Налужжя
| село Налужжя | |
|---|---|
_%D1%81._%D0%9D%D0%B0%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B6%D1%8F.jpg) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Громада | Микулинецька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040290140093075 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1783 |
| Населення | 505 |
| Площа | 1,308 км² |
| Густота населення | 386.09 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48127 |
| Телефонний код | +380 3551 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°21′22″ пн. ш. 25°37′09″ сх. д. / 49.35611° пн. ш. 25.61917° сх. д.Координати: 49°21′22″ пн. ш. 25°37′09″ сх. д. / 49.35611° пн. ш. 25.61917° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
350 м |
| Водойми | Серет |
| Відстань до районного центру |
11 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48120, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, смт. Микулинці, вул. Степана Бандери, буд. 11 |
| Карта | |
  Налужжя | |
 Налужжя | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Налу́жжя — село Микулинецької селищної громади Тернопільського району Тернопільської області. Підпорядковане Струсівській сільській раді до 2020 року. Розташоване на берегах річки Серет.
Населення — 505 осіб (2001).
Історія[ред. | ред. код]
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту та неоліту.
Перша писемна згадка — 1783. В цей час воно належало до Струсівської управи. 50 % населення села були поляками.
1900 року було засновано читальню «Просвіта». 1915 року під час Першої Світової Війни село було повністю зруйноване російськими військами і лише згодом відновлене.
Мікротопоніми[ред. | ред. код]
Назви піль: від Руліс, за Могилою, Рементарська стінка, Шляхеччина[1].
Поширені прізвища[ред. | ред. код]
Бенцаль, Бутрин, Винник, Єнґрис, Калинський, Коберницький, Кожушко, Стефанишин, Клименко[1].
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Є церква Успіння Пресвятої Богородиці, ПЦУ (1872), 2 «фіґури».
Встановлено пам'ятний знак на честь скасування панщини (відновлено 1998).
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Працюють ЗОШ 1 ступ., бібліотека.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Капуста Микола (1883—1960) — український військовик, кооперативний та громадський діяч.
- Михайло Курилович (1858—1919) — автрійський правник і військовик українського походження, генерал-аудитор австро-угорської армії. Син місцевого пароха о. Михайла Куриловича.
- Мазур Андрій Євгенович (28 листопада 1975 — 3 серпня 2015) — сержант 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве).[2], учасник російсько-української війни.[3]
- Мандичевський Володимир — український правник, громадський діяч.
- Стефаницький Іван — український громадський діяч діаспори у Канаді.
Пов'язані з селом[ред. | ред. код]
- Качурівський Роман — український поет-гуморист, проживав у селі.
- о. Михайло Курилович (1821—1884) — греко-католицький священник, громадський діяч, був парохом у 1847—1863 роках.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Церква Успіння Пресвятої Богородиці, (1872) -
Статуя Божої Матері -
Клуб -
Пам'ятний хрест -
Автобусна зупинка біля села
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини // Відбиток з «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. — Мюнхен, 1971. — C. 174.
- ↑ Мазур Андрій Євгенович // Книга пам'яті. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 27 березня 2016.
- ↑ Загинув боєць АТО з Тернопільщини Андрій Мазур - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 29 березня 2024.
Джерела[ред. | ред. код]
- Бігус М., Яблонська Л. Налужжя // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 599. — ISBN 966-528-199-2.
- Енциклопедія Української діаспори. — К. — Нью-Йорк — Чикаго — Мельбурн. 1995. — Т. 4. - С.116
| ||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||