський. На цій посаді наш земляк заснував Полтавську духовну семінарію, відкрив у ній класи філософії та богослов'я. Лебединський пробув єпископом до 23 січня 1807 року, коли був призначений архієпископом Архангельським та Кавказьким. У кінці 1807 року пише в Священний Синод прошеніє про звільнення на спокій у зв'язку із тяжкою хворобою. Чекаючи звільнення Сильвестр проживає спочатку в маєтку генерала Попова, а з 26 грудня 1807 року — у Болдінському монастирі. 10 січня 1808 року Сильвестра Лебединського було звільнено з посади архієпископа з призначенням настоятелем у Глухівський Петропавлівський монастир Харківської губернії. 24 вересня 1808 року Сильвестр Лебединський виїхав на Батьківщину, але 5 листопада у слободі Ровеньки Острозького повіту Воронізької губернії земляка не стало. 8 листопада його було поховано під вівтарем парафіяльної Миколаївської церкви у цьому ж селі;
  • Тома Геннадій Леонідович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017 років. Народився 26 червня 1973 року в с. Таранівка. Загинув при виконанні бойового завдання 21 липня 2014 року біля м. Луганська Луганської області. Похований у с. Шелестове Коломацького району Харківської області. 22 червня 2015 року в с. Таранівка герою урочисто була відкрита меморіальна дошка.

Галерея[ред.ред. код]

Також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Гумілевський Д. Г. (Филарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859.
  2. Гумілевський Д. Г. (Филарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859.
  3. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 1599)
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-253)
  6. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
  7. Саяний М.І. Зміївщина — Слобожанщини перлина. — Х. : Кроссроуд, 2009. — С. 100–288. — ISBN 978-966-8759-66-16.
  8. Мартиролог. Харківська область, ст. 799—808
  9. Таранівка.GREPAN виробництво електронагрівачів
  10. Коловрат Ю. А. Знаменитые змиевчане. Академик Василий Степанович Пустовойт (2/14 января 1886 † 11 октября 1972) // История Змиевского края. — Змиев. — 19.02.2010.
  11. Бутенко Ю.А. Профессор из Тарановки. Памяти Андрея Фёдоровича Павловского (29/30.XI.1788–5.II.1857) // Змиевское краеведение. – 2014. – № 1. – С. 3–6.


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.