Нова Брикуля
| село Нова Брикуля | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Громада | Микулинецька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040290150064000 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1670 |
| Населення | 300 |
| Площа | 1,833 км² |
| Густота населення | 163,67 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48145 |
| Телефонний код | +380 3551 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°15′34″ пн. ш. 25°28′50″ сх. д. / 49.25944° пн. ш. 25.48056° сх. д.Координати: 49°15′34″ пн. ш. 25°28′50″ сх. д. / 49.25944° пн. ш. 25.48056° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
359 м |
| Відстань до районного центру |
18 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48120, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, смт. Микулинці, вул. Степана Бандери, буд. 11 |
| Карта | |
  Нова Брикуля | |
 Нова Брикуля | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Нова́ Брику́ля — село Микулинецької селищної громади Тернопільського району Тернопільської області . До 2020 року у складі Хмелівської сільської ради.
Населення — 286 осіб (2005).
Село розташоване в «Панталиському степу».
Історія[ред. | ред. код]
Відоме від 2-ї половини XVII ст.
За Австрійської влади в селі була однокласова школа з українською мовою навчання. ЇЇ було зруйновано під час Першої Світової Війни, проте 1921 року відбудовано і новим сільським вчителем став Скорупський Микола.
1922 року в Нових Брикулях було збудовано каплицю, де періодично відправлялася Служба Божа, проте загалом село належало до Хмелівської парафії.
Від 1920-х діяли «Просвіта», від 1930-х — «Сільський господар», споживча кооперація та інші товариства.
При читальні «Просвіти» були аматорський драматичний гурток, мандолінська оркестра (керівник Я. Берестянський).
1 серпня 1934 року внаслідок адміністративної реформи село включено до новоствореної у Теребовлянському повіті об'єднаної сільської гміни Дарахів[1].
.jpg)
У ніч на 27 березня 1944 невелика група радянських вояків оточила село і провела каральну акцію, внаслідок якої було спалено частину села і розстріляно 104 особи[2]. Вони заходили у дім націоналістів та просили допомогти витягнути машину з рову. В такий хитрий спосіб виводили чоловіків з дому. Були серед вояків і поляки. Хто намагався втекти — доганяли, вбивали, а дім підпалювали. У радянському акті комісії 1 дивізіону більшовики записали, що це скоїли переодягнені бійці УПА. Щоб приховати свої звірства на окупованій території, окупанти фальсифікували факти,писали брехливі акти, перекладаючи вину на постраждалих українців. Як переказували свідки, їх під дулом автомата примушували підписувати сфальсифіковані протоколи .[3]
Проте історичні дані про початок створення загонів УПА на теренах Тернопільщини свідчать, що у середині березня 1944 р. підступив фронт та озброєні більшовики і загони НКВД робили облави на місцеве населення для мобілізації на фронт. Жителі, а особливо молодь, відмовлялися, тікали якомога далі від фронту у ліси і переховувались від мобілізації. Бійці УПА влітку 1944р. тільки почали організовуватись у загони і провадити військовий вишкіл для боротьби з більшовицькими окупантами далеко у лісах, і не мали жодних причин убивати масово своїх земляків.[ http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/11500/file.pdf [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.]. Літопис Української Повстанської Армії т. 11: Тернопільщина: список упавших героїв Української Революції в боротьбі з московсько-більшовицьким окупантом за час від 13. 3. 1944 р. до 31. 12. 1948 р., ст. ХІ, ХІІ] Проте поліційні війська НКВД безжалісно знищували місцеве населення, яке створювало навіть найменший супротив більшовицькому окупаційному режиму. Задокументовано свідчення українців в численних літописах того часу і часописах. [ Літопис УПА, том 1-51: Тернопільщина. т. 49, 50 “Вісті з Терену” та “Вістки з Тернопільщини”. Книга перша 1943 – 1950 http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/12873/file.pdf [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.]] Щоб приховати свої звірства на окупованій території, більшовики писали брехливі акти, перекладаючи вину на постраждалих.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Є церква Покрови Пресвятої Богородиці (1989, кам'яна; перебудована з каплиці 1922), кам'яний хрест на честь скасування панщини, «фігури» (1890, на місці, де був цвинтар вояків австрійської армії; 1921, на честь щасливого повернення з війни).
Споруджено 2 символічні могили: Борцям за волю України та на місці розстрілу жителів села, встановлено 3 пам'ятні хрести, у тому числі на місці перепоховання жертв каральної акції (всі — 1991).
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Працює бібліотека.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- У Новій Брикулі народилася літераторка, краєзнавець І. Дем'янова
- 1889–1890 перебував М. Іванців, записав тут пісні та коломийки.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Церква Святої Покрови. -
Церква Святої Покрови -
Сільська дорога -
Сільський краєвид -
Автобусна зупинка
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Internetowy System Aktów Prawnych. web.archive.org. 9 березня 2014. Процитовано 7 квітня 2024.
- ↑ Василь Буртник. Шлях до волі, нариси національно-визвольної боротьби на Теребовлянщині, Тернопіль, 2007, — стор. 344
- ↑ «Украинские националистические организации в годы Второй мировой войны». Документы. Том 2. 1944–1945. стор. 155, № 3.35 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 квітня 2014. Процитовано 3 квітня 2014.
Література[ред. | ред. код]
- М. Ткаченко. Нова Брикуля // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 636. — ISBN 966-528-199-2.
| ||||||||