Нілов Геннадій Петрович
| Нілов Геннадій Петрович | |
|---|---|
| рос. Геннадий Петрович Нилов | |
| Ім'я при народженні | Геннадий Петрович Нилов |
| Дата народження | 1 жовтня 1936 (87 років) |
| Місце народження | Луга, Ленінградська область, РСФРР, СРСР |
| Громадянство |  СРСР →  Росія |
| Alma mater | Російський державний інститут сценічних мистецтв |
| Професія | актор кіно |
| Кар'єра | 1959—1993 |
| IMDb | ID 0632083 |
Геннадій Петрович Нілов (нар. 1 жовтня 1936, Луга, Ленінградська область, Російська РФСР, СРСР) — радянський і російський актор.
Геннадій Нілов народився 1 жовтня 1936 року в місті Лузі Ленінградської області. Батько був службовцем, мати — кухаркою.
Мати Геннадія Нілова — рідна сестра дружини Павла Петровича Кадочникова, тому після німецько-радянської війни сім'я Нілових деякий час жила в родині знаменитого актора. Саме в цей період Геннадій зацікавився професією актора. Навчаючись у школі, він керував драматичним гуртком, де сам ставив спектаклі, підбирав костюми і грим для виконавців. Одночасно захоплювався спортом, займаючись у спортивній школі Віктора Алексєєва, після закінчення якої отримав дев'ять розрядів у різних видах спорту.
У 9-річному віці Геннадій знявся в масовці в радянській художньої військовій драмі «Подвиг розвідника» (1947) режисера Бориса Барнета, головну роль в якому виконав його дядько — Павло Кадочников.
Потім, навчаючись на четвертому курсі інституту, Нілов знявся в епізодах фільмів «В твоїх руках життя» (1958), «Шинель» (1959) і «Піднята цілина» (1959—1961).
У 1959 році закінчив акторський факультет Ленінградського театрального інституту імені О. М. Островського (курс Леоніда Федоровича Макарьєва) і був прийнятий до штату кіностудії «Ленфільм», де відразу отримав головну роль (Іван Кондаков) в радянському художньому фільмі «Людина з майбутнім» (1960) режисера Миколи Розанцева.
Всесоюзну популярність і любов глядачів акторові принесла одна з головних ролей у відомій радянській кінокомедії режисера Генріха Оганесяна «Три плюс два» (1963) — роль фізика Степана Івановича Сундукова (Стьопа, «Сундук», «Доктор»)[1].
У 1993 році, відпрацювавши на «Ленфільмі» тридцять чотири роки, Геннадій Нілов був звільнений за скороченням штату, після чого твердо вирішив завершити акторську кар'єру. Переїхав з дружиною з Санкт-Петербурга до міста Приозерськ Ленінградської області, де живе в своєму будиночку поруч з Ладозьким озером, насолоджується природою, рибалить.
- Перша дружина — Світлана Миколаївна Жгун (5 вересня 1933 — 18 грудень 1997), радянська акторка театру й кіно.
- Друга дружина (з 14 лютого 1962 року по теперішній час[2] ) - Галина Панкратьївна Нілова, інженер-хімік.
- Син — Антон Геннадійович Нілов, працює менеджером у фірмі з виробництва автомобільних шин.
- Син — Олексій Геннадійович Нілов (нар.. 31 січня 1964), радянський і російський актор театру і кіно. Заслужений артист Російської Федерації (2006).
- Дядько — Павло Петрович Кадочников (16 (29) липня 1915 — 2 травня 1988), радянський актор театру і кіно, кінорежисер, сценарист, педагог, лауреат трьох Сталінських премій (1948, 1949, 1951), народний артист СРСР (1979), Герой Соціалістичної Праці (1985).
- Брат двоюрідний — Петро Павлович Кадочников (27 грудня 1944 — 21 липень 1981), радянський актор.
- Племінниця — Наталя Петрівна Кадочникова (нар. 14 квітня 1969), актриса «N-театру» під керівництвом Олексія Нілова (2010—2012), художній керівник Творчої майстерні «Династія» імені Павла Кадочникова в Санкт-Петербурзі (з 2012 року).
