Нотангія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Нотангія, Натангія (прусськ. Notangia; лит. Notangai; нім. Natangen; пол. Natangia)  — історична земля Пруссії, яку населяло балтське прусське плем'я нотангів. Вона знаходилась поміж землями прусських племен Вармією, Бартією, Самбією і виходила на побережжя Балтики (Віслинська затока). Північною межею землі була річка Преголя, південною річка Лина. З інших сторін кордон по суходолі йшов по важкопрохідних і священних для пруссів лісах. Значення назви землі на прусській мові невідоме. За легендою назва землі походить від імені Нотанго, шостого сина вождя Відевута[1].

Схема земель Пруссії у ХІІІ ст.

Історія[ред.ред. код]

Король Данії Вальдемар II вперше згадав Нотангію 1231 серед свої володінь. Лицарі висадились з 2 кораблів Ордену біля міста Гонеда[2], захопивши декілька селищ. Після цього їх атакували і вбили нотанги, а врятуватись вдалось лише екіпажам кораблів. Лише 1239 віцеландмайстер Пруссії[3] Берлевін організував новий похід, захопивши Гонед. Варми і нотанги взяли його в облогу. Від сильних морозів навколишні болота стали прохідними, так що гарнізон роздумував про відступ. У грудні 1239 Отто I[4] з Брауншвейгу виступив у похід, розбивши об'єднані сили пруссів. У Нотангії 1240 заклали замок Кройцбург[5] (рос. Славскоє) на місці старого укріплення. Після Першого прусського повстання у мирному договорі з лютого 1249 нотанги були зобов'язані будувати костели, платити церковну десятину, брати участь у походах Ордену. З середини XIV ст. тут розпочався масовий приток німецьких колоністів.

Згідно Другого Торунського миру терени Нотангії відійшли до Тевтонського Ордену, реорганізованої у герцогство Пруссія (1525), згодом до провінції Східна Пруссія королівства Пруссія.

Після Першої світової війни Східна Прусія залишилась у складі Німеччини.

Після Другої світової війни з ліквідацією Східної Пруссії Нотангію передали СРСР і південну частину Польщі. Терени Погезанія сьогодні входять до Калінінградської області і Вармінсько-Мазурського воєводства Польщі.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Gimboth, Leo: Siedlungsgeographie Natangens zur Preußenzeit, Ungedr. Dissertation, Königsberg 1923 (нім.)
  • Emil Johannes Guttzeit: Natangen. Landschaft und Geschichte. Marburg/Lahn 1977 (нім.)
  • Landsmannschaft Ostpreußen: Natangen, Leer 1983 (нім.)
  • Schultz, Horst: Der Natanger Kreis Preußisch-Eylau, Bd. 1, Köln 1971 (нім.)