Перейти до вмісту

Нілов Геннадій Петрович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Нілов Геннадій Петрович
рос. Геннадий Петрович Нилов Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніГеннадий Петрович Нилов
Дата народження1 жовтня 1936(1936-10-01) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняЛуга, Ленінградська область, РСФРР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті29 вересня 2025(2025-09-29)[1] (88 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіПриозерськ, Ленінградська область, Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСРСР СРСР →
Росія Росія
Alma materРосійський державний інститут сценічних мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіяактор кіно
Кар'єра1959—1993
IMDbID 0632083 Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нілов.

Геннадій Петрович Нілов (1 жовтня 1936, Луга, Ленінградська область, Російська РФСР, СРСР — 29 вересня 2025, Приозерськ, Ленінградська область) — радянський і російський актор.

Біографія

[ред. | ред. код]

Геннадій Нілов народився 1 жовтня 1936 року в місті Лузі Ленінградської області. Батько був службовцем, мати — кухаркою.

Мати Геннадія Нілова — рідна сестра дружини Павла Петровича Кадочникова, тому після німецько-радянської війни сім'я Нілових деякий час жила в родині знаменитого актора. Саме в цей період Геннадій зацікавився професією актора. Навчаючись у школі, він керував драматичним гуртком, де сам ставив спектаклі, підбирав костюми і грим для виконавців. Одночасно захоплювався спортом, займаючись у спортивній школі Віктора Алексєєва, після закінчення якої отримав дев'ять розрядів у різних видах спорту.

У 9-річному віці Геннадій знявся в масовці в радянській художньої військовій драмі «Подвиг розвідника» (1947) режисера Бориса Барнета, головну роль в якому виконав його дядько — Павло Кадочников.

Потім, навчаючись на четвертому курсі інституту, Нілов знявся в епізодах фільмів «В твоїх руках життя» (1958), «Шинель» (1959) і «Піднята цілина» (1959—1961).

У 1959 році закінчив акторський факультет Ленінградського театрального інституту імені О. М. Островського (курс Леоніда Федоровича Макарьєва) і був прийнятий до штату кіностудії «Ленфільм», де відразу отримав головну роль (Іван Кондаков) в радянському художньому фільмі «Людина з майбутнім» (1960) режисера Миколи Розанцева.

Всесоюзну популярність і любов глядачів акторові принесла одна з головних ролей у відомій радянській кінокомедії режисера Генріха Оганесяна «Три плюс два» (1963) — роль фізика Степана Івановича Сундукова (Стьопа, «Сундук», «Доктор»)[2].

У 1993 році, відпрацювавши на «Ленфільмі» тридцять чотири роки, Геннадій Нілов був звільнений за скороченням штату, після чого твердо вирішив завершити акторську кар'єру. Переїхав з дружиною з Санкт-Петербурга до міста Приозерськ Ленінградської області, де жив в своєму будиночку поруч з Ладозьким озером. Помер 29 вересня 2025 року[3].

Родина

[ред. | ред. код]
  • Перша дружина — Світлана Миколаївна Жгун (5 вересня 1933 — 18 грудень 1997), радянська акторка театру й кіно.
  • Друга дружина (з 14 лютого 1962 року по теперішній час[4]) — Галина Панкратьївна Нілова, інженер-хімік.
    • Син — Антон Геннадійович Нілов, працює менеджером у фірмі з виробництва автомобільних шин.
    • Син — Олексій Геннадійович Нілов (нар. 31 січня 1964), радянський і російський актор театру і кіно. Заслужений артист Російської Федерації (2006).
      • Внучка — Єлизавета Олексіївна Нілова (нар. 14 грудня 1985), актриса Академічного драматичного театру імені В. Ф. Коміссаржевської в Санкт-Петербурзі.
      • Онук — Дмитро Олексійович Нілов (нар. 1992), музикант-мультиінструменталіст[5][6].
      • Онук — Микита Олексійович Нілов[5] (нар. 2003, Москва)[6][7][8].
  • Дядько — Павло Петрович Кадочников (16 (29) липня 1915 — 2 травня 1988), радянський актор театру і кіно, кінорежисер, сценарист, педагог, лауреат трьох Сталінських премій (1948, 1949, 1951), народний артист СРСР (1979), Герой Соціалістичної Праці (1985).
  • Брат двоюрідний — Петро Павлович Кадочников (27 грудня 1944 — 21 липень 1981), радянський актор.
  • Племінниця — Наталя Петрівна Кадочникова (нар. 14 квітня 1969), актриса «N-театру» під керівництвом Олексія Нілова (2010—2012), художній керівник Творчої майстерні «Династія» імені Павла Кадочникова в Санкт-Петербурзі (з 2012 року).