- 1947 — Подвиг розвідника — хлопчик (епізод)
- 1958 — У твоїх руках життя
- 1959 — Шинель
- 1959- 1961 — Піднята цілина
- 1960 — Людина з майбутнім — Іван Кондаков, шахтар, молодий винахідник
- 1960 — Син Ірістон
- 1961 — Найперші — Микола Андрійович, лікар-випробувач
- 1962 — Перший м'яч (короткометражний) — Володя
- 1963 — Три плюс два — Степан Іванович Сундуков (Стьопа, «Сундук», «Доктор»), фізик (доктор фізико-математичних наук)
- 1964 — Пам'ятай, Каспар … — солдат з перебитою ключицею
- 1964 — Слід в океані — Валерій Андрійович Кушля, лікар
- 1965 — Музиканти одного полку — хлопець-могильник
- 1965 — Перший відвідувач — Бубнов
- 1965 — Третя молодість — Лев Іванов, артист балету
- 1966 — Продавець повітря — Віктор Клименко, радянський геолог
- 1967 — Першоросіяни — Мирон Климкович
- 1968 — Ранок довгого дня — Снегін
- 1968 — Снігуронька — Курилка
- 1969 — Потрійна перевірка — Волошин
- 1969 — Рокіровка в довгу сторону — шофер консульства
- 1970 — Салют, Маріє! — Анджей, польський боєць-інтернаціоналіст
- 1970 — Місія в Кабулі — Іван Колокольцев
- 1971 — Море нашої надії — Юрченко
- 1971 — Прощання з Петербургом
- 1972 — У чорних пісках — комісар
- 1974 — Нехай він залишиться з нами — тато
- 1974 — Світло в кінці тунелю — Синіцин, полковник
- 1974 — Іду за своїм курсом — моряк
- 1974 — Сержант міліції — лікар
- 1975 — Капітан Немо — Жорж Шейно
- 1975 — Зірка привабливого щастя — Трубецькой
- 1976 — Дума про Ковпака (фільм № 3 «Карпати, Карпати …») — Базима
- 1976 — Мене це не стосується — Миколо Сергійовичу Кравченко, майор міліції
- 1977 — Хто — за, хто — проти
- 1980 — Кожен третій — Антонов
- 1983 — Я тебе ніколи не забуду — Шустов
- 1983 — Комбати (ТБ) — Зарапін, підполковник
- 1986 — Турксіб
- 1986 — Міст через життя (ТБ) — Лавр Дмитрович Проскуряков, професор
- 1986 — На перевалі — Пахомов
- 1987 — Біле прокляття — Пєтухов
- 1987 — Поразка — Полтавський
- 1988 — Операція «Вундерланд» — начальник розвідки
- 1989 — Степан Сергійович (ТБ) — генерал-полковник
- 1990 — Адвокат (назва в кінопрокаті — Вбивство на Монастирських ставках) — Федір Іванович Одинець, потерпілий
- 1991 — Анна Карамазофф — майор КДБ
- 1993 — Кінь білий — міністр
- 1993 — Роман імператора — пан Летьо
- ↑ Андрей Малахов. Геннадий Нилов: «Я не был в Крыму 45 лет!». Журнал «СтарХит» // starhit.ru (4 апреля 2014 года)
- ↑ Программа «Сегодня вечером» на «Первом канале». Ведущие: Юлия Меньшова, Максим Галкин. Выпуск от 13 января 2018 года.
- ↑ а б Алексей Нилов дал официальный обет безбрачия. Газета «Комсомольская правда» // kp.ru (6 октября 2005 года)
- ↑ а б ВИДЕО. Документальный проект «Тайны любви. Раскаяние капитана Нилова» (выпуск от 4 октября 2014 года). Телеканал «НТВ» // ntv.ru
- ↑ Алексей Нилов. Биография. // media.klan.net.ua [Архівовано 2012-10-01 у Wayback Machine.]
- ↑ ВИДЕО. Программа «Прямой эфир» с Михаилом Зеленским. «Алексей Нилов отказывается встречаться с сыном» (2012 год). [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.] Телеканал «Россия-1» // russia.tv
- Нілов Геннадій Петрович. Біографія, фільми і ролі. Авторський проект Олексія Тремасова // a-tremasov.ru (2015 рік)
- Нілов Геннадій Петрович. Біографія, фільмографія, фотографії актора. // ruskino.ru
|
