Налужжя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Налужжя
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Теребовлянський
Рада/громада Струсівська
Код КОАТУУ 6125088304
Основні дані
Засноване 1783
Населення 505
Площа 1,308 км²
Густота населення 386.09 осіб/км²
Поштовий індекс 48127
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°21′22″ пн. ш. 25°37′09″ сх. д. / 49.35611° пн. ш. 25.61917° сх. д. / 49.35611; 25.61917Координати: 49°21′22″ пн. ш. 25°37′09″ сх. д. / 49.35611° пн. ш. 25.61917° сх. д. / 49.35611; 25.61917
Середня висота
над рівнем моря
350 м
Водойми Серет
Відстань до
районного центру
11 км
Місцева влада
Адреса ради 48127, с.Струсів
Карта
Налужжя. Карта розташування: Україна (1991-2014)
Налужжя
Налужжя
Налужжя. Карта розташування: Тернопільська область
Налужжя
Налужжя

Налу́жжя — село Теребовлянського району Тернопільської області. Підпорядковане Струсівській сільраді. Розташоване на берегах річки Серет.

Населення — 505 осіб (2001).

Історія[ред.ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту та неоліту.

Перша писемна згадка — 1783. В цей час воно належало до Струсівської управи. 50 % населення села були поляками.

1900 року було засновано читальню «Просвіта». 1915 року під час Першой Світової Війни село було повністю зруйноване російськими військами і лише згодом відновлене.

Мікротопоніми[ред.ред. код]

Назви піль: від Руліс, за Могилою, Рементарська стінка, Шляхеччина[1].

Поширені прізвища[ред.ред. код]

Бенцаль, Бутрин, Винник, Єнґрис, Калинський, Коберницький, Кожушко, Стефанишин[1].

Пам'ятки[ред.ред. код]

Є церква Успіння Пресвятої Богородиці (1872), 2 «фіґури».

Встановлено пам'ятний знак на честь скасування панщини (відновлено 1998).

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Працюють ЗОШ 1 ступ., бібліотека.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Пов'язані з селом[ред.ред. код]

  • Р. Качурівський — поет, проживав у селі.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини // Відбиток з «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. — Мюнхен, 1971. — C. 174.
  2. Мазур Андрій Євгенович // Книга пам'яті

Джерела[ред.ред. код]