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  1. 1947 — Подвиг розвідника — хлопчик (епізод)
  2. 1958 — У твоїх руках життя
  3. 1959 — Шинель
  4. 1959- 1961 — Піднята цілина
  5. 1960 — Людина з майбутнім — Іван Кондаков, шахтар, молодий винахідник
  6. 1960 — Син Ірістон
  7. 1961 — Найперші — Микола Андрійович, лікар-випробувач
  8. 1962 — Перший м'яч (короткометражний) — Володя
  9. 1963 — Три плюс два — Степан Іванович Сундуков (Стьопа, «Сундук», «Доктор»), фізик (доктор фізико-математичних наук)
  10. 1964 — Пам'ятай, Каспар … — солдат з перебитою ключицею
  11. 1964 — Слід в океані — Валерій Андрійович Кушля, лікар
  12. 1965 — Музиканти одного полку — хлопець-могильник
  13. 1965 — Перший відвідувач — Бубнов
  14. 1965 — Третя молодість — Лев Іванов, артист балету
  15. 1966 — Продавець повітря — Віктор Клименко, радянський геолог
  16. 1967 — Першоросіяни — Мирон Климкович
  17. 1968 — Ранок довгого дня — Снегін
  18. 1968 — Снігуронька — Курилка
  19. 1969 — Потрійна перевірка — Волошин
  20. 1969 — Рокіровка в довгу сторону — шофер консульства
  21. 1970 — Салют, Маріє! — Анджей, польський боєць-інтернаціоналіст
  22. 1970 — Місія в Кабулі — Іван Колокольцев
  23. 1971 — Море нашої надії — Юрченко
  24. 1971 — Прощання з Петербургом
  25. 1972 — У чорних пісках — комісар
  26. 1974 — Нехай він залишиться з нами — тато
  27. 1974 — Світло в кінці тунелю — Синіцин, полковник
  28. 1974 — Іду за своїм курсом — моряк
  29. 1974 — Сержант міліції — лікар
  30. 1975 — Капітан Немо — Жорж Шейно
  31. 1975 — Зірка привабливого щастя — Трубецькой
  32. 1976 — Дума про Ковпака (фільм № 3 «Карпати, Карпати …») — Базима
  33. 1976 — Мене це не стосується — Миколо Сергійовичу Кравченко, майор міліції
  34. 1977 — Хто — за, хто — проти
  35. 1980 — Кожен третій — Антонов
  36. 1983 — Я тебе ніколи не забуду — Шустов
  37. 1983 — Комбати (ТБ) — Зарапін, підполковник
  38. 1986 — Турксіб
  39. 1986 — Міст через життя (ТБ) — Лавр Дмитрович Проскуряков, професор
  40. 1986 — На перевалі — Пахомов
  41. 1987 — Біле прокляття — Пєтухов
  42. 1987 — Поразка — Полтавський
  43. 1988 — Операція «Вундерланд» — начальник розвідки
  44. 1989 — Степан Сергійович (ТБ) — генерал-полковник
  45. 1990 — Адвокат (назва в кінопрокаті — Вбивство на Монастирських ставках) — Федір Іванович Одинець, потерпілий
  46. 1991 — Анна Карамазофф — майор КДБ
  47. 1993 — Кінь білий — міністр
  48. 1993 — Роман імператора — пан Летьо

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ушел из жизни член Союза кинематографистов России, актер Геннадий Нилов (01.10.1936-29.09.2025) — 1990.
  2. ↑ Андрей Малахов. Геннадий Нилов: «Я не был в Крыму 45 лет!». Журнал «СтарХит» // starhit.ru (4 апреля 2014 года)
  3. ↑ Ушел из жизни член Союза кинематографистов России, актер Геннадий Нилов (01.10.1936-29.09.2025) — Союз кинематографистов Российской Федерации. unikino.ru (рос.). Процитовано 2 жовтня 2025.
  4. ↑ Программа «Сегодня вечером» на «Первом канале». Ведущие: Юлия Меньшова, Максим Галкин. Выпуск от 13 января 2018 года.
  5. ↑ а б Алексей Нилов дал официальный обет безбрачия. Газета «Комсомольская правда» // kp.ru (6 октября 2005 года)
  6. ↑ а б ВИДЕО. Документальный проект «Тайны любви. Раскаяние капитана Нилова» (выпуск от 4 октября 2014 года). Телеканал «НТВ» // ntv.ru
  7. ↑ Алексей Нилов. Биография. // media.klan.net.ua [Архівовано 2012-10-01 у Wayback Machine.]
  8. ↑ ВИДЕО. Программа «Прямой эфир» с Михаилом Зеленским. «Алексей Нилов отказывается встречаться с сыном» (2012 год). [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.] Телеканал «Россия-1» // russia.tv

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нілов_Геннадій_Петрович&oldid=46636770