Никола Вапцаров

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нікола Йонков Вапцаров
Нікола Йонков Вапцаров
Нікола Вапцаров
Нікола Вапцаров
Народження 24 листопада (7 грудня) 1909(1909-12-07)
  Банско, Османська імперія
Смерть 23 липня 1942(1942-07-23) (32 роки)
  Софія, Болгарія
  • розстріл
  • Поховання Центральний цвинтар Софії[d]
    Громадянство Flag of Bulgaria (1948-1967).svg
    Alma mater Військово-морська академія ім. Ніколи Вапцарова
    Мова творів болгарська
    Рід діяльності поет, активіст сталіністського руху
    Жанр поезія
    Magnum opus: Q941471?
    Батько Jonko Wapzarow[d]

    Нікола Йонков Вапцаров у Вікісховищі?

    Никола Йонков Вапцаров, Нікола Вапцаров 24 листопада (7 грудня) 1909(19091207), Банско, Османська імперія — 23 липня 1942, Софія, Болгарія) — болгарський поет. Адепт комуністичних ідей у міжвоєнній Болгарії, зокрема й лівацької концепції «македонізму». З 1940-их років - сталініст, організатор лівих диверсійних загонів під час Другої світової війни. Засуджений до смертної кари за підготовку терористичних актів.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Народився в родині болгарського націонал-революціонера Івана (Йонко) Вапцарова. 1926 вступив до морського технічного училища у Варні, яке закінчив 1932. Спершу пройшов практику на судні «Дражки». Потім служив на судні «Бургас», разом з яким 1935 відвідав Стамбул, Олександрію, Бейрут, Порт-Саїд, Фамагусту та Хайфу. Після повернення з флоту почав працювати на фабриці, організував аматорський театр і вступив до Болгарської комуністичної партії.

    Свідоцтво про закінчення Морського технічного училища у Варні
    Членська картка Спілки болгарських письменників, видана Вапцарову

    У 1936 році внаслідок аварії на виробництві був звільнений і переїхав до Софії. Працював техніком на різних заводах, кочегаром на залізниці, у цей час почав писати вірші. Став одним із організаторів і найактивнішим учасником «Гуртка македонських поетів» (1938). Брав участь у організації провокативної збору підписів за укладання совєцько-болгарського договору про дружбу і взаємодопомогу. Заарештований та інтернований до міста Годеч.

    Після союзу нацистської Німеччини та СРСР продовжував пропаганду сталінізму в Болгарії. І тільки після початку радянсько-німецької війни пішов у підпілля, де займався підготовкою диверсантів та терористичних актів. Усе це супроводжував своєрідними поетичними вправами, які згодом комуністична пропаганда нарече антифашистськими творами.

    Заарештовано 4 березня 1942 року. За наказом болгарської влади, після ґрунтовного допиту, 23 липня 1942 року ліквідували. З ним же було ліквідовано і його диверсійну сталіністську групу у складі 12 осіб.

    Єдина поетична збірка Вапцарова - «Пісні мотора» - видана в 1940 року накладом 1500 примірників. Збірку перекладено 30 мовами світу. Загалом поезії Вапцарова перекладалися 98 мовами світу, але більшість із цих перекладів стимулювалася державними субсидіями післявоєнної комуністичної Болгарії.

    Видання[ред. | ред. код]

    • «Никола Вапцаров. Съчинения». Изд. «Съюз на българските писатели». София, 1982

    Вшанування[ред. | ред. код]

    На острові Лівінгстона в Антарктиді є пік Вапцарова, названий на чесь болгарського поета.

    В 1949 році Болгарській морській академії було присвоєно ім'я Вапцарова.

    В 1952 р. Нікола Вапцаров посмертно отримав нагороду Міжнародної Спілки Миру.

    Український поет Платон Воронько присвятив Вапцарову поему «Поєдинок».

    Українські переклади[ред. | ред. код]

    Поезії Вапцарова українською перекладали Павло Тичина, Платон Воронько, Дмитро Павличко.

    Див.: Нікола Вапцаров, Пісні про людину. Львів, 1961.

    Література[ред. | ред. код]

    • Стефанович В. Н. Никола Йонков Вапцаров. Биобиблиографический указатель. М., 1953.

    Посилання[ред. | ред. код]