Погезанія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Погезанія (нім. Pogesanien, пол. Pogezania, лит. Pagudėnai) — історична земля Пруссії, де проживало балтський рід погезан. Назва походить від прусського слова «pa-gudian» — «поросла кущами земля». Знаходилась поміж землями Помезанія (захід ріка Ельблонг[1]), Вармія (схід ріка Пасленка), Галіндія (південь). Головне місто Гайлсберґ (нім. Heilsberg, пол. Lidzbark Warmiński).

Схема земель Пруссії у ХІІІ ст.

Історія[ред.ред. код]

Згідно папської булли на християнізацію Пруссії хрестоносці скористались допомогою 2 кораблів купців Любеку і з моря захопили місто Елбінґ (1237), як плацдарм для захоплення Погезанії. Прусси незабаром ненадовго відбили місто. Елбінґ став першим орденським замком у Погезанії. Отто I[2] з Брауншвейгу очолив 1239 похід на Погезанію. Попри запеклий опір вони захопили землю, заклавши 1241 замок Хрістбурґ (пол. Dzierzgoń). Вже 1242 розпочалось перше повстання в Пруссії, що охопило і Позеганію. Воно успішного початку повстання завершилось розгромом прусського війська 1248 при облозі ним Хрістбурґу, де 7 лютого 1249 було підписано мирну угоду.

Друге повстання (1260–1274) не оминуло Погезанії, загони якої очолив Ауктум[3]. На кінець 1264 хрестоносці володіли лише замком Елбінґ. Урбан IV пообіцяв відпущення гріхів усім, хто приєднається до хрестоносців, а Климент IV оголосив хрестовий похід. Навесні 1265 до Пруссії прибули з військами герцог Брауншвейг-Люнебургу Альбрехт І[4], ландграф Тюрингії Альбрехт ІІ[5], маркграф Бранденбургу Отто ІІІ[6] король Богемії Пржемисл Отакар II. Після загибелі до 1273 більшості вождів прусських племен хрестоносці останньою покорили Погезанію, захопивши 1274 Гайлсберґ, що ознаменувало завершення повстання. Під час нового повстання 1278 у Погезанії більша частина племені була знищена, чи потрапила у полон. Незначна частина втекла до спорідненої Литви, що відкрило дорогу німецькій колонізації краю. Більша частина Погезанії потрапила до комтурії Елбінґу.

У XV–XVI ст. частину теренів Погезанії стали називати Гокерланд (нім. Hockerland), що мало б походити від прусського «oga» -ведмідь, чи означати більш високу місцевість. За легендою назва землі походить від імені Гоґґо, десятого сина вождя Відевута[7]. чи від його доньки Поґґезани.

Згідно Другого Торунського миру терени Погезанії були розділені. Північна частина відійшла до Королівської Пруссії, а південна частина до Тевтонського Ордену, реорганізованої у герцогство Пруссія (1525). Після першого поділу Речі Посполитої 1772 Погезанія відійшла до провінції Східна Пруссія королівства Пруссія. Після Першої світової війни Східна Прусія залишилась у складі Німеччини. Після Другої світової війни з ліквідацією Східної Пруссії Погезанію передали Польщі. Терени Погезанія сьогодні входять до Вармінсько-Мазурського воєводства Польщі.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Simas Sužiedėlis, ed. (1970–1978). «Pagudė». Encyclopedia Lituanica IV. Boston, Massachusetts: Juozas Kapočius. pp. 149–150. LCC 74-114275 (лит.)