Нік Голоняк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нік Голоняк
Nick Holonyak Jr.jpg
Народився 3 листопада 1928(1928-11-03)[2][3]
Цейґлер, Франклін, Іллінойс, США
Помер 18 вересня 2022(2022-09-18)[4] (93 роки)
Урбана, Іллінойс, США[4]
Місце проживання США
Країна США США
Національність закарпатський русин[1]
Діяльність фізик, викладач університету, винахідник, інженер
Alma mater Іллінойський університет в Урбана-Кампейн; бакалавр — 1950, магістр — 1951, доктор філософії — 1954
Галузь фізика напівпровідників
Заклад Університет Іллінойсу в Урбана-Шампейн, General Electric і Лабораторії Белла
Вчителі Джон Бардін
Аспіранти, докторанти Joe C. Campbelld
Членство Національна академія наук США, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук, Національна інженерна академія США і Американське фізичне товариство[5]
Нагороди

Премія Лемельсона (2004)

Національна медаль технологій та інновацій США (2002)

медаль Едісона (1989)

Медаль Фредеріка Айвзаd (2001)

Медаль пошани IEEE (2003)

Національна наукова медаль США

Charles Hard Townes Awardd (1992)

Національна зала слави винахідників США

Премія Чарльза Старка Дрейпера (2015)

IEEE Morris N. Liebmann Memorial Awardd (1973)

Медаль Бенджаміна Франкліна (2017)

член Американського фізичного товариства[d]

Премія Японії (1995)

Global Energy Prized (2003)

премія фон Хіппеляd (2004)

NAS Award for the Industrial Application of Scienced

Gordon E. Moore Medal for Outstanding Achievement in Solid State Science and Technologyd


CMNS: Нік Голоняк у Вікісховищі

Нік (Микола)[джерело не вказане 419 днів] Голоня́к (англ. Nick Holonyak Jr.; 3 листопада 1928(19281103), Зіглер, Іллінойс, США — 18 вересня 2022, Урбана, Іллінойс)[6] — американський фізик і винахідник, якого називають «батьком світлодіодів»[7]. Йому належить винахід першого напівпровідниковго світлодіоду, що працює у видимому діапазоні. Йому також належить патент на лазерний свідлодіод, що працює у CD чи DVD приводі, і ще більше 30 важливих патентів. За походженням закарпатський русин[1].

Походження[ред. | ред. код]

Батьки Голоняка, русини[1], приїхали до США із Підкарпатської Русі (із Австро-Угорщини та Чехословацької Республіки)[1] і поселилися в Іллінойсі[1]. Батько працював на вугільній шахті. Нік перший у родині здобув шкільну освіту. Колись йому довелося працювати 30 годин поспіль на залізниці, й це навело його на думку, що важка робота — не те, чого йому хочеться, і, краще, він піде вчитися.

Освіта[ред. | ред. код]

Вивчав електротехніку в Іллінойському університеті в Урбана-Шампейні, де в 1950-му році отримав ступінь бакалавра наук, а згодом ступені магістра та кандидата технічних наук. Він був першим аспірантом дворазового лауреата Нобелівської премії Джона Бардіна, відомого фізика, лауреата Нобелівської премії та співинахідника транзистора.

Діяльність[ред. | ред. код]

1960 року, працюючи в General Electric винайшов перший лазерний діод, а 1962-го — світлодіод у видимій області спектру. Його світлодіод випромінював червоне світло. З 1963 року Голоняк повернувся до університету і продовжив роботу з Бардіном над квантовими ямами і лазерами на квантових ямах.

Крім введення LED III—V сплаву, Голоняк має ще 41 патент. До його винаходів належать червоний світловий напівпровідниковий лазер, зазвичай званий лазерний діод (використовується в CD і DVD-плеєрах і стільникових телефонах) і перемикач короткого замикання емітера р-n-р-n (використовується в легких диммерах і електроінструментах).

2006 року, з нагоди 75-ти років з дати заснування, Американський інститут фізики визначив п'ять найбільш важливих статей в кожному зі своїх журналів. Дві з цих п'яти статей, в журналі Applied Physics Letters, були в співавторстві з Голоняком. Перша з них, написана в співавторстві з S. F. Bevacqua в 1962 році, повідомила про створення першого LED видимого світла. У другій, у співавторстві з Milton Feng 2005 року, було оголошено про створення транзисторного лазера, який може працювати при кімнатній температурі.

У випуску Reader's Digest 1963 року, Голоняк передбачив, що світлодіоди замінять лампу розжарювання Томаса Едісона та покращать якість та ефективність використання світлових джерел.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Голоняк був членом Національної інженерної академії та Національної академії наук, членом Американської академії мистецтв і наук, членом Американського фізичного товариства, іноземним членом Російської академії наук, довічним членом Інституту інженерів електротехніки та електроніки (IEEE).

Його численні нагороди включають медаль Едісона IEEE (1989), Національну медаль науки (1990), премію Японії (1995), Медаль третього тисячоліття IEEE (2000), Медаль пошани IEEE (2003) та Премію Лемельсона (2004).

У 2014му році Нобелівсько премію отримали винахідники синього світлодіоду[8]. Андреас Кангелларіс, декан Інженерного коледжу Іллінойського університету, також сказав з цього приводу: «Троє визнаних лауреатів – блискучі вчені та інженери…однак я не можу не задатися питанням, чому комітет вирішив виділити світлодіод синього світла у своєму виборі переможців і залишити без увагипершовідкривача Ніка Голоняка, чия блискуча робота стала основою для технології видимих світлодіодів…»[9]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Nick Holonyak interviewed by Babak Ashrafi in Holonyak's office, Urbana, Illinois. March 23, 2005 / They’re related to both Russians and Ukrainians. ... the Ukrainians didn’t like them or want them ... they called themselves Zakarpatski rus.
  2. SNAC — 2010.
  3. Encyclopædia Britannica
  4. а б https://news.illinois.edu/view/6367/1920044460
  5. NNDB — 2002.
  6. https://news.illinois.edu/view/6367/1920044460
  7. Рожен, Олександр (19 січня 2007). Американська знаменитість із Закарпаття. DT.ua (Українською). Процитовано 31 серпня 2017. 
  8. The Nobel Prize in Physics 2014. NobelPrize.org (амер.). Процитовано 12 грудня 2021. 
  9. Walko, John (10.08.2014). EE Times - Nobel Physics Fracas (Англійською). Процитовано 12 грудня, 2021. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]