Новіков Всеволод Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Новіков Всеволод Георгійович
Народився 10 січня 1914(1914-01-10)
Середні Малиничіd, Рогачовський повіт, Могильовська губернія, Російська імперія
Помер 29 листопада 1983(1983-11-29) (69 років)
Харків, Українська РСР, СРСР
Поховання Міське кладовище № 2
Країна  СРСР
Діяльність викладач університету
Alma mater Білоруський національний технічний університет (1938)
Науковий ступінь доктор технічних наук (1972)
Вчене звання професор[d]
Заклад Харківський інститут радіоелектроніки
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання Молодший технік-лейтенант
Нагороди
орден Леніна орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За оборону Кавказу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Новіков Всеволод Георгійович (10 січня 1914, с. Середні Малиничі, Гомельської області, Білорусь29 листопада 1983, м. Харків) — український науковець, доктор технічних наук, професор, ректор Харківського інституту радіоелектроніки (1966-1983), Заслужений працівник Вищої Школи УРСР.

Біографія[ред. | ред. код]

Всеволод народився 10 січня 1914 року в селі Середні Малиничі Гомельської області, Білорусь.

У 1932 році після закінчення залізничного фабрично-заводського училища один рік працював слюсарем на Гомельському паровозоремонтному заводі.

У 1933 році вступив до Гомельского механіко-машинобудівного інституту.

У 1938 році здобув вищу освіту у Мінському політехнічному інституті. Після його закінчення працював у Вітебську на заводі імені Комінтерну на посаді начальника механіко-складального цеху.

Під час Другої світової війни Всеволод Новіков воював на Південному, Північно-Кавказькому, Закавказькому та І Українському Фронтах. У лютому 1942 року йому надано звання Молодшого технік-лейтенанта. Командував взводом, був заступником Командира Танкоремонтної Роти з технічної частини, техніком з ремонту обладнання, Начальником випробувальної станції. У січні 1943 року призначений Заступником Командира по технічній частині Танкоремонтної роти 17 окремого Танкоремонтного батальйону. Під час війни був нагороджений Орденом Червоної Зірки (1943) та іншими нагородами.

У 1948 році почав працювати на машинобудівних підприємствах Харкова.

Протягом 1953-1955 рр. навчався в Московській Академії Авіаційної Промисловості.

З 1958 до 1966 року Всеволод Георгійович був завідувачем Відділу Оборонної Промисловості у Харківському Обкомі ЦК КПУ.

В 1965 році захистив Кандидатську, а в 1972 р. — Докторську Дисертацію.

У 1966 році В. Г. Новіков призначений ректором Харківського інституту радіоелектроніки. На цій посаді працював до своєї смерті у 1983 році. Одночасно був доцентом, завідувачем кафедри економіки й організації промислових підприємств. З 1973 року — професор.

За свою працю відзначений орденами та медалями Трудового Червоного Прапора (1960, 1966), Леніна (1971), Вітчизняної війни ІІ ступеня(1985), медаллю "За доблесну працю. На відзначення 100-річчя з дня народження В.І. Леніна" (1970).

Помер у 1983 році в Харкові.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Всеволод Новіков — автор більш ніж 60 наукових праць, серед яких «Основи сіткового планування і керування» (Н. М. Глазман, В. Г. Новіков, 1966), «Теоретичні основи організації виробничих процесів на промислових підприємствах» (1973), «Організація та планування радіотехнічного виробництва» (К. Д. Коноваленко, В. Г. Новіков, 1984)

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Новіков Всеволод Георгійович // Харківський національний університет — LXXX. — Видавничий центр Логос Україна, 2011. — С. 72